Читати книгу - "Пробуджені фурії"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ваша авторизація, будь ласка.
Сильва подала пачку паперів, і стюард заходився по одному заганяти їх у зчитувач. Певно, вона одночасно передала мережею коротку команду м’язам шиї Ядвіги, бо мертва жінка трохи силувано нахилила голову, ніби оглядаючи броньований бік аероплава. Прекрасна ідея, все дуже природно.
— Сильва Ошіма. Команда з п’яти, — сказав стюард і підвів голову, щоб порахувати. — Багаж уже завантажений.
— Все правильно.
— Призначені каюти… — він примружився до екрана зчитувача. — Готово. З Р19 по Р22, нижня палуба.
Позаду, коло вершини рампи, зчинилося якесь вовтузіння. Ми всі озирнулися, крім Ядвіги. Я помітив вохряне вбрання, бороди, сердиту жестикуляцію й почув підвищені голоси.
— Що сталося? — недбало спитала Сильва.
— Ох — бородаті, — Стюард знову зібрав документи в пачку. — Увесь ранок нишпорять причалом. Кажуть, їх поскубла пара списантів в якомусь закладі ген на схід звідси. Ви ж знаєте, які вони стають, коли про це заходить мова.
— Еге ж. Довбані пережитки. — Сильва взяла папери й поклала їх кишені до куртки. — А в них є описи, чи їм підійдуть будь-які двоє списантів?
Стюард гмикнув.
— Кажуть, відео нема. Той заклад використовував усю наявну потужність під голопорно. Але в них є описи від свідків: жінка і чоловік. О, і в жінки було волосся.
— Господи, то це можу бути і я, — засміялася Сильва.
Орр дивно на неї глянув. Позаду нас наростав гамір.
Стюард знизав плечима.
— Так, це міг бути будь-хто з кількох десятків чільників, яких я впустив сюди від ранку. Знаєте, що мені цікаво — а що купка священників робила у барі, де крутять голопорно?
— Дрочила, — припустив Орр.
— Релігія, — сказала Сильва. У неї раптом клацнуло в горлі, ніби її мало знудити. Ядвіга нестійко захиталася біля мого боку, і повернула голову різкіше, ніж це зазвичай роблять люди. — Чи спадало комусь на думку…
Вона буркнула з глибини черева. Я метнув погляд на Орра й Кійоку і побачив, як напружилися їхні обличчя. Стюард дивився на неї, зацікавлений, але ще не стурбований.
— …що кожне людське святе таїнство — це дешева відмовка, що…
Ще один здавлений звук. Ніби слова виривало з якогось місця, де їх чимось замулило. Ядвіга захиталася ще сильніше. Тепер обличчя стюарда почало змінюватися. Він вловив, що запахло негараздом. Навіть списанти в черзі позаду почали перемикати увагу зі штовханини вгорі рампи на цю бліду жінку і слова, що бризкали з неї зарядами.
— …що вся історія людства може бути просто гімняною відмовкою за неспроможність забезпечити жінкам пристойний оргазм.
Я різко тупнув по її нозі.
— Точно.
Стюард нервово засміявся. Квеллістські сентенції, хоч і з раннього, поетичного періоду, в культурному каноні Світу Гарлана і досі мали на собі гриф «Використовувати обережно». Існувала загроза, що захоплення ними може перекинутися на її пізніші політичні теорії, а також, звісно, на практики. Можна скільки завгодно називати аероплави іменами героїв революцій, але вони мають бути так далеко в минулому, щоб ніхто не пам’ятав, за що вони билися.
— Я… — замислено сказала Сильва. Орр допоміг їй.
— Посперечаймося про це пізніше, Сильво. А спершу зійдімо на борт. Дивись, — він пхнув її ліктем. — Яда вже просто стоячий труп, та і я почуваюся не краще за неї. Нумо…
Вона випросталася й кивнула.
— Так, пізніше, — погодилася. Труп Ядвіги перестав хитатися і навіть реалістично приклав долоню до чола.
— Вчорашнє важкувато виходить, — сказав я, підморгуючи стюардові. Він розслабився і всміхнувся.
— Як я вас розумію, люди.
Глумливий регіт з верху рампи. Я почув слово «мерзенний», а за ним — звук електричного розряду. Певно, силові кастети.
— Мабуть, зловили більшу рибину, ніж були годні побороти, — сказав стюард, дивлячись повз нас. — Треба було готуватися краще, якщо збиралися патякати таке у порту, битком набитому списантами. Ну, гаразд. Проходьте вже.
Ми пройшли крізь шлюз, і ніхто не спотикнувся, а тоді спустилися коридорами з металевою луною й заходилися шукати свої каюти. Труп Яди за моєю спиною витримував свій механічний темп. Решта команди поводилася так, ніби нічого не сталося.
— І що це було за лайно?
Нарешті я зміг поставити це запитання десь через пів години. Команда Сильви оточила її в каюті, з виду знічена. Оррові довелося пригнутися під силовими балками стелі.
Кійока видивлялася щось крізь крихітний односторонній ілюмінатор, страшенно зацікавившись чимось у навколишніх водах. Ядвіга лежала долілиць на койці. Ласло й досі не було й духу.
— То був глюк, — сказала Сильва.
— Глюк, — кивнув я. — А часто такі глюки трапляються?
— Ні. Не часто.
— Але бувало й раніше.
Орр пригнувся під балкою і став наді мною.
— Чого б тобі не облишити це, Мікі. Ніхто не силував тебе йти з нами. Якщо не подобаються умови, можеш просто здриснути, хіба ні?
— Мені просто цікаво знати, що ми робитимемо, якщо Сильва випаде з мережі й почне ректи квеллізми посеред сутички з віймінтами, от і все.
— Залиш нам клопоти про віймінтів, — беземоційно мовила Кійока.
— Так, Мікі, — Орр вискалився. — Ми цим заробляємо на життя. А ти просто розслабся й насолоджуйся мандрівкою.
— Я просто хочу…
— Закрити свою пельку, або…
— Дивіться, — вона промовила це дуже тихо, але Орр і Кійока розвернулися на звук її голосу. — Мабуть, краще вам залишити нас із Мікі, щоб ми могли про це поговорити.
— Ох, Сильво, та він просто…
— Він має право знати, Орре. Дайте мені пояснити йому.
Вона дивилася, як вони виходили, почекала, поки розсунуться двері каюти, а тоді пройшла повз мене до свого стільця.
— Дякую, — сказав я.
— Дивись, — мені знадобилася якась мить, щоб зрозуміти — цього разу вона хоче, щоб я буквально подивився. Вона сягнула рукою до волосся й витягла центральний дріт. — Ти знаєш, як усе працює. Його обчислювальна здатність більша, ніж у більшості міських баз даних. Так має бути.
Вона відпустила дріт і труснула головою, щоб його прикрило волосся. Навколо її губ замерехтіла усмішка.
— Коли ми в полі, вірусна атака налітає з такою силою, що може вишкребти з людини свідомість, як м’якуш зі стиглого фрукта. Тут тобі й інтерактивний код віймінтів, що намагається відтворити себе, і машинні системи наступу, і оболонки особистісних конструктів, і залишки інших передач, і ще багато чого. Треба, щоб я була здатна стримати це все, використати
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пробуджені фурії», після закриття браузера.