Читати книгу - "Казки роботiв. Кiберiада"

- Замість Всевишнього!!! - прошипів, ледь затремтівши, о. Хлоріан.

- Прокляття анітрохи не допоможуть, - доброзичливо помітив о. Цинконій. - Якщо на те пішло, чи не розумніше дивиться на речі Отець Етерик від Фазотронів, який вже три десятки років назад сказав, що проблема ця не богословська, а природничонаукова?

- Але, отче, - трохи не поперхнувся о. Хлоріан, - це вчення заборонено проголошувати ex cathedra[50]а не засудили ми його тільки з поваги до святості автора, який...

- Заспокойся, люб'язний мій Хлоріанчику, - мовив о. Цинконій. - І дуже добре, що не засудили - не таке вже воно й безглузде. Етерик говорив, що навіть якщо й існували колись розмягченці, що породили нас у своїх майстернях, а після цього самі себе згубили, це зовсім не суперечить божественному походженню всякої розумної істоти. Господь всемогутній і своєю волею міг доручити неписьменним бліднякам виготовлення сталевого народу, який буде славити Його повіки віків, аж до Загального Воскресіння з Іржі. Мало того: по-моєму, думати інакше, тобто начисто виключати таку можливість, є жахлива єресь; чи можна, усупереч Писанню, заперечувати могутність Божу? Що скажеш?

- Проте ж доктор святої теології Кіберакс довів, що "Студневедення" бліднолога Турмаліна, якого наслідував патер Естерик, містить в собі не лише тези, осоружні розуму, але і блюзнірства проти віри. Адже там стверджується, ніби желейники, або студенці, виготовляли своїх нащадків-студенят не по типових проектах, під наглядом інженерів-плодівників, єдиним розумним способом, тобто шляхом монтажу з напівфабрикатів, а, навпроти, не маючи ніякої освіти, без всякої документації, кустарно і абсолютно бездумно. Ну гаразд би нелегальний нащадок, створений за проектом, не затвердженим в департаменті демографічної промисловості, це ще можна зрозуміти - але без всякої документації?!!

- Це дивно, згоден, але в чому ти бачиш блюзнірство?

- Пробач, преподобний Отче, - дивно, що ти тут не бачиш блюзнірства... Адже якщо у них sante pede, ex abrupto expromptu [51] виходило те, що у нас вимагає закінченої вищої освіти, конструкторських розробок, розрахунково-теоретичної експертизи, то виходить, що будь-який з них своїми дітотворним уміннями заткнув би за пояс наших кібернетиків, докторів інформатики і навіть дипломованих доцентів! Як же так? Значить, будь-який молодик, не замислюючись, виготовляє потомство? Та й звідки йому знати, як це робиться? Творити дітей без диплому, без всяких знань, одним махом, вірніше впихом (пробач мене, Господи, за такі слова), адже це припускає потенцію creationis ex nihilo [52] творіння ні з чого, тобто здатність творити дива, властиві тільки Всевишньому!

- Так по-твоєму, вони або генії дітотвореня, або чудотворці? - запитав Отець Цинконій. - Але бліднолог Діалізій писав, що хоча вони виготовляли своє потомство без вчених рад і комітетів, проте не самостійно, а парами. А це - вказівка на технічну спеціалізацію! Про те ж говорять терміни, що дійшли до нас, зафіксовані в бібліотечних картках : "красень", "красуня" (правильно, звичайно, "трясень" та "трясуня"); адже semper duo faciebant collegium multiplicationis[53] чи не так? Вони шукали самоти, щоб взаємно проконсультуватися, обговорити креслення, виконати потрібні розрахунки... Без обговорення не буває дітотворення, це ясно, тут я з тобою згоден, мій Хлоріанчику. Звичайно, щось вони проектували, перш ніж братися за монтаж мікроелементів, а як же інакше! Спорудити розумну істоту, тверда вона або м'яка, це не фунт родзинок!

- Скажу тобі, отче, до чого б я не хотів дожити, - тремтячим голосом вимовив Отець Хлоріан. - Думка твоя, преподобний Отче, на небезпечний вступила шлях! Ще трохи, і я почую від тебе, що можна плодити потомство не за креслярським столом, спираючись на лабораторні випробування, при найбільшій концентрації духу, а прямо в ліжку, без всяких моделей, досліджень, наосліп, на дотик і навіть без жодного наміру... Благаю тебе - і застерігаю: це не просто безглуздість, це підступи Диявола! Опам'ятайся, отче...

- По-твоєму, у Диявола немає інших турбот? - відповів упертий старець. - Але залишимо в спокої науку діторобства. Підійди ближче. Я відкрию тобі таємницю, яка, можливо, тебе заспокоїть... Учора я дізнався, що троє хімікантів з Колоїдного інституту виготовили з желатину, води і чогось ще (здається, бринзи) білуватий кисіль, який вони назвали Драглистим Мозком. Бо він не лише вирішує вправи по вищій алгебрі, але й на додаток вивчився грати в шахи і навіть поставив мат директорові інституту. Як бачиш, доводити, що ніяка думка в киселі не утримається, справа марна, адже Святійша Колегія твердо стоїть на цьому!

Переклад Галій А.С.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Леонід Ашкіназі

ПОДОРОЖ ВОСЬМА, АБО ЯК ТРУРЛЬ ЗАБЕЗПЕЧИВ НЕСКІНЧЕННІСТЬ ІСНУВАННЯ ВСЕСВІТУ

Успіх, який супроводжував друзів-конструкторів у всіх їхніх починаннях, спонукав їх ставити перед собою завдання все більш і більше надихаючі та амбітні. Це з одного боку. З іншого ж – хоча й і мали Трурль та Кляпавцій інше, ніж ми з вами, шановний читачу, єство (втім, хто вас знає – читачів же багато), але думка про майбутній кінець Всесвіту чимало їх жахала. І не раз на дозвіллі, прийнявши по келішку доброго пльзенського машинного мастила, скаржився Трурль Кляпавцію на гнітючу його жалість до Всесвіту, на що Кляпавцій резонно заперечував йому, що всі речі, кінець (та й початок) існування яких вони, конструктори, спостерігали, були обмеженими речами, були частиною «всього». І тому не можна ні слово «кінець», ні слово «початок» застосувати до «всього», тобто до Всесвіту. Ось у такій бесіді й проводили час приятелі в своєму улюбленому кабачку «У веселого робота». А тривало це до тих пір, поки... Необхідне пояснення: всі подорожі Кіберіади записані паном Ст. Лемом зі слів Трурля та Кляпавція, підкріплених або речовими доказами, або свідченнями очевидців. Конструктори ж наші досить балакучі та витіюваті, що й видно за текстом «Кіберіади». Про цю ж історію – подорожжю її назвати ну ніяк не можна, бо вся вона сталася ось тут, прямо в рідному їхньому місті, Трурль взагалі говорити відмовився, а Кляпавцій був, попри звичай, небагатослівний. З чого можна зробити висновок про особливе значення, яке надається цій історії нашими друзяками-конструкторами.

... поки одного разу Трурль з'явився, не сяючи від гордості через чергове досягнення, й тихо та спокійно і десь в середині розмови сказав Кляпавцію абсолютно нейтральним голосом, що він тепер точно знає, що Всесвіт вічний.

«Звідки