Читати книгу - "Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості"

щоб кожен студент уклав контракт сам із собою, пообіцявши виконувати всю передбачену курсом роботу. Можете зробити собі такий подарунок? Якщо так, то висловіть це за допомогою маленької церемонії. Придбайте гарний записник для ведення ранкових сторінок; заздалегідь домовтеся з нянею, яка могла б доглянути дітей, поки ви ходитимете на творчі побачення. Тепер перечитайте контракт. Відкоригуйте його, якщо хочете, а потім підпишіть і поставте дату. Повертайтеся до нього, коли ви потребуватимете підтримки, щоб продовжувати роботу.

КОНТРАКТ

Я,___________________, усвідомлюю, що на мене чекають інтенсивні керовані зустрічі зі своїм творчим началом. Я обіцяю сумлінно виконувати завдання цього 12-тижневого курсу. Я,______________, обіцяю щотижня читати необхідний розділ, щодня писати ранкові сторінки, щотижня ходити на творчі побачення і виконувати завдання кожного тижня.

Я,____________________, також усвідомлюю, що завдяки цьому курсу я зіткнуся з певними проблемами і емоціями, з якими мені потрібно буде впоратися. Я,______________, обіцяю піклуватися про себе: достатньо спати, дотримуватися здорового харчування, займатися фізичними вправами і потурати собі протягом усього курсу.

________              _______

(підпис)               (дата)

Тиждень 1. Відновлюємо відчуття безпеки

Цей тиждень закладе підґрунтя для вашого творчого відновлення. Можливо, ви відчуватимете водночас піднесення і недовіру, оптимізм і скептицизм. Ці есе, завдання і вправи скеровані на те, щоб ви зміцнили власне відчуття безпеки, яке, зі свого боку, допоможе вам позбутися страху і краще пізнати творчу сторону своєї особистості.

Митці-тіні

Одна з наших найважливіших творчих потреб — потреба у підтримці. На жаль, її не так легко задовольнити. За ідеальних умов, нас має плекати і підтримувати спочатку сім’я, а потім численні друзі, вчителі і доброзичливці, кількість яких постійно зростатиме. Ті, хто лише розпочинає свій творчий шлях, особливо хочуть і потребують похвали не лише за досягнення і успіхи, але й за спроби і докладені зусилля. На жаль, багато митців так і не отримують цієї надзвичайно важливої ранньої підтримки. Зрештою, вони і не здогадуються, що можуть творити.

Спостерігаючи за творчими спробами своїх дітей, батьки лише зрідка говорять: «Спробуй і подивися, що вийде». Тоді, коли значно доречнішою була би підтримка, вони пропонують обачну пораду. Сором’язливі молоді митці, додавши до власних страхів ще й батьківські страхи, часто відмовляються від яскравих мрій про творчу кар’єру і осідають у сутінковому безбарвному світі невикористаних можливостей і жалю. Там, між мрією про реалізацією задуманого і страхом поразки, народжуються митці-тіні.

Ніщо не має такого сильного психологічного впливу на дітей і їх оточення, як непрожите життя батьків.

К. Ґ. Юнг

Тут доречно було б згадати про Едвіна, нещасного маклера-мільйонера, у якого єдина радість у житті — його колекція витворів мистецтва. Попри неабиякий талант до образотворчого мистецтва, ще з дитинства всі очікували від нього реалізації лише у фінансовому секторі. На двадцять перший день народження батько подарував йому місце на біржі. З того часу син так і залишився маклером. Тепер йому тридцять п’ять, він водночас і дуже багатий, і дуже бідний. За гроші творчу самореалізацію не купиш.

Оточивши себе митцями і їхніми витворами, він нагадує дитину, яка притулилася носом до вітрини крамниці з цукерками. Він дуже хотів би стати більш творчим, проте вважає, що цей привілей не для нього. Едвін щедра людина і нещодавно зробив подарунок одній жінці, яка займається творчістю, відшкодувавши її витрати упродовж року, щоб вона могла реалізувати свої творчі задуми. Оскільки його виховали з твердим переконанням, що слово «митець» він не може застосувати до себе, Едвін не здатен зробити такий самий подарунок самому собі.

Такі випадки не поодинокі. Дуже часто творчі поривання дитини не помічають або придушують. Нерідко батьки, маючи якнайкращі наміри, намагаються виховати в дитині більш раціональні якості. «Перестань фантазувати і опустися на землю!» — одне з найпоширеніших зауважень. Або ще: «Ти ніколи нічого не досягнеш, якщо продовжуватимеш літати у хмарах».

Маленьких митців змушують думати і поводитися так, нібито вони маленькі лікарі і юристи. Нечасто можна зустріти сім’ю, яка, наслухавшись міфів про творчих людей, що заледве животіють, порадить своїм дітям не здаватися і спробувати побудувати кар’єру в царині мистецтва. Натомість, якщо дитині щось узагалі порадять, то щонайбільше — сприймати мистецтво як хобі, творчу облямівку, що прикрашає реальне життя.

У багатьох сім’ях вважають, що кар’єра у мистецькій сфері існує десь за межами їхньої соціальної і економічної реальності. «Мистецтвом за світло не заплатиш». Як наслідок, навіть якщо дитину й заохочують до потенційного вибору мистецтва як професії, то просять робити це «раціонально».

Ерін, талановитому лікарю-педіатру, було вже біля тридцяти п’яти років, коли вона почала відчувати нав’язливе невдоволення своєю роботою. Не знаючи, який напрямок для себе обрати, вона почала адапто-вувати одну з дитячих книжок для екранізації. Поки вона цим займалася, їй наснився віщий сон про покинуту дитину, свого маленького внутрішнього митця. Перед тим, як стати педіатром, Ерін була талановитою студенткою факультету мистецтв. Протягом двадцяти років вона пригнічувала свої творчі пориви, витрачаючи всі творчі зусилля для допомоги іншим. Тепер, у майже сорокарічному віці, вона несподівано усвідомила, що прагне допомогти самій собі.

Подібні історії трапляються дуже часто. Художни-ків-початківців заохочують стати вчителями малювання чи спеціалістами з арт-терапії для людей з особливими потребами. Молодим письменникам радять