Читати книгу - "Одна для двох, Каміла Дані"

12

Два дні тому
Ресторан "Арніка"
- Доброго дня дівчино, у мене зустріч з братом, - мило посміхаюся адміністраторові за стійкою.
- Так, ви ж пан Лазурний? - оглядає мене з ніг до голови, пожираючи поглядом. Це й зрозуміло, адже всі думають, що я спадкоємець корпорації «Лір». Грошей кури не клюють, але ніхто не знає, що вони скоро попливуть від Лазурних.
- Так, - підморгую дівчині. Повинен же я увійти в роль, хоча поведінку Стаса важко передбачити. Я коли переглядав записи з камер спостереження, щоб вивчити поведінку чоловіка, завжди брав із собою коньяк, якщо ж ні, мене трусило від злості. Я взагалі не розумію, як таку тварюку можна випускати ходити серед людей.

 Він токсикоман. Звичайно, я зрозумів не відразу, тільки після того, як побачив результати експертизи. Виявляється його затримали в Палермо (місто в Італії) коли він намагався налагодиться бізнес з місцевою мафією. Стас думав, що найрозумніший і зможе обвести навкруг пальця Сицилійську мафію, але не все  так сталось, як гадалось. Його просто здали з потрохами й ще додали свого, так, для впевненості, що більше не буде плутатися під ногами.
Іду за довгоногою брюнеткою, яка крокує переді мною, цокаючи каблучками. Довгий коридор в аристократичному стилі, та й не дивно, це ж найдорожчий ресторан міста.
- Ось, це ваш столик, - показує рукою, де сидить Влад. Оглядаю порожній зал і розумію, що брати не дуже й економлять гроші тітки. Підходжу ближче і падаю на стільчик. Різко кладу лікті на стіл і дивлюся з презирством на свого «брата». У мене був час вивчити поведінку Стаса, та й щоб мене спіймали не хочеться. Ще й підстрахування у мене немає.
- Ну привіт, брате, - розпрямляю плечі й викривляю губи в посмішці. Влад відкидається на спинку крісла і кладе долоні на стільницю. Повільно простягає поглядом по моєму обличчю, рукам та одязі. Киває комусь за моїми плечима, і на мої плечі лягають важкі руки.
- Не думаю, що ми брати, - спокійно відповідає Влад. - Знаю, що Стас в тюрмі, адже це я організував йому квиток в бізнес-клас. А ось хто ти такий і що тобі потрібно, дуже цікаво! - розстеляє серветку на колінах, бере до рук ніж та виделку і розпочинає свій обід. - І якщо ти скажеш мені правду, вийдеш звідси, як зайшов, якщо ж ні, - знову киває і до мого горла прикладають гостре лезо ножа. - І так, хто ти, і чому личко підправив?
Мовчу, дивлюся на спокійного Влада і в моїй голові народжується легенда, яка повинна спрацювати.
-Ти зовсім поплив, від своїх сучок у клубі, навіть рідному братові погрожуєш? Чи вони тобі вже не дають? – намагаюся грати правдоподібно. Знаю, що він не повірить, по очах бачу, але і здаватися просто так не можу, буде підозріло.
- Покажи лівий лікоть!
- Навіщо? – дивуюся, невже має бути татуювання?!
- Або показуй, або розказуй хто ти насправді! - і далі їсть собі спокійненько. Ніж, біля горла вже впивається в шкіру і я відчуваю на скільки гостре лезо.
- Добре, добре, я все розкажу, тільки скажи, щоб цей громило заховав свою іграшку, - здаюсь я. Адже зрозуміло, що Влад не звик панькатися. І добре, що я з собою документи не взяв, як відчував, що може піти не все гладко.
- Я ще довго буду чекати? - втрачає терпіння Влад.
- Твій брат взяв у мене двадцять мільйон і пропав, потім я дізнався, що він дивиться небо в клітинку, а мені потрібні мої грошики. Тому вирішив потрясти «Лір», - випалюю, уважно спостерігаючи за його реакцією. Влад кладе на краєчок тарілки ніж і виделку, акуратно витирає куточки губ серветкою, і тільки тоді підіймає на мене очі.
- Сучий син, говорив йому, що дострибається з колесами! - ричить гортанним голосом. - Я можу тобі віддати гроші, але тільки при одній умові.
- Що за умова? – вже крутиться в голові, що він хоче.
- Розумієш, любий «братику», моя покійна тітка, була дуже поганою людиною, проте хорошою бізнеследі. І ця стара шльондра написала заповіт, на сторонню людину. Поки моя довіреність діє - я керую холдингом, але через пів року, вона закінчується.
- І ..., - не витримую паузи. Мене відпускають. Чоловік, який тільки що тримав зброю біля мого горла виходять геть, залишаючи нас наодинці.
- Ти повинен зробити так, щоб спадкоємець віддав всі права мені, у тебе тиждень, якщо ж не зможеш, то просто застрелиш сучку.
- Це жінка? - роблю здивований вигляд, хоча знаю цю історію краще, ніж свою біографію.
- Так, і головний бухгалтер нашої фірми, смачна дівка, але вона мені набридла. Два роки трахав, так і не потрапила на жодний мій гачок, - каже з огидою.
- І як я повинен це зробити? - хмикаю і відкидаюся на спинку стільця.
- Не знаю, це не мої проблеми, хочеш зелені - зроби справу!
- По твоїй логіці, я ще за свої бабки повинен спину рвати? - мене перекошує від злості. Наші погляди стикаються в поєдинку, немов два бійці, які не хочуть відступати та відстоюють свою сторону до кінця.
- Я тобі гроші не винен, і мені попри мешти. Не хочеш - чекай поки Стас відкинеться, - безбарвним тоном вимовляє і ліниво бере зі столу телефон, щось шукає, і простягає мені апарат. -Ти подивися яка солоденька!
Беру телефон і дивляюся на фотографію: Мія лежить у ванній з пінкою і надувши губки дивиться в камеру. Груди, хоч і накриті густим покривалом пінки, проте можна розгледіти. Красива, сексуальна і спокуслива, тільки від одного погляду на фото член наливається кров'ю.
- Ми можемо піти іншим шляхом, - в мене народилася божевільна ідея, якою в армії ми часто займалися. У нас завжди була одна для двох. - Тобі ж подобається трійники, знаю, що Стас активно брав участь в таких заходах. Любив пороти одну жінку з напарником.
Очі Влада починають горіти вогнем перемоги. Він підіймається на ноги й обходить стіл. Підходить впритул, і ставить свою руку мені на плече. Стискає і нахиляє голову трохи набік.
- І як це нам допоможе?
- Дуже просто. Спочатку ми її гарненько трахаємо, а потім вона підписує все, що нам потрібно, - а я тягну час і вичікую моменту, щоб тебе відправити туди, де твоє місце!
- А якщо вона не погодиться на трах втрьох? - хмикає Влад.
- Це вже твої проблеми, але я тобі кажу, це варіант стовідсотковий і перевірений, так, щоб без жертв і можна вийти сухим з води ...

Зараз
Тру обличчя руками й зриваюся з місця, бо так і застиг під під'їздом. Підходжу до машини й швидко сідаю за кермо. Треба поспати трохи, адже наступний тиждень буде нелегкий. По-перше, треба підписати фальшивий контракт з Лір, який зможе прибрати Влада з дороги. І ще є цей незрозумілий чоловік, потрібно терміново зрозуміти хто він і що йому потрібно від Мії!
Додому доїхав швидко, після опівночі дороги порожні. Нічне місто жило своїм життям, а у мене перед очима мерехтіли картинки божевілля з жінкою, яка з недавніх пір займає дев'яносто відсотків моїх думок.
Як тільки мої губи спробували її уста, не хочуть нічого крім цієї жінки. Гладка, немов шовк шкіра вабить гладити й пестити, тендітне тіло немов порцелянова статуетка, невірний рух і, здається, розіб'ється. Досі відчуваю її ніжні, довгі пальчики у себе на шкірі, язик на члені й губи, які зі смаком насолоджуються мінетом.
Входжу до коридору і кидаю ключі на тумбочку, знімаю туфлі, піджак кидаю біля взуття, відразу підіймаюся на другий поверх і падаю на ліжко. З голови не виходить Соломія і божевільна думка, зробити її своєю. Якщо вона коханка Влада, так чому не може бути моєю?!
З такими думками я провалився в сон, але навіть не очікував, який сюрприз мене чекає зранку. Якби знав, що Мія викине такий фокус, поїхав би ще вночі до неї, як і хотів ...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍