Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

— До стайні він не піде, — сказала Мелана.

— Нічого страшного, я все одно не встигла відро приготувати, — анітрохи не засмутилася Ліїн. А потім багатообіцяюче посміхнулася.

Чомусь вона була впевнена, що якщо побачить у саду не супницю, не відро з гноєм, то обов'язково щось не менш підходяще для вдягання на голову. Просто тому, що Змій заслужив. Дар у нього із проблемами, подумати тільки.