Читати книгу - "Керрі"

Гарґенсен нетерпляче махнув рукою.

— Вочевидь, містере Ґрейл, ви маєте хибні уявлення про причини мого візиту. Я тут через те, що на мою доньку підняла руку ваша фізвихователька, міс Рита Дежарден. На жаль, і образила словесно. Наскільки я зрозумів, стосовно моєї доньки міс Дежарден ужила термін «гівняна».

Ґрейл потай зітхнув.

— Міс Дежарден уже оголошено догану.

Усмішка Джона Гарґенсена охолонула на тридцять градусів.

— Боюся, що догани тут замало. Я так розумію, що ця юна, гм, леді проводить у якості вчительки перший рік?

— Так. Ми вважаємо її роботу надзвичайно успішною.

— Вочевидь, ваше визначення надзвичайно успішного включає штовхання учениць спиною об шафки й здатність сипати прокльонами, як матрос?

Ґрейл ухилився:

— Як юрист, ви мусите знати, що наш штат визнає за школами право діяти in loco parentis — разом із повною відповідальністю ми отримуємо на час шкільних занять повні батьківські права. Якщо вам не знайома ця концепція, раджу подивитися справу Об’єднаного шкільного округу Монондок проти Крейнпула чи…

— Концепція мені відома, — сказав Гарґенсен. — А ще мені відомо, що ані справа Крейнпула, яку ви, адміністратори, так любите цитувати, ані справа Фріка й близько не стосуються фізичного чи словесного нападу. Однак відома ще справа Шкільного округу №4 проти Девіда. Ви про неї знаєте?

Ґрейл знав. Джордж Крамер, заступник директора об’єднаної старшої школи в четвертому окрузі, був його покерним приятелем. Тепер Джордж не дуже грає в карти. Він працює на страхову компанію після того, як узяв на себе сміливість обрізати учневі волосся. Шкільний округ мусив сплатити сім тисяч доларів відшкодування, тобто десь по тисячі за кожен чик ножицями.

Ґрейл узявся за наступну скріпку.

— Не кидаймось одне в одного прецедентами, містере Ґрейл. Ми люди зайняті. Я не хочу завдавати комусь неприємностей. Не хочу скандалу. Моя донька вдома й не вийде з нього в понеділок і вівторок. Так вона відбуде своє триденне відсторонення. Це справедливо. — Він знову махнув долонею.

(лови фідо молодець ось тобі смачна кісточка)

— Ось чого хочу я, — вів далі Гарґенсен. — Перше — запрошення на випускний для доньки. Випускний у старшій школі для дівчат важливий, і Кріста дуже нервується. Друге — це вже для мене — відмова від поновлення контракту з тією Дежарден. Гадаю, якби я захотів позиватися проти шкільного округу в суді, то мав би на виході рішення про її усунення і в кишені вагоме відшкодування. Але мені не подобається така мстивість.

— Тож альтернатива вашим вимогам — суд?

— Я так розумію, що йому передуватимуть слухання в шкільній раді, але це лише формальність. Так, кінцевим результатом буде суд. Важкий для вас.

Ще одна скріпка.

— За фізичний і словесний напад, правильно?

— В цілому, так.

— Містере Гарґенсен, а вам відомо, що ваша донька і ще з десяток її однокласниць кидалися гігієнічними прокладками в дівчину, в котрої почався її перший менструальний період? Дівчину, котрій здавалося, що вона стікає кров’ю й от-от має померти?

Риси Гарґенсена ледь вловимо нахмурилися, наче він хотів прислухатися до розмови в якійсь далекій кімнаті.

— Навряд чи такі заяви доречні в цій розмові. Я говорю про дії…

— Все одно, — сказав Ґрейл. — Все одно, про що ви говорите. Цю дівчину, Керіетту Вайт, назвали «дурним шматком тіста», сказали «запхни тампон» і показали низку непристойних жестів. Вона не ходила до школи весь тиждень. Це вам не схоже на фізичний і словесний напад? Мені схоже.

— Я не маю наміру, — сказав Гарґенсен, — сидіти тут і слухати це мереживо напівправдивих байок чи вашу стандартну директорську лекцію, містере Ґрейл. Я достатньо добре знаю свою доньку, щоб…

— Ось. — Ґрейл поліз до дротяного кошика на краю столу й кинув стосик рожевих аркушів на інший бік. — Я дуже сумніваюся в тому, що ви знаєте ту доньку, яка описана в цих матеріалах, так добре, як вам здається. Бо якби ви її знали, то, мабуть, зрозуміли б, що вам саме пора взятися за ремінь. Саме пора гарненько її припнути, щоб не відірвалася й не наробила великої біди.

— Ви не…

— Чотири роки в Юені, — пересилив його Ґрейл. — Випуск намічений на липень сімдесят дев’ятого, через місяць. IQ 83 зі 140 можливих. Проте бачу, що її прийняли до Оберліну. Думаю, хтось — певно, це були ви, містере Гарґенсен, — смикнув за велику кількість ниточок. Сімдесят чотири випадки призначення додаткових занять. Дозвольте уточнити, що двадцять із них — за знущання з непопулярних учнів. П’ятих коліс. Як я розумію, Кріста і компанія називають їх Мортімерами Снердами. Їм це здається дуже кумедним. Вона пропустила п’ятдесят одне з тих призначених занять. У Чемберленській середній школі їй призначили одне з таких занять за те, що вона підклала петарду у взуття однієї дівчини… У примітці до цього випадку сказано, що цей невинний жарт ледь не коштував дівчинці на ім’я Ірма Своуп двох пальців на нозі. Наскільки мені відомо, у юної Своуп заяча губа. Я описую вашу доньку, містере Гарґенсен. Вам це про щось говорить?

— Так, — сказав Гарґенсен і підвівся. Його риси легенько налилися рожевим. — Говорить про те, що ми побачимося в суді. І коли я з вами закінчу, ви вважатимете за щастя, якщо знайдете роботу мандрівного продавця книжок.

Ґрейл також сердито підвівся, і двоє розділених столом чоловіків глянули один одному в лице.

— Нехай тоді буде суд, — сказав Ґрейл.

Він помітив легеньку тінь здивування на обличчі Гарґенсена, схрестив пальці й пішов добивати, якщо пощастить, або принаймні домогтися технічного нокауту, за якого Дежарден збереже роботу, а цей шовковосракий сучий син трохи опуститься на землю.

— Вочевидь, ви не усвідомили всіх наслідків in loco parentis у цій справі, містере Гарґенсен. Та сама парасолька, що вкриває вашу доньку, також захищає Керрі Вайт. І в ту ж хвилину, як ви подасте позов на відшкодування морального збитку на підставі фізичного й словесного нападу, ми подамо зустрічну заяву за Керрі Вайт проти вашої доньки.

Гарґенсен розкрив, а тоді закрив рота.

— Вам не вдасться утнути таку штуку, ви…

— Лицемірний крутій? Ви цей вираз шукаєте? — Ґрейл похмуро всміхнувся. — Гадаю, ви знайдете вихід, містере Гарґенсен. Покарання для вашої доньки лишається чинним. Якщо хочете підняти справу на інший рівень — це ваше право.