Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Живете? - зробила припущення леді, і я нервово розсміялася, підтримувана ошелешеним Кіріаном.

Ага, прямо з пропискою і штампом у паспорті або що тут у них із документами. Поки я намагалася впоратися зі своїми емоціями і придумати більш правдоподібну відповідь, чоловік спробував прийти мені на виручку, видавши своїй матері відкоректовану версію подій, що відбувалися, перед цим не забувши нас представити:

- Мамо, це Ліна, вона визнана мати драконеняти з Террії, Ліна, це моя мама Олівія, герцогиня Веалірійська, - поки я незграбно розшаркувалася з витонченою леді, шатен вирішив продовжити свою промову. - Оскільки Ліна на Діанії з'явилася нещодавно, то я запропонував їй зупинитися в мене, щоб контролювати розвиток і виховання новонародженого, - ага, контролер чортів вирішив не уточнювати, що я сама якимось незбагненним чином з'явилася до нього додому.

- Ясно, - схоже, жінка не надто повірила в слова свого сина, або її засмутив той факт, що вона все ж не стала бабусею. - Отже, дитина не ваша? - Все ж упевнилася, щоб заспокоїтися.

- Ні. Вона зі знайденої на Террії кладки, - ось чому він такими таємницями державного масштабу ділиться, а те, що я тут наче стрибунець, - ні?

- Зрозуміло, - мені здалося, чи леді все ж засмутилася? - У вас є програма навчання малюка? А план харчування? Судячи з того, що я побачила, то ні того, ні іншого у вас немає, - мда, схоже, тепер нас контролюватимуть крутіше за інквізицію.

- Мамо, а вам не здається, що я занадто дорослий для того, щоб мною можна було ось так керувати? - ой, даремно... Я прямо відчула, як повітря навколо нас згустилося, загострюючись. Дитинча, яке возилося до цього на підлозі, якось злякано пискнуло, притискаючись до моєї ноги, а я несподівано для самої себе гаркнула на родичів, які влаштували розбірки:

- Ви обидва! Швидко припинили лякати дитину! Влаштували тут незрозумілу штовханину, - під кінець я все ж здулася, менш упевнено заявляючи: - Якщо хочете посваритися, то, можливо, краще місце відшукаєте? - ну, або ми з Філіпом перемістимося куди подалі, якщо їм так подобається кухня.

- Кхе... Ліна має рацію, ми перегнули палицю, - як не дивно, але мати Кіріана схаменулася першою. - Чекаю на тебе в кабінеті, - вона неквапливо повернулася до нас спиною, вирушаючи до зазначеного місця, я ж вичікувано подивилася на хазяїна будинку, намагаючись зрозуміти, що ж цього разу не так?

- Зараз я розберуся зі своєю матір'ю, і ми повернемося до нашої розмови, - пролунало якось погрозливо, і якби не запах гару від магічної плити, я б, можливо, і пообурювалася, але мені довелося переключитися на зіпсовану кашу.

Я обережно стягнула каструлю з гарячої поверхні, принюхуючись до вмісту. А може, не так вже й сильно пригоріло? Зрештою я ж тільки верхню частину йому віддам...

Філіп підозріло повів носом, поморщившись, а потім і зовсім відвернувся. Пфф... Теж мені цаца. Але ж ще буквально хвилин п'ятнадцять тому він наминав за обидві щоки не надто корисні бутерброди, а тепер від трохи перевареної каші ніс верне.

Кабінет Кіріана

- Отже, плітки про появу драконеняти - це не брехня, - проговорила матінка, займаючи місце на одному з гостьових диванчиків. - А як ця дівчина пов'язана з малюком? - Я давно вже звик до таких ось змін у поведінці матусі, хоча більшість їй усе ж вдається ввести в оману своїм плеканим образом ніжної кульбаби. Як би не так, у моєї матері в потрібний момент відростають зуби крутіші за акулячі. І це я зараз не про другу нашу іпостась говорю.

- Як бачиш. Я сам ще не розібрався. Ми тільки недавно з'явилися на Діанії, і то мені було не до цього. Меліріан з мене ледь не всі соки випив, намагаючись дізнатися подробиці, - поскаржився леді Веалірійській на її племінника. - Останнім часом імператор особливо звірствує, навіть нам із Ріаном дістається, - що здавалося дуже дивним, а цей його сплеск емоцій, коли він довідався про проявлене маля...

- І правильно робить. Іноді ти забуваєшся і починаєш собі дозволяти надто багато чого, - цього разу матір стала на бік Ліра, що бувало вкрай рідко. - Якщо хотів усім керувати, тоді треба було погоджуватися на пропозицію його батька... - вкотре матінка била по болючому.

Кілька століть тому, коли колишній імператор, він же батько Меліріана, вибирав наступника, своїм послідовником він бачив не власного спадкоємця, а мене, сина своєї сестри. І хоч я тоді відмовився, чим заслужив немилість іменитого дядька, але це все ж таки додало холодку в наші з братом стосунки.

- Мамо, ти ж знаєш! - Ще не вистачало мені докорів через стільки часу. - Краще скажи мені навіщо ти з'явилася? - Не надто правильне ставлення до герцогині, але в таких питаннях краще бути непохитним, інакше мати зовсім на шию сяде, командуючи кожним моїм кроком.

- Кір, ти не надто люб'язний зі мною. Може я дуже скучила за рідним сином і вирішила його провідати, - ага, як же. То десятиліттями й кількома словами не перекидаємося, то "здрастуй, сину, я тут погостювати приїхала", не дуже й віриться, скоріше вже...

- Леді Веалірійська, Ви могли б не ходити довкола? Щось сталося? - А ось це було більше схожим на правду.

- Уяви собі... Варто було мені з'явитися в палаці, як я дізнаюся, що мій син притягнув із Террії не тільки забуту кладку яєць, а ще й драконятко з його визнаною матір'ю. Не вважаєш це дивним? - Взагалі-то вважаю. Якщо вона від самого початку знала, що дитина не моя, тоді до чого був увесь той цирк? Чи вона перевіряла Ліну на "вошивість"? Це могло б багато чого пояснити... - Що взагалі відбувається, Кір? І як дитинчаті вдалося вилупитися в немагічному світі? - поставила своє головне питання мати, а я вперше розгублено розвів руками:

- Якби я знав...

- Думаєш це якось пов'язано з цією дівчиною? - Почала промацувати ґрунт моя мати, і я ствердно кивнув:

- Саме це я і планую перевірити. І якщо ти не будеш мені заважати... - договорити мені не дали, матінка якось дивно посміхнулася, прямуючи до дверей: