Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Я люблю тебе, - ледь чутно прошепотіла і помітила, як на серйозному обличчі розгладжується складка, а її місце займає улюблена усмішка.

- Невже я дочекався цих слів?

Настя винувато сховала погляд, а через мить знову підняла його.

- Спасибі тобі, - обхопила долонями кохане обличчя і вдячно заглянула в очі. - Я не знаю, що сказати або зробити, щоб відобразити скільки ти для мене значиш. Щоб пояснити все. Як тоді все сталося. Чому пішла і ...

Хлопець накрив її долоню своєю і поцілував.

- Ти вже все сказала. Я люблю тебе, Настя. Завжди любив і завжди буду!

У дівчини всередині все тряслося. Щастя вибухнуло міріадами крихітних спалахів, засліплюючи і даючи можливість знову дихати. Настя потягнулася і тепер сама поцілувала Стаса. Вона поки не розуміла, яким чином йому вдалося все це провернути, але усвідомлення, що вони знову разом відсунуло всі питання на другий план. Він був тут. Поруч із нею. Її чоловік. Давно вже не хлопчик і ніколи власне і не був дитиною. Уже в чотирнадцять років йому вдавалося мислити і діяти як дорослий, тільки вона не розуміла.

Пара довго цілувалася, а ввечері Стас відвіз Настю до готелю, де на неї чекала Маша. У загальних рисах розповів про неї з Віктором, щоб для Насті це не стало повним шоком, і чекав внизу в машині.

- Настя, я не знаю, що сказати, - знизала плечима світловолоса дівчина в атласному зеленому халаті, винувато ховаючи погляд.

- Якщо тобі нема чого мені сказати, то, напевно, мені краще піти.

- Ні, стій, - сіпнулася вперед Маша. - Я не хочу тебе втрачати. Я дуже тебе люблю, Настя. Правда, - в блакитних очах зблистіли сльози. Настя зупинилася.

- Так любиш, що спала з моїм чоловіком?

- Я його любила. Всі ці роки.

- Усі роки? Скільки років, Машо? - колишня подруга опустила очі в підлогу. - До народження Лексі?

- До вашого переїзду в Київ, - у Насті в грудях все заледеніло. - Ми зустрілися в Мілані. Він був там з групою своєю ще американською, яка розпалася. А я з бізнесменом, вже не пам'ятаю, як його звали. Загалом, так вийшло, що ми зупинилися в одному готелі. Перетнулися ввечері в барі, коли мій вирубився напившись. Розговорилися. Потім танцювати пішли. Ну і…

У Насті раптом перед очима всі роки шлюбу пролетіли ... моменти, коли вона хотіла піти від чоловіка, а він в любові їй клявся. Коли місця собі не знаходила після зради зі Стасом, а він, виявляється, спав з Машею. Чи тільки з нею? Скільки ще таких же побувало в його ліжку?

- Почекай, - раптом усвідомила, - Тобто, коли я виливала тобі душу, розповідаючи про згвалтування, ти слухала, знаючи, що після цього все одно будеш з ним?

Маша повільно кивнула.

- Чому? Чому ти просто мені не розповіла?

- Він би мене кинув. А я любила його, Настя. Я і зараз люблю, але не потрібна йому. - з очей Марії бризнули сльози, і вона відвернулася до вікна.

- Хто ж йому потрібен?

- Ніхто. Раніше ти потрібна була. Коли гроші твого батька його виручали. Потім Алексія народилася. Потім Speeds. Йому ніхто не потрібен. Тільки гроші. Я думала, він зрадіє дитині. Ти коли про розлучення сказала, я готова була від радості стрибати, що тепер і тебе обманювати не доведеться, і з ним нарешті буду. Знаєш, як це важко ділити кохану людину з іншого?

- Можу собі уявити, - холодно відповіла Настя.

- Настю, пробач. Я дурна була. - Машка обернулася, - А Стас. Він застукав нас тиждень тому. Приїхав до мене і зажадав допомогти. А мені втрачати більше нема чого. Вітя змушує аборт робити, а я не можу. Загалом, ми змусили його продати Стасу акції. Він довго впирався і ціну завищив, але Стас купив. Він і на Лексі тепер не буде пред'являти одноосібних прав, тому що боїться, що я розповім про дитину його позашлюбну. А мені ж нічого не потрібно крім нього, Настю. - Машка заридала, закриваючи обличчя долонями.

 

Дівчина так змінилася. Від подруги, яку знала Настя, і сліду не було. Чи могла Настя її засуджувати? Напевно ні. Засудження - межа слабких. Але і пробачити, ймовірно, не зможе. Якби вона їй розповіла раніше, Настя б не витратила стільки років свого життя на людину, якій ніколи не була потрібна. І вже давно була б щаслива. Розгорнулася, щоб вийти, тому що поруч з Машею перебувати більше не могла. Але раптом обернулася.

- Не роби аборт, Машо. Дитина - це щастя. І ти ще обов'язково будеш щасливою.

У Маші підборіддя затремтіло.

- Я не зроблю.

Настя кивнула і вийшла. Спустилася на ліфті та сіла до машини. Стас зустрів дівчину серйозним поглядом.

- Як ти? - простягнув руку і міцно стиснув її пальці.

- Нормально, - чи було Насті боляче? Прикро? Так. Її зрадили та брехали в обличчя двоє людей, яких вона вважала найближчими. Але це не була та непереборна біль, яка могла б накрити з головою, не будь поруч Стаса. З ним чомусь все чорне набувало світло-сірий відтінок і здавалося, що немає більше нічого непереборного.

Хлопець ніжно пригорнув дівчину до себе за шию і притулився своїм чолом до її.

- Точно?

- Так. Ти зі мною, а все інше більше не має значення.

- Моя Настя, - промовив і торкнувся своїми губами її.

- Твоя, Стасе!

Всю ніч в готельному номері Стас не випускав кохану з обіймів. Здавалося, вони намагалися надолужити весь той час, який довелося провести порізно. Хлопець дарував і болісно ніжні ласки, і кидав Настю в пристрасні, повні пристрасті відчуття. Цілував, пестив губами, язиком, досліджував пальцями кожну родимку і крихітний шрам на лопатці. Настя відлітала і падала. Тонула і спливала на поверхню, щоб ковтнути повітря і знову впасти на найсвітліше дно. Туди, де були вони удвох. Без заборон і засудження. Без страхів і сумнівів.

Вранці Стас привіз Настю на роботу і довго цілував біля парадного входу, не бажаючи відпускати ще сонну, але щасливу дівчину.