Читати книгу - "Лихе око"

гнати геть дражливі думки, нарешті вляглася знову. Тепер сон не йшов довше, зрештою занурив у себе неглибоко, і прокинулася Лора з важкою головою.

Коли вийшла у ванну, побачила шефа.

Данило Гайдук наче й не лягав. І головне: Кочубей проґавила момент, який потай прагнула зловити: як він дає раду своїм сорочкам. Натомість шеф зустрів її не лише напрасованим, а ще й акуратно зачесаним. Від нього приємно пахло сумішшю гелю для гоління й туалетної води. Лиш тепер Лора вгледіла невеличку праску на кухонному підвіконні. Не стрималася, підійшла, торкнулася – ще тепла.

– Дива, – мовила, погано приховуючи захват і заздрість. Сама поралася з прасуванням значно довше й не завжди залишалася задоволена собою.

– Добре спалося?

– Так собі, – вирішила не брехати. – Які плани на сьогодні?

– Зараз початок дев’ятої. Приводь себе до ладу. Штовхну Сокола, виберемося десь на каву і снідати. Далі ти нам про плани розкажеш.

– Я?

– А хто? З дружиною Графа із нас трьох лише ти знайома. Шукати зниклого треба через неї. Я не бачу іншого шляху. Хіба ти щось надумала.

– Справді, – погодилася Лора. – Зоя Граф поки що наш єдиний слід. Треба їй подзвонити, домовитися про зустріч.

– Під яким соусом?

– Придумаю. Чекай, я зараз.

Вона повернулася в спальню, увімкнула телефон.

Писнув сигнал – пропущений дзвінок.

Перша двадцять ночі.

– Гайдуче! – Лора сама здивувалася власному голосному вигуку. – Гайдуче, якого чорта!

Зібралися по алярму.

Сокіл знав, куди їхати. Від району, де вони ночували, навігатор розрахував сімнадцять хвилин часу. По дорозі Лора спробувала ще раз віддзвонити на збережений номер. Сигнал, як уранці, йшов, та ніхто, як і попередні рази, не відповідав.

– Може, твоя відьма дрихне ще, – мовив Гайдук. – Набрала тебе у свинячий голос. Значить, не спала. Хтозна, скільки потім ще вовтузилася. Ну й досипає зараз.

– Ще раз тоді нагадаю: Віра Домонтович дзвонила мені тричі. З інтервалом у хвилину перший раз, у три хвилини – вдруге. Перед тим вигнала, обчорнила таким матом, що ви обидва б здивувалися. Аж потім вирішила щось сказати після опівночі. Згадала ще кілька матюків, вирішила послати ще далі? – Лора погано приховувала роздратованість. – Прокинься вже, Гайдуче, подумай.

– Поміняла гнів на милість із якоїсь причини.

– Молодець, оцінка «п’ять». Далі?

– Далі – почекай. Трохи згодом поясню. Тим паче, що ми, схоже, приїхали.

Справді, Богдан загальмував біля знайомого вже будинку. Гайдук вийшов першим, а щойно Лора вийшла за ним – легко взяв за лікоть, мовби в танцювальному па, відвів убік. Перш ніж вона встигла щось зрозуміти, шеф нахилився до неї, просичав:

– Слухай, я терплячий, але це вже у жодні ворота. Коли немає третіх вух, хай це навіть твій відданий Сокіл, можеш говорити до мене в будь-якому тоні. І вичитувати, мов дурненького підлеглого, й кепкувати, наче з такого самого. Ясно?

– Авторитет самого Гайдука підірвано, – гмикнула Лора. – Заспокойся. Відданий, як ти кажеш, Сокіл усе одно нікому нічого не скаже. Не захоче, натура така.

– Ти мене почула, – рубонув Гайдук.

– Не все до кінця. Чим мені загрожує порушення субординації? Знімеш частину платні на штраф? Поставиш у куток на гречку? Виженеш із роботи? – Вона вивільнила лікоть. – Я готова хоч зараз. Останнім часом мої службові обов’язки під твоїм керівництвом значно розширилися, і не завжди це узгоджено зі мною. Я не проти брати на себе більше, та лише після прописування їх у контракті. Коли вже на те пішло – дізнаємося зараз, що наснилося Вірі Домонтович цієї ночі. Від чого їй припекло дзвонити мені, ледве знайомій людині. А потім із цими знаннями залишайся сам.

– Ларисо Василівно…

– Шукай собі інший об’єкт для подібних зауважень.

– Лоро…

– Тренуйся на котиках, кроликах, інших піддослідних тваринках. Мене спілкування в такому тоні не влаштовує.

Данило Гайдук належав до тих, по чиїх обличчях Кочубей навчилася читати. І зараз зчитала бажання не так покарати її за непослух і зухвалість, як лишити за собою останнє слово.

– Я не начальник тюрми. Ти – не ув’язнена. Завжди можеш піти на інші хліби, де спокійніше. Буду щиро вдячний тобі за час, що працювала під моїм началом. Тепер я почув тебе, ти – мене. Висновки кожен робитиме сам. Може, повернемося до справи?

«Дружба» – неофіційна назва Корбутівського цвинтаря, міського кладовища в Житомирі. Складається з двох частин, старого й нового. Нове відкрите 1999 року.

Повернутися

Мальованка – мікрорайон у передмісті Житомира, де розташовано Свято-Анастасіївський жіночий монастир.

Повернутися

Мається на увазі п’ята модель «Шевроле Камаро» (Chevrolet Camaro), у продаж надійшла 2009 року.

Повернутися

Тетерівка – село в Житомирському районі, неподалік від річки Тетерів.

Повернутися

Хейт (від англ. to hate – ненавидіти) – негатив, спрямований на когось або щось, який активно поширюють в Інтернеті, передовсім у соціальних мережах. Хейтери навмисне обирають негативний, образливий тон з метою зачепити, провокувати, образити, викликати миттєву реакцію у відповідь.

Повернутися

Див. роман А. Кокотюхи «Розбите дзеркало». – Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020 р.

Повернутися

Богунія – спальний район Житомира. Раніше – хутір. До складу міста входить від 1934 року.

Повернутися

Виправна колонія № 54, розташована в Харкові. Профільована для утримання жінок, засуджених уперше. Також має сектор, де тримають засуджених до довічного ув’язнення.

Повернутися