Читати книгу - "Мисливець. У пошуках втраченого, Сано Бенсан"

Низка загадкових смертей після 2038 року ускладнила життя і доживати до шістдесяти було великим щастям. Хіба що в реальності можна було зустріти справжніх старожилів, але в Етеріалі, то було складно. Хоча після 2043 химерні смерті уповільнились, і навіть тривалість життя, здавалося б, зростала. Втім, остаточно це вже буде видно по моєму поколінню. Тому цілком зрозуміло, що не всі аватари доживали до такого почесного рівня, хоча були й такі і яких реально поважали, вважаючи їх титанами. Їх навіть серед населення Етеріалу було помітно: система автоматично помічала таких срібним наруччям на передпліччях. Після смерті власника, аватар автоматично переміщався у сховище, як всі його називали, хоча достеменно ніхто не знав де воно розташоване, та що з аватарами відбувалося далі, як і те, чому ніхто інший не міг мати до них доступ потім.

— І як, по-твоєму, я маю здобути за тиждень 40 рівнів, яких не зміг набрати за весь час тут?! — чомусь мій голос навіть для мене прозвучав вкрай дратівливо. Мабуть, таки краще одразу викричатись.

Та Емікс вперто рухався вперед, а спинився лише перед НПС Канцлера. Той, як завжди, механічно всміхався нам. Але вкотре погляд мого провідника здавався досить… людяним у його бік. Аж моторошно ставало від цього. 

— Вітаю, Мисливцю! — як завжди, монотонно промовив Канцлер, тримаючи посмішку непохитною. — Твої вчорашні завдання не були виконані…

— Аж цікаво дізнатися, через що сталась така неприємність… — протягнув задумливо, скоса позиркуючи на Емікса. Та потім глянув на наруччя, залишалося дві години до їхнього оновлення. — Але можу встигнути виконати частину з них… Що там на сьогодні?

— Зараз подивимось, — Канцлер поважно відкрив перед собою консоль та смикнув бровами, розтягнувши посмішку ширше. — Все, як ти любиш, Мисливцю: дощовий ліс, скеляста долина та пустка, якщо встигнеш, звісно.

Здається тепер їх обох тішило моє перекошене обличчя.

— Я ненавиджу пустку.

— Звісно, — промовили в унісон.

— Вибору немає, раз така справа. Активуй усі.

— Впевнений, що впораєшся? — запитав Канцлер і подивився крадькома на Емікса.

Вони дійсно мали сумніви? Аж занадто дивними вони здавалися,  враховуючи, що один з них проста програма.

— Не дочекаєтесь, — відповів впевнено, показово випнувши груди вперед, а носа мало не до неба задер. 

Потягнувся до консолі, щоб підтвердити свій вибір, але потім спинився. В нижньому рядку червоним значилися декілька нових завдань. Уважно перечитав зміст, а слідом розмір винагороди… Здивовано перевів погляд на Емікса, а потім на Канцлера. По моїм підрахункам, кілька таких завдань могли б пришвидшити ріст мого аватара, але… Чому мені здавалося, що тут був якийсь підступ? Примруживши очі я знову оцінив їхні мовчазні переглядання, а це ще більше змушувало моїх тарганів метушитися.

— Який термін виконання в цих завдань? — запитав досить обережно, чомусь сподіваючись, що ці двоє дійсно нічого не задумали.

— Вони без обмеження, — відповів Канцлер.

— Тобто, там настільки небезпечно, що в жодні рамки ніхто не вкладеться?

Емікс зажував губи, але не відповів. Знову. От дратував вже цим. Знав усе, але мовчав!

— Добре. Тоді й ці два приймаю. 

— До твого відома ти можеш скористатися привілеями свого костюма, а також аватарам, які обирають ці завдання доступне подвоєння коїнів на весь час завдання, — сказав Канцлер, чому я не міг не здивуватись та зрадіти одночасно.

Аж занадто все просто та солодко… Але нехай.

— Це дуже круто, скажу я вам, — усміхнувшись на всі зуби, я вдав щирий захват. — Гадаю, не дарма ж мені далі такого провідника.

Й ляснув Емікса по спині, від чого той аж подався вперед. Принаймні тут мої руки не проходили наскрізь. 

— Але провідник лише, щоб підготувати тебе… — ніби й заперечив Канцлер, але якось невпевнено та неправдоподібно.

— Він і підготує. Ходімо, Еміксе, дорогою введеш у курс.

Оминувши провідника, увів на наруччі запит і вже за секунду, переді мною виникло меню зі списком моїх завдань. Я дійсно ненавидів пустку, але краще почну з неї. Звик улюблені завдання залишати на кінець, та й заодно випробую це трико, адже навряд чи Емікс просто так мене в нього вирядив.