Читати книгу - "Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Цей документ відзначається тим, що в ньому вперше пов’язуються проблеми СНД з латиноамериканськими і дуже часто згадується Україна. В самому документі є один пасаж: “Методи сприяння новим демократичним країнам такі ж різні, як і самі ці країни”. Пасаж цей безсоромно ілюструється “новим демократичним країнам — Росії, Україні та іншим державам СНД” “рішучими заходами на підтримку боротьби зі спробами згорнути демократію на Гаїті і в Парагваї”.
Дуже прозорий натяк: пишеться Гаїті й Парагвай — мається на увазі Росія й Україна. Тільки спробуйте звернути зі схваленого Вашингтоном курсу! Згадаймо політику великої палиці та дипломатичних канонерок, яку спізнали латиноамериканські й карибські держави і яка загрожує нашій країні. Але нам тепер загрожують і крилаті ракети під назвою “томагавк права”, апробовані американцями в Іраку та Югославії. Тут доречно зауважити, що США, претендуючи на роль цивілізованої нації, насправді є країною, яку можна назвати “імперією зла”. Вона єдина з країн світу, що застосувала ядерну зброю проти іншої нації, і це призвело до масової загибелі жителів Японії. То це було цивілізовано? Америка убила 2 млн людей у південно-східній Азії й останні 45 років підтримувала вбивства сотень тисяч людей від Гватемали до Східного Тимору. Це цивілізовано? Країна, яка наполягає на продовженні проти Іраку ембарго ООН, що виявилося вбивчим для 500 тис. дітей. Одному відсоткові населення країни належить 40 відсотків національного багатства. Це теж цивілізовано? Нині очевидно, що в локальних “миротворчих операціях” Сполучені Штати активно використовують один із найбільш варварських боєприпасів XX століття. “Під час операції “Буря в пустелі”, — пише Сергій Птичкін в “Российской газете” за 20 березня 2001 року, — вони забили в пустелі Кувейту й Іраку понад 300 тонн (!) уранових стержнів. Під час конфлікту в Боснії і Герцеговині ці слов’янські землі отримали не менше 3 тонн урану. Під час війни проти Югославії, за різними даними, від 10 до 30 тонн уранових болванок залишилось назавжди в Сербії і Косовському краї”. Відомо, що завантаження російського реактора ВВЕР-1000 становить шістдесят тонн урану і майже стільки ж — відходи од використаного палива.
Отже, США під виглядом боєприпасів просто викинули ядерні відходи кількох своїх атомних електростанцій. Таким чином, миротворча місія американців на захист мусульманського населення призвела до скидання величезної кількості ядерного бруду, що значно збільшило кількість захворювань на рак серед мусульманського населення Боснії та Косова. Це також цивілізовано? А де ж захисники екологічної чистоти “партії зелених” — зеленіють від доларових подачок і через те мовчать?
Україна та Росія, як і латиноамериканські країни, пожинаючи плоди спровокованої Вашингтоном політики неоглобалізму, самою логікою життя змушені будуть дедалі частіше залишати зайняті позиції, особливо в гострих кризових ситуаціях.
Ліберальні реформи, втілювані західними вчителями в країнах Східної Європи, призвели до лібертаризму, який у свій арсенал із класичного лібералізму залучає постулат про обмеження втручання держави в економічне і соціальне життя. Інші складові лібералізму — плюралізм, терпимість, консенсус — залишилися осторонь.
Не випадково сьогоднішньому наступові лібералізму сприяє відсутність соціальної програми і механізмів захисту населення перед загрозою наступу “економічної людини” з яскраво вираженими соціал-дарвіністськими інстинктами.
2.9. Різновиди неоліберальної доктриниДоктрина вільного ринку має два різновиди. Перший — офіційна доктрина, нав’язана беззахисним. Ніби за прислів’ям: “На тобі, небоже, що мені негоже”. Другий — те, що ми можемо назвати “реальною доктриною вільного ринку”: ринкові порядки прийнятні для вас, але не для нас, — хіба що заради тимчасової користі. Саме “реальна доктрина” панувала починаючи з XVII ст., коли Британія стала найрозвиненішою державою в Європі, з високим рівнем податків та ефективним керівництвом, яке організовувало фіскальну та військову діяльність держави, що стала “найбільшим і єдиним гравцем в економіці” та в її глобальній експансії, як висловився британський історик Джон Бруер. До ліберального “інтернаціоналізму” Британія звернулася в 1846 році, після того як 150 років протекціонізму, насильства й державного контролю поставили її далеко попереду кожного конкурента.
Повчальна історія Індії. Наприкінці XVIII ст. вона виробляла сталі стільки ж, як і вся Європа. Британські інженери в 1820 році вивчали передові методи індійських сталеплавильних заводів, намагаючись подолати “технологічний розрив”. Коли розпочався залізничний бум, Бомбей споруджував паровози на конкурентоспроможному рівні. Але безжалісна доктрина вільного ринку зруйнувала ці сектори індійської промисловості. Так само як раніше вона зруйнувала текстильну промисловість, суднобудування та інші види індустрії, що на той час вважалися передовими. Проте СІНА і Японія уникнули європейського контролю й зуміли запозичити британську модель втручання держави в ринок.
Через століття після того як Англія звернулася до однієї з форм ліберального “інтернаціоналізму” тим же шляхом пішли й США. За 150-річний період протекціонізму та насильства США перетворилися в найбагатшу й наймогутнішу країну світу, подібно до Британії, вони стали гравцем на економічному просторі, де могли отримати перемогу над кожним конкурентом. Ці перемоги обумовлювалися тим, що, як раніше Англія, Вашингтон застосовував силу для придушення розвитку інших країн. У Латинській Америці, Єгипті, Південній Азії та в інших країнах світу такому розвиткові треба було стати “наздоганяючим”, а не “конкурентним”. Відбувалося також широкомасштабне державне втручання в торгівлю. Так, допомога за планом Маршалла пов’язувалася із закупівлею американських сільськогосподарських продуктів, що уможливило збільшення частки США у світовій торгівлі зерновими з менш як 10 відсотків до війни до понад 50 відсотків у 1950 році; водночас експорт зерна з Аргентини скоротився на дві третини. Американська допомога “Хліб для світу” також використовувалася для субсидій у сфері агробізнесу в США і поставок американського зерна; така політика
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?», після закриття браузера.