Читати книгу - "Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом"

зрозуміти, чому ті люди так на вас впливають. Однак ви прагнете іншого результату, правда ж? Ви бажаєте завадити їхнім спробам знищити вас як особистість. Ви хочете, щоб їхні насмішки та знущання не зачіпали вас.

Шкода, що не можу запропонувати вам кількох правил, які негайно позбавили б вас усіляких цькувань. А було б чудово! Звісно, усе не так просто. Проте я можу дати вам декілька рекомендацій, які виявилися дієвими для інших. Якщо ви внутрішньо сильна і досить упевнена в собі людина і якийсь задирака не здатен суттєво впливати на ваше життя, усе може владнатися саме собою. Якщо ж, навпаки, у вас непереливки, ці поради справді стануть у пригоді, хоча знадобиться більше часу, а можливо, і додаткова стороння допомога. Є чудові книги та кваліфіковані консультанти з цього питання.

Де б вас не ображали — у школі чи в будинку для літніх людей, — важливо знати, що це проблема не ваша, а їхня. Ніколи жодним чином не можна виправдати нападки на людей, як би вони не поводилися. Тому ваш кривдник ніколи не може бути виправданий чи зрозумілий. Ваша справа — спробувати емоційно відмежуватися від нього та не дозволити дістати вас. Але від слова до діла — як від землі до неба, я це розумію.

Декільком моїм знайомим допомогла одна фраза, яку треба повторювати у важких ситуаціях: «Топчуться лише по тих, хто лежить». Тож якщо ви відмовитеся терпіти цькування, виступаючи проти нападників відкрито чи тільки подумки, то захистите себе. Відомо багато технік, що допомагають протистояти кривдникам, та цей спосіб — чудовий особистий захист тоді, коли ви навіть не обрали певної стратегії. Якщо ви постійно повторюєте собі це твердження, то відчуваєте себе невразливим за невидимим силовим полем, від якого всі шпильки просто відскакують. І байдуже, знають ті хулігани, що їхні зусилля марні, чи ні. Важливо, що ви знаєте: ви не підкоряєтесь.

ПРАВИЛО 35

Топчуться лише по тих, хто лежить

  «Не звертайте увагу на кривдників»

Я не експерт і не збираюся проголошувати себе таким. Якщо з вас серйозно знущаються, спробуйте знайти собі того, хто справді знається на цій проблемі. Я можу лише поділитися з вами порадами й стратегіями, які, за моїми спостереженнями, є корисними в подібних випадках. Але не дозволяйте нікому, хто не є фахівцем, зокрема й мені, вказувати вам, що слід робити. Деякі методики ефективні для одних людей, та не годяться для інших. Тож мова про ідеї, які можна застосувати, якщо вони вам до вподоби, якщо ж ні — забудьте про них.

Моя перша пропозиція: ігноруйте будь-кого, хто вчить вас не зважати на цькування. Буває, що цей метод діє, проте здебільшого — ні. Та важливо те, що він припускає, ніби винуваті ви, і варто вам лише правильно поводитися, як усе припиниться — тож дорікайте самому собі. Ні, ні, й іще раз ні! М’яч не на вашій частині поля. Ви не мусите з усім цим розбиратися в жодному випадку.

Проте ви, напевне, маєте бажання, якщо вдасться, владнати ситуацію. До ваших послуг декілька думок. По-перше, якщо маєте можливість, поговоріть із посадовцем, який здатен заступитися за вас. Це може бути менеджер, учитель — хто завгодно. Вони повинні бути в курсі проблеми. Багато людей, які вважають, що бос не в змозі зарадити їм, потім здивовано визнають, що помилялись. Імовірність того, що ситуація погіршиться, надзвичайно мала, отже, що ви втрачаєте?

Я знаю дівчину-підлітка, яка стверджує, що найкращий спосіб відвадити тих, хто прискіпується до неї, — погодитися з ними. Одна з моїх улюблених фраз у цьому разі: «Гадаю, мабуть-таки, ваша правда». Насправді ви не кажете, що вони мають рацію, хоча й припускаєте це на словах. Дівчина рекомендує таке: ліпше погодитись із нападником, ніж відповісти покірливо та пригнічено. На її думку, також дуже важливо залишатися переконаним, що ті, хто вас ображає, чинять неправильно, тому або не слухайте їх, або схрестіть пальці13 чи скористайтеся іншим знаком, що свідчить: ви не вірите в правдивість власних слів14.

Ще одна хитрість — поставити їм пряме запитання, краще в присутності групи людей, перед якими вони не хочуть утратити репутацію. Говоріть спокійно, розсудливо та водночас наполегливо. Тримайтеся високої моральної планки й не висувайте їм жодних звинувачень — просто констатуйте факти. Приміром, під час засідання ви можете запитати колегу: «На якій підставі ви постійно називаєте мене нікчемним працівником, коли минулого року я перевищив свої планові показники?» Не дозвольте їм зіскочити з гачка, відбувшись сміхом або мовчанкою, будьте готові підкріпити факти доказами. А якщо вони заперечують свої слова, ви можете зауважити: «У понеділок, коли за вашим комп’ютером ми обговорювали нову систему програмного забезпечення, ви сказали, що…» Повторюйте запитання, доки не отримаєте відповіді, що вас задовольнить. Ідея така: вони радше припинять свої прискіпування, якщо через них почуватимуться незручно.

Згідно з правилом 34, про яке, я переконаний, ви пам’ятаєте, допомога іншим людям підвищує вашу самооцінку. Це чудовий спосіб нейтралізувати руйнівну дію знущань. Зробіть щось корисне для людини, яка вас оцінить. Тоді вашому кривдникові буде важче на вас впливати.

ПРАВИЛО 36

Не дозволяйте нікому знущатися з вас

13

Пальці схрещують переважно для удачі та захисту, але цей жест може застосовуватись і тоді, коли брешуть. (Прим. перекл.)

14

Так, я підтримую брехню, та лише як засіб самозахисту.

  «Метикуйте швидко»

У деяких ситуаціях здатність міркувати швидко може стати вам у пригоді. Звісно, іноді просто немає іншого виходу. Комусь це легко, комусь — важко. Та в складних ситуаціях значно розумніше спланувати заздалегідь, що ви казатимете та як діятимете.

Ось один із прикладів, як це робити в разі цькувань, оскільки ми щойно обговорили цю проблему. Коли ви знаєте, що якийсь ваш однокласник, колега чи «друг» схильний насміхатися з вашої повноти, походження, почерку, звіту про продажі, зачіски тощо, продумайте наперед, що ви можете відповісти. Байдуже (у розумних межах, звісно), що ви скажете. Річ у тім, що ви стаєте автором сценарію подій, отже, отримуєте контроль над ситуацією. Ви вже не граєте роль жертви і почуваєтеся впевненіше.

Ще один приклад. Якщо ви сором’язливі, необхідність зустрічатися з людьми може легко змусити вас хвилюватися. Чи слід потиснути руку? А можливо, поцілувати? В одну щоку чи в обидві? А якщо ви починаєте тиснути руку, а людина вирішує вас поцілувати? Ви не маєте жодного уявлення про наміри інших, тому очікування на їхні подальші дії може неабияк попсувати вам нерви. Вирішіть заздалегідь, що робитимете — простягнете руку, міцно обіймете за плечі, поцілуєте в одну щоку чи щось інше. У разі потреби порадьтеся, що буде доречнішим, та, най­імовірніше, причина вашої невпевненості в розвитку подій — прийнятність будь-якого варіанта. Коли сумніваєтеся, оберіть більш офіційну лінію поведінки.

Що б ви не збиралися робити — уперше запросити когось на побачення, закликати до відповідальності когось із членів своєї команди, звернутися до боса з проханням підвищити зарплатню чи до наукового керівника за дозволом подовжити термін здачі проекту, спочатку обміркуйте, як ви це робитимете. Тоді, щоб не сталося, ви почуватиметеся впевненіше, бо ви будете контролювати ситуацію.

Зрозуміло, що всі ці приклади — лише потенційні сценарії, які можуть розвиватися в будь-якому напрямку. Та ви повинні приблизно знати