Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К.: «Юрінком Інтерн, X.: «Право», 2001. — С. 90–92. ">[76].

Позиція В.Я. Тація щодо структури суспільних відносин як об'єкта злочину, з деякою конкретизацією та уточненнями змісту окремих її структурних елементів, поділяється багатьма вченими, зокрема В.К. Матвійчуком[77], який при цьому вважає, що В.Я. Тацій змішує предмет суспільних відносин з предметом злочину, звертаючи увагу на те, що предметом відносин є лише те, з приводу чого виникають відносини, а не їх матеріалізація (фізичне тіло). В.К. Матвійчук пише: «Надто важливо-зрозуміти, що не самі речі і фізичні тіла є предметом відносин, а саме відносини, з приводу яких люди вступають між собою в той чи інший соціальний зв'язок. Інше завжди буде наштовхувати дослідника на безвихідь до змішування предмета злочину і предмета відносин, на логічне і наукове протиріччя, яке на тій методологічній основі, яку використовують автори, буде приводити до змішування відносин з їх складовими і речі матеріального світу, які є ознакою злочину, з предметом відносин, які є складовою частиною об'єкта. Якщо відносини не можна покуштувати, то їх складові також не повинні бути предметом зовнішнього світу»[78]. Зверну увагу на декілька положень позиції В.К. Матнійчука з проблеми структури суспільних відносин як об'єкта злочину. По-перше, він вважає, що предметом відносин є самі відносини, а саме відносини, з приводу яких люди вступають між собою в той чи інший соціальний зв'язок. По-друге, В.К. Матвійчук вважає, що речі матеріального світу є ознакою злочину, в той час як доктрина вітчизняного кримінального права ознаками злочину вважає суспільну небезпечність, протиправність, винність і караність, а з урахуванням визначення поняття злочину у ч. 1 ст. 11 КК — і його суб'єкта. По-третє, визначаючи предмет відносин у складах злочинів, які В.К. Матвійчук іменує злочинами, що стосуються навколишнього природного середовища, він таким вважає умови (стосунки), що забезпечують охорону, раціональне використання, оздоровлення і відтворення сприятливого навколишнього середовища, тобто, як видасться, фактично, ставить знак рівності між такими структурними елементами суспільних відносин, як їх предмет і соціальні зв'язки, та самими суспільними відносинами.

Жодна із концепцій об'єкта злочину, на мою думку, не може вважатися єдино правильною («істиною в останній інстанції»), кожна із них має право на існування, оскільки має як позитивні, об'єктивно безспірні моменти, так і спірні чи неприйнятні моменти, перш за все з методологічної точки зору.

На мій погляд, принциповим є не те, що ми будемо вважати об'єктом злочину — суспільні відносини, цінності, соціальні цінності, блага, правові блага чи інтереси, а вирішення питань: І) про структурні елементи (структуру) названих категорій, їх зміст та прикладне значення; 2) чи можуть визнаватись об'єктом конкретних злочинів (групи злочинів) окремі структурні елементи того, що визнається об'єктом злочину; 3) як співвідносяться поняття «об'єкт злочину», «об'єкт кримінально-правової охорони», «об'єкт злочинного впливу»; 4) як співвідносяться поняття «об'єкт злочину» та «предмет злочину» і яке місце останнього, як і самого об'єкта злочину, у структурі юридичного складу конкретного злочину; 5) у чому суть шкоди, яка заподіюється об'єкту кримінально-правової охорони, та чи є вона обов'язковою ознакою всіх складів злочинів (як матеріальних, так і формальних), чи лише так званих матеріальних складів злочинів, тобто чи є безнаслідкові злочини; 6) який механізм заподіяння шкоди об'єкту кримінально-правової охорони та критерії визначення її розміру.

Від вирішення цих питань залежить, зокрема, систематизація окремих злочинів у Особливій частині Кримінального кодексу, об'єднання їх у певні групи, найменування структурних частин Особливої частини Кримінального кодексу та його окремих статей, вживаної законодавцем термінології при описанні ознак складу злочину тощо.

У статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю і що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Особисті блага, основні права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, є об'єктом правової, в тому числі кримінально-правової охорони. Здебільшого вони є і об'єктами злочину, зокрема, коли мова йде про особисті блага людини: життя, здоров'я, особисту безпеку, недоторканність. Заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень є заподіянням шкоди його здоров'ю, посяганням на нього, тобто здоров'я при цьому є і безпосереднім об'єктом вчиненого злочину, і об'єктом кримінально-правової охорони. У той же час, коли мова йде про права людини і громадянина, то вони мають розглядатись як об'єкти кримінально-правової охорони, а об'єктом злочинного посягання на них є, на наш погляд, не право як абстракція, а порядок (механізм) реалізації такого права. Інтереси, права і свободи людини, сама людина (громадянин), особисті блага людини, соціальні зв'язки у суспільстві с видами цінностей як об'єкта кримінально-правової охорони. З урахуванням того, що соціальні зв'язки — це дії і взаємодії, взаємозв'язки (взаємовідносини) учасників суспільних відносин, а також те, що соціальні зв'язки у вузькому розумінні цього слова є елементом суспільних відносин[79], по суті, посягання на них є і посяганням на конкретні суспільні відносини в широкому їх розумінні.

Соціальні зв'язки здебільшого набувають форми правовідносин, а саме у разі їх врегульованості нормами права. Саме тому родовий об'єкт господарських злочинів (злочинів у сфері господарської діяльності) я визначав як врегульовані державою відносини між членами суспільства з приводу виробництва і реалізації товарів, продукції різного призначення, виконання робіт і надання послуг, тобто правовідносини у сфері господарської діяльності, які складають систему господарювання[80].

Таким чином, об'єктом злочину є соціальні цінності, різновидами яких, а не їх структурними елементами, тобто безпосередніми чи видовими об'єктами конкретних злочинів, є: 1)