Читати книгу - "Стежка навколо вогню, Лариса Лешкевич"

– Боюсь це не можливо. У Даегар інші турботи! Можливо, ти не знаєш…

– Знаю! Даегар піклується про своє власне щастя, тому я не вимагатиму від нього дотримання звичаю, якого можна не дотримуватися, – Ітамар знизав плечима.

– Тоді я поїду сам. – сказав Кадмас.

– Місця, якими доведеться їхати, тобі невідомі і можуть бути не зовсім доброзичливими до мандрівників. Візьми із собою двох воїнів. І не забувай про закони гостинності.

–  Не забуду. Тепер я піду до себе, вибач...

Кадмас відчував, що йому треба побути одному і розібратися зі своїми думками. До того ж безсонна ніч трохи мучила його тіло.

– Іди!

Кадмас попрямував до дверей, але Ітамар раптом зупинив його на порозі.

– Я обіцяв матері не втручатися, але все ж таки не можу не спитати.

– Про що? – Кадмас мимоволі здригнувся.

– Чи не краще відправити Анісу назад до її сім'ї? Так ніхто не відволікатиме твою увагу від майбутньої дружини.

– Я поки що не готовий відповісти на це запитання, тату. Мені потрібен час, – тихо відповів Кадмас, відчуваючи, як всередині його душі ширитися якась порожнеча.

Ще минулого вечора він з нетерпінням чекав на повернення батька, з ніжністю думав про свою майбутню  наречену, хотів знати її ім'я, а тепер вона раптом перестала його цікавити, більше того, думки про неї пробуджували  у серці досить неприємні почуття. І Кадмас не міг  зрозуміти причини того, чому його ставлення до незнайомої дівчини, якій судилося стати його дружиною,  так різко змінилося.

–  Звичайно. Я тебе не кваплю. – сказав Ітамар.