Читати книгу - " ПсихологІя Я Центризму Частина Друга, Ірина Калюжнова"

РОЗДІЛ 8 Штучний інтелект з точки зору Я-центризму, або чи може машина мислити ?

              Штучний інтелект. Він стає все більш популярним завдяки вимиранням природного.

                                                                               З розмови двох ІТ-шників

     Тільки не панікуйте

                                                                                                                     І.К.

 

        Побоювання, що штучний інтелект замінить людину, нагадує рух Луддитів на  початку  19 століття.  Тоді в’язальники почали   розбивати  машини, які виготовляли панчохи, вони вважали, що введення машин зменшує їх дохід і призводить до безробіття. Доречи це та і було. Але машини все ж таки  були введені скрізь.

Зараз також є довгий перелік професій, які знищить штучний інтелект. Штучний інтелект може замінити касира, перекладача, диктора, проводить багато банківських операцій тощо. Існують навіть пропозиції створити електронний уряд,  щоб  запобігати корупції. Або електронну Феміду, ну, цю богиню  справедливості  у  якої очі, здається, зав'язані.  Мало хто вірить у те, що через пов'язку нічого не видно.

Але це навряд чи якось допоможе,  система, що здатна  навчатися  до всього  адаптується, оскільки її створили люди.

У чому проблема?  Коваль, який міг виготовляти  маленькі цвяхи, ймовірно, також  був у відчаї, коли цвяхи  почали штампувати машини, і навіть дитина могла на цій машині працювати. Вас ображає, що штучний інтелект перемагає гросмейстера у  шахи, а  вас  не ображає , що екскаватор вириє  яму швидше, ніж бригада  робітників, і найкращий бігун не зможе наздогнати автомобіль.   Це нормально для вас?  Гра в шахи побудована на прорахунку та порівнянні варіантів. Зрозуміло, що штучний інтелект  робить це швидше і відповідно приймає правильні рішення. Людина в своєму житті, як правило не має  так багато варіантів, тому ці здібності не потрібні. Але багато людей грають у шахи?  Так, звичайно, а  також стрибають у висоту і у довжину, підкорюють вершини, перетинають океан у вітрильному човні і т. п. Все це гідно поваги, але не є основною необхідністю для виживання людини як виду. Тому у людей такі навички не розвиваються масово.  Люди розвивали свої навички в міру виникнення потреб у них. Наприклад, існує здатність помножити тризначні числа у розумі.  Є люди, які можуть це зробити, але це феномен, і ця  майстерність сама по собі не має жодного практичного значення. У будь-якому випадку, це не стосується основних елементів виживання. Інакше, в процесі природного відбору таких людей з’явилося б набагато більше.

           Ми живі організми, наші ресурси  обмежені, і нам потрібно використовувати  їх економно. Що людина і робить. Для цього існує така безцінна якість, як лінь. Звичайно, лінь може привести до небажаних наслідків, як, до речі,  і інші  людські якості. Наприклад, надмірна охайність може зробити людину просто нестерпною для інших, як доречи і неохайність. Тож все що занадто не дуже добре, і природа нічого не дала людині марно. А лінь дається нам згори, тому ми не витрачаємо свої ресурси непродуктивно і не втрачаємо їх достроково.

Фізичні зусилля люди навчилися певною мірою економити. У будь -якому випадку багато  процесів механізовано. Але що стосується розумової праці, такі зусилля часто дратують. Люди поважного віку пам’ятають, як намагалися заборонити калькулятори у школах, щоб діти не втрачали навичок усного рахунку. А тепер до того, що розрахунки роблять за допомогою калькулятора, усі  звикли.  Але розрахунки це одне, а  чи не економимо ми самий процес мислення.   

Були проведені експерименти, які мали за  мету довести, що людина не любить думати. До експерименту залучали широкий спектр людей, від 20 до 60 років, і від професора університету до робітника.  Людям пропонували вирішити  різні задачі. І виявилося, що чим складніше завдання, тим більш пригніченими були учасники експерименту. Отже, організатори експерименту дійшли до  висновку, що люди після розумової напруги впадають   у депресію. А це означає, що люди в принципі не люблять думати.  Я не знаю, як вельмишановні  психологи прийшли до такого мудрого  висновку, але з експерименту зрозуміло, що люди не думати  не люблять, їм  просто не подобається  безглузда  робота. А вирішення проблем під час експерименту - це робота безглузда.  Безглузда робота спонукає людину до депресії, незалежно від того, яка робота  фізична чи розумова, і чим більше стрес від такої роботи, тим сильнішою є депресія. Це вже давно відомо. Не складно товкти    воду у ступі, але це було важким покаранням, оскільки робота безглузда. Ну,  а про Сизифову, працю  та наповнення  бездонної бочки, знають усі. До речі,  саме з цієї причини багато дітей не люблять навчатися в школі. Вони не знають, для чого їм це потрібно.  Звичайно,  якийсь сенс  можна  придумати,  аж до отримання оцінок, щоб мама раділа, але  сенс має бути обов’язково. Річ у тім,що не всі погоджуються з таким сенсом. Часто ті самі діти, які не хотіли вчитися в школі, ідеально опановують знання у яких бачать сенс.

Насправді люди дуже люблять думати, навіть якщо ці думки не приносять їм жодної миттєвої  вигоди. Вони захоплюються самим процесом роздумів. Багато хто вирішує головоломки, кросворди, грає  у різні ігри, які потребують розумового напруження, або читають філософські твори, досягти сенсу яких досить складно. Але люди роблять це, по - перше, добровільно, а по - друге, вибирають завдання самі. Любитель  головоломок може бути здивований, що хтось читає товсту книгу з заплутаним вмістом, а шанувальник філософії не розуміє, чому  потрібно думати про те, як хитро видалити кільце з ланцюга або перемістити сірник, щоб наприклад,  отримати квадрат. А примусу у вирішенні будь-яких завдань не любить ніхто.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍