Читати книгу - "Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

* * *

У мене в голові настирливо звучав голос Гліба, немов пісня, яку ніяк не можеш викинути з голови: «З появою тебе моє життя кардинально змінилося. Спасибі тобі". І насниться ж таке. Я розплющила очі і побачила Гліба, напівлежачого на ліжку під ковдрою. Придивившись впізнала свій мобільний, який він тримав і уважно щось розглядав.

 - Гарний лист, така відвертість. Роздрукуй і в рамочку постав.

 - Що ти робиш в моєму ліжку з моїм телефоном? Як ти його розблокував? Ти там одягнений?

 - Дуже багато питань з самого ранку, - він трохи засміявся, - Одягнений, хоча вночі ти наполягала на іншому.

 - Що?! Бути такого не може! І чого ти ліг зі мною?

 - Точно я? Хіба не ти? Я, звичайно, все розумію, ти теж не можеш встояти перед моєю чарівністю і харизмою.

 - Фантазер!

Думала він дійсно змінився, але ні, все такий же колючий і може легко ранити. Я виринула з-під ковдри і вихопила у нього телефон, почала швидко читати електронного листа.

 «Привіт, Лера!

Давно ми вже не бачилися...

Минулої п'ятниці був Всесвітній день посмішки. Через проблеми з комп'ютером не вдалося тобі написати повідомлення в той день.

У Еріха Марії Ремарка є така цитата: «Вона посміхнулася, і мені здалося, що весь світ став світлішим».

Бажаю тобі продовжувати посміхатися і осяювати навколишній світ!

Також, хочу привести цитату Антуана де Сент-Екзюпері: «Найважливіше найчастіше невагоме. Тут ніби найважливішою була посмішка. Часто посмішка і є головне. Посмішкою дякують. Посмішкою винагороджують. Посмішкою дарують тобі життя».

Від щирого серця, бажаю, щоб у тебе так складалися події твого життя, щоб у тебе було дуже багато приводів для появи твоєї посмішки! І, бажаю, щоб твої очі, як можна частіше сяяли від почуття радості у твоєму серці!

Бажаю, щоб тобі зустрічалися прекрасні люди, які також будуть наповнювати тебе посмішками!

І, бажаю тобі, щоб твої очі відбивали посмішку, яка у твоєму серці!

Бажаю тобі величезного щастя!

Все ще твій Андрій».

 - Ти, мабуть, помилився кімнатою, Настина кімната ліворуч, - здивувалася з яким спокоєм звернулася до Гліба, незважаючи на мій внутрішній розлючений стан.

 - Сильно ж ти вчора набралася, - він подивився на мене колючим поглядом, - Це моя квартира, - він виліз з-під ковдри, на ньому була майка і труси, натягнув джинси і вийшов.

Можливо, я ще переварювала слова, викладені в листі Андрія, що не відразу зрозуміла, що перебуваю в квартирі Гліба, а саме в його кімнаті, в його ліжку, добре, що я одягнена, але не повністю. Я покрилася рожевим рум'янцем.

Подумки я продовжувала дякувати собі, за те, що в останній момент вирішила одягнути новий комплект нижньої білизни. Хоч не так соромно. Дивно чому у мене не болить голова.

 - Мені потрібно швидко одягнутися і про все розпитати Гліба, зібрати пазл вчорашніх подій.