Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

Розділ 12

  Денис повернувся до свого кабінету та сів за свій робочий стіл, наказавши секретарці принести йому чашечку кави.

-Денисе Максимовичу ваша кава,- секретарка поставила чашечку з гарячім напоєм на стіл.- Бажаєте ще щось?                                                                        

-Потурбуйся, щоб мене ніхто протягом години не турбував, бо я маю зробити важливий дзвінок.

-Добре Денисе Максимовичу.

  Денис відпив каву і набрав Єву. Перед цим ще пару хвилин поміркував над тим чи варто продовжувати цю гру, чи варто все-таки обманювати матір видаючи Єву за свою кохану дівчину. Та потім відігнав від себе сумніви, бо точно знав, що хоче щоб від нього відчепилися із тим сватанням.

-Слухаю,- Єва подавила у собі хвилювання щойно побачила хто телефонує.

-Привіт, можеш розмовляти?- запитав.

- У мене є декілька хвилин, бо саме зараз немає клієнтів,- відповіла Єва.- Що хотів?

-Післязавтра йдемо на вечерю до моєї мами. А звати її Марія Данилівна. Тільки треба дуже постаратися, щоб вона повірила у наші стосунки,- Денис намагався говорити повільно.

-Як це дуже постаратися?- Єва відчула, як її зробилося холодно через погане передчуття.

-Треба, щоб вона повірила, що ми закохані до нестями один в одного. Тому доведеться і обійнятися і можливо навіть поцілуватися, але ніяких ляпасів чи іншої агресії не повинно бути. Це я насамперед кажу, щоб ти якось себе налаштувала на можливі такі дії,- Денис вирішив по діловому обговорити це питання.

-Обійматися і цілуватися я з тобою не збираюся,- відразу категорично заперечила Єва,- я тільки можу ввічливо поспілкуватися і не реагувати на можливе незадоволення з боку твоєї матері, але на цьому і все.

-Єво, я теж не маю ніякого бажанні обійматися та цілуватися з тобою,- Дениса почало це дратувати,- але для справи це необхідно. Це можливо, але постараємося обійтися і без цього.

-Я впевнена ми обійдемося і без цього. У мене клієнт, до побачення.

  Денис відкинув смартфон у бік знову взявши до рук чашечку з кавою. Він думав про неї. Він не міг ніяк зрозуміти, чому вона так сильно намагається уникнути поцілунків та обіймів. Він нібито подобається дівчатам, самі до нього чіпляються і прагнуть близькості, а тут… Саме у цей момент йому захотілося з’ясувати, чому так. Що могла такого трапитися, що вона так уникає чоловіків. Звісно, що Єва не буде відвертою з ним та він був впевнений, що докопається до правди. Ця дівчина пробудила у ньому цікавість…

  В Єви зовсім упав настрій після розмови з Денисом. З великим зусиллям намагалася тримати посмішку на обличчі коли напроти її столу сів наступний клієнт банку. Подумала, що сама, добровільно влізла у цю домовленість, якій тепер зовсім була нерада та відступити ніяк не можна.

  Вона заспокоїла себе тим, що це буде один раз, тобто вечеря з його матір’ю. Та насправді її не вечеря лякала, а те, що він сказав, що можливо доведеться обійматися та цілуватися. У кінці робочого дня до неї підійшла Леся і Єва все їй розповіла, поділилася своїми переживаннями.

-Нічого собі,- Леся підняла брови від здивування,- оце ви придумали.

-Це він придумав, а я тільки погодилася,- уточнила Єва,- тільки оті можливі поцілунки та обійми…

-Дозволь собі ці приємні моменти. Досить від чоловіків ухилятися. У тебе є чудова нагода розпочати життя заново,- порадила подруга,- я  після сексу… ніби ожила, відчула себе знову привабливою жінкою. І ти починай оживати, досить вже відгороджуватися від стосунків з чоловіками. Так, у тебе був невдалий дослід, але це вже у минулому. Сама ж подумай, що не все має бути так погано, як було колись.

-У твоїх словах є доля правди. І я тебе чудово розумію і знаєш, я з тобою навіть погоджуюся,- Єва і справді була згодна, трохи поміркувавши, сама себе не розуміючи чому це вона раптом погодилася з цим,- Леся, мабуть і справді настав час жити далі. Принаймні спробувати це зробити. От, тільки треба зустріти такого чоловіка якому можна було б довіряти, до якого б тягнуло, з яким би хотілося проводити свій час.

-А чим Ден не такий? Як на мене симпатичний, приємний, ввічливий…

-Не дуже він-то і ввічливий. Я б сказала, що він нахаба. Принаймні з самого початку справив  на мене таке враження. Але в ньому щось є таке, що приваблює. А в тім я не знаю, який він. І знаєш, цей самий Ден мені сказав, що не горить бажанням зі мною цілуватися та обійматися. Хіба що тільки для справи. Отож можна зробити висновок, що я йому не наскільки подобаюся, щоб він би хотів зі мною зустрічатися по-справжньому. Так що Леся, не варто більше фантазувати.

-Мало чого він там сказав, головне, якщо ти хочеш, то бери все в свої руки і включай свою чарівність. Чомусь я впевнена, що він поведеться на це і закохається у тебе до нестями. Бери приклад з мене.

-Мені б твою впевненість… 

  Ввечері, коли Єва вже лягла до свого ліжка знову замислилася над словами своєї подруги. І навіть усміхнулася від того, що життя-то продовжується і що варто перегорнути ту сумну сторінку. У неї з’явилося бажання заново навчитися довіряти чоловікам. Треба дозволити собі  повірити у те, що можна знову бути щасливому в нових стосунках і можна знову кохати…    

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍