Читати книгу - "У пущі, Леся Українка"

є в ній хоч єдина цнота,

єдине почуття, не бридке богу.

 

Річард

(іронічно)

Спасибі за таку облесну думку!

 

Калеб

(до Річарда, не завважаючи іронії)

Та тяжко ж вергнуть каменя на брата!

(До громади.)

Я раджу, браття, під громадський догляд

поставити його. Коли за рік

не стане він, як Джонатан, слухняним,

не заживе по нашій волі й божій,

то буде нам, як митар і як грішник.

 

Абрагам Сміт

Отак по правді!

 

Джон Мільс

Се закон Христовий.

 

Метью Фільдінг

Щоб сей покаявся?

 

Абрагам Сміт

Господь всесильний.

Для бога все можливо.

 

Джірімая Ортвін

Взять під догляд.

 

Калеб

На рік.

 

Метью Фільдінг

На місяць досить.

 

Абрагам Сміт

На півроку.

 

Джірімая Ортвін

Три місяці доволі.

 

Джон Мільс

Сорок день.

 

Річард

Та доки сеє буде? Мов на ринку

торгуються за душу!.. Перший раз

я мушу рацію йому признати,

(показує на Годвінсона)

коли я досі ще не відкаснувся

від хисту, то й не відкаснусь довіку.

Душа моя вже все перемогла

і вільна стала, наче сарна в горах.

А ви її хотіли б загнуздати

та на оброті ваших цнот привести

до нього

(показує на Годвінсона)

під ярмо залізне?

 

Годвінсон

(під час промови Річарда починає трястись, далі втуплює очі в простір поперед себе, простягає руки немов до якогось видива і, викрикнувши ненатуральним, екстатичним голосом, перебиває Річарда)

Горе!

Сіоне 27 мій! Новий Єрусалиме!

Куди тебе ведуть? Ой, що я бачу?

Ой, що я чую? Горе! Горе! Горе!

Цимбали, бубни, гуслі, жоломійки…

Недоліток в танку несамовитім

кружляє перед постаттю Молоха!

Невинна дівчина в препишні шати

наряджена для служби Астароті…

О плачте, плачте!

(Хапається за голову.)

Громадою опановує турбота, дехто плаче, дехто трясеться в нестямі; Крістабель ридає, Едіта, зціпивши руки, дивиться поперед себе поглядом, повним одчаю.

 

Метью Фільдінг

(кидається до Годвінсона)

Вчителю! Наш батьку!

Порадь нас, порятуй! Що нам робити?

 

Годвінсон

(зміняє плачущий тон на грізний)

Велик господь в своєму гніві! Слухай,

Сіонська дочко! Ось летять на тебе

дряпіжники з обличчям мідяним…

Нема тобі рятунку… відцурався

тебе твій бог за зраду ідолянську…

(Опускає руки; закриває очі, мов знесилений одчаєм.)

 

Калеб

Учителю, сі видива страшні

не на погибель, а на осторогу?

Запевне ж так?

Годвінсон мовчить і не одкриває очей.

 

Калеб

(посуває Годвінсону Біблію ближче)

Одкрий святую книгу,

нехай вона порадить, що робити.

 

Годвінсон

(одкривае Біблію ніби наугад, але в дійсності на закладеному заздалегідь тексті. Читає глухим голосом)

«Будь проклятий той, хто виліпить чи виллє

бридке перед богом діло рук мистецьких і

покладе його у схові!»

(До громади, не читаючи.)

Ви знаєте, що відповів на се

народ ізраїльський.

 

Калеб

(сухо і суворо)

«Хай буде так».

 

Метью Фільдінг

(фанатично)

Хай буде проклятий!

 

Абрагам Сміт

(покірно)

Та що ж, хай буде.

 

Джон Мільс

Своя душа дорожча. Пристаю:

хай буде проклятий.

 

Джірімая Ортвін

Та вже ж, не як.

 

Едіта

(голосно, виразно)

І я його кляну.

 

Крістабель

Ой мамо! Мамо!

 

Річард

(до громади)

Вже прокляли? А знаєте ж ви, за що?

 

Калеб

(показує на закриту статую)

За те бридке, що ти у схові держиш.

 

Річард

Хто вам сказав, що я свій твір ховаю?

Ось він, мій твір! Дивіться!

(Раптово скидає покривало з великої статуї.)

Німа сцена. Видно по обличчях громадян, як у них побожна відраза бореться з натуральним подивом до гарного твору. У Річарда з’являється вираз тріумфу.

 

Годвінсон

(до громади)

Він ще гірше

тепер грішить, ніж досі согрішав!

Він хоче нас заплутати у невід,

що сплів сам князь олжі. Святу громаду

від стежки правої відбити хоче.

Громада одвертається, щоб не дивитися на статую.

 

Метью Фільдінг

Диявола він слухав, се робивши!

 

Річард

Я слухав тільки вищого натхнення,

а ви кого?

(Показує на Годвінсона.)

Повапленого гробу!

Ви ідола створили, а не я!

Себе кляніть!

 

Годвінсон

(до громади)

Чи довго ще терпіти

ви будете гидоту слова й діла?

Чого ждете? Що Моїсей 28 зробив

з кумиром золотим?

 

Метью Фільдінг

Спалив його

і попіл дав ідолотворцям випить.

 

Годвінсон

Отак і ми зробім!

(Показує на статую.)

Паліть її!

Паліть усю гидоту ідолянську,

що зібрана в сій хаті!

 

Річард

Я не дам!

 

В сю хвилину Метью Фільдінг великою палицею своєю збиває статую з примосту, вона падає і розбивається. Громадяни хапають, де тільки під руку попадається, усе належне до скульптури: ескізи, бюсти і т. ін., навіть знаряддя, толочать, трощать, кидають у коминок, де Калеб розпалює і роздмухує вогонь.

 

Годвінсон

(кидається до шафи, коло якої вже стоїть на обороні Річард)

Тут ідоли найгірші! Подивіться!

 

Річард бореться з ним, не пускаючи, громадяни кидаються на підмогу Годвінсонові.

В двері од ванькира вже кілька хвилин, відколи почалась баталія, добивається замкнений там Деві. Крістабель і Едіта підпирають двері, щоб він не вирвався, але на хвилину Едіта спускає руки, вражена тим, що діється коло шафи. Деві