Читати книгу - "Сплячі красуні"

біля їдальні «Олімпія». Тіффані вже було надто боляче, щоб їхати далі. Поки Лайла з трьома іншими жінками заносила Тіффані до їдальні, Ерін послала Дженіс з Магдою в місто принести її саквояж.

— Зсуньте разом пару столів, — сказала Ерін, — і то швидше. Я мушу зараз же розпрямити дитину, а щоб мені це зробити, треба, щоб її мама лежала.

Лайла з Мері зсунули столи. Маргарет із Ґейл підняли її туди, відвертаючи обличчя і кривлячись, неначе вона обсипала їх брудом, а не верескливими протестами.

Ерін знову взялася до роботи з животом Тіффані, мнучи його, наче тісто.

— Мені здається, воно почало ворушитися, дякувати Богові. Нумо, юначе, як щодо зробити сальто для лікарки Е.?

Ерін давила одною рукою Тіффані на живіт, тоді як Джолі штовхала збоку.

— Припиніть! — верещала Тіффані. — Припиніть, ви, йобнуті!

— Воно перевертається, — сказала Ерін, ігноруючи її брудну лайку. — Насправді перевертається, дякувати Богові. Стягніть з неї штани, Лайло. Штани і труси. Джолі, не припиняй тиснути. Не дай йому перевернутись назад.

Лайла взялася за одну холошу, Сілія Фрода за іншу. Вони смикнули, і старі джинси Тіффані злізли. Разом з ними почасти спустилися і її труси, залишивши на стегнах патьоки крові й амніотичної рідини. Лайла стягнула їх цілком. Вони були важкими від навколоплідних вод, теплими і скрапували. Вона відчула приплив огиди, яка згодом вщухла.

Тепер крики лунали безустанно, голова Тіффані смикалася з боку в бік.

— Я можу не дочекатися саквояжу, — сказала Ерін. — Дитя вже йде. Тільки… — Вона глянула на свою колишню колегу по лікарні, та їй кивнула. — Подайте хто-небудь Джолі ножа. Та гострого. Ми мусимо її трішки порізати.

— Я… мо… тужитись, — прохрипіла Тіффані.

— Чорта там ти можеш, — сказала Джолі. — Не зараз. Двері відчинені, але нам треба зняти завіси. Трохи розширити прохід.

Лайла знайшла ніж для м’яса, а в туалеті старовинну баночку перекису водню. Вона опустила туди лезо, зупинившись біля дверей перевірити один очисник для рук. Порожньо. Рідина звідти давним-давно випарувалася. Вона поспішила назад у залу. Тіффані, Ерін і Джолі півколом обступили жінки. Всі тримались за руки, крім Ілейн Ґірі, яка міцно обхопила себе руками за корпус. Вона переводила погляд то на шинквас, то на порожні кабінки, потім за двері. Куди завгодно, тільки не на захекану жінку, яка кричить на імпровізованому операційному столі, гола тепер, як мати народила, окрім старого бавовняного ліфчика.

Джолі взяла ножа.

— Ви його хоч чимось дезінфікували?

— Перекисом во…

— Цього достатньо. Мері, знайди мені полістироловий кулер, якщо є десь. А хтось із вас, пані, принесіть рушники.

У кухні мусять бути. І покладіть їх згори на…

Відчайдушний крик Тіффані, коли Джолі Сурат виконувала епізіотомію[325] ножем для м’яса, без анестезії.

— Покладіть рушники згори на гольф-кари, — закінчила Ерін.

— О, йо, там сонячні панелі, — підхопила Кітті. — Щоб їх прожарити. Це так розу…

— Нам вони потрібні теплі, не гарячі, — сказала Ерін. — Я не маю наміру засмажити нашого найновішого громадянина.

Ілейн стояла там, де й була, дозволяючи іншим жінкам вирувати навкруг неї, як вода навкруг скелі, так само спрямовуючи свій погляд на будь-що, аби лиш не на Тіффані Джонс. Очі в неї були блискучі й порожні.

— Наскільки в неї вже відкрилось? — запитала Лайла.

— Сім сантиметрів, — відповіла Ерін. — Буде десять раніше, ніж ви встигнете промовити «Джек Робінсон». Розкриття шийки матки завершено — один процес принаймні пройшов як слід. Тужся, Тіффані. Але й прибережи трохи сили для наступного разу.

Тіффані тужилася. Тіффані кричала. Піхва Тіффані розтягувалася, потім закривалася. Свіжа кров текла в неї між ніг.

— Не подобається мені ця кров, — почула Лайла слова, які Ерін шепнула краєм губ, наче іподромний жучок потай підказує, на якого коня треба ставити. — Щось її забагато. Господи, якби ж у мене зараз був бодай мій фетоскоп.

Повернулася Мері з пластиковим кулером того типу, що їх Лайла багато разів брала на озеро Мейлок, виїжджаючи з Клінтом і Джаредом туди на пікніки. На цьому збоку був напис: «БАДВАЙЗЕР! КОРОЛЬ ПИВА!»

— Такий годиться, лікарко Е.?

— Цілком, — відповіла Ерін, але не підвела голови. — Окей, Тіфф, сильно тужся.

— Моя спина мене вбива… — озвалася Тіффані, тільки «вбива» вона прокричала «вбиииииииВААААААА» з перекривленим обличчям, гатячи кулаками по облупленому пластику стільниці.

— Я бачу його голівку, — гукнула Лайла. — Я бачу його обли… ох, Боже, Ерін, що?

Ерін відштовхнула вбік Джолі і вхопилася за одне плече дитини, поки та не сховалась назад, вдавивши пальці так глибоко, що ледь не стало зле Лайлі. Голова дитини сковзнула вперед, натужно смикнувшись набік, немов вона намагалася оглянутись туди, звідки з’явилася. Очі були заплющені, лице попелясто-сіре. Шию охопила й тягнулася по щоці вгору до вуха — наче петля ката — закаляна кров’ю пуповина, нагадавши Лайлі ту червону змію, що звисала з Дивовижного Дерева. Від грудей і нижче немовля досі залишалося всередині своєї матері, хоча одна рука вже вивільнилася й безживно висіла. Лайла бачила кожний досконалий пальчик, кожний досконалий нігтик.

— Кинь тужитися, — сказала Ерін. — Я розумію, ти хочеш з цим закінчити, але поки що не тужся.

— Мені треба, — прохрипіла Тіффані.

— Так ти удавиш свою дитину, — сказала Джолі. Вона знову стояла поруч Ерін, плече до плеча. — Зачекай. Просто… дай мені одну секунду.

Надто пізно, подумала Лайла. Воно вже удавлене. Достатньо лише подивитися на це сіре личко.

Джолі просунула один палець під пуповину, потім два. Вона поворушила пальцями, як ото роблять, коли когось підзивають, спершу відтягнувши пуповину від шиї немовляти, а потім і зсунувши її.

Тіффані кричала, кожна жила в неї на шиї була твердо напнута напругою.

— Тужся! — гукнула Ерін. — Щосили тужся! На три! Джолі, не дай дитині впасти лицем на цю брудну, як той хер, підлогу, коли вийде! Тіфф! Раз, два, три!

Тіффані натужилась. Дитина буквально вистрелила в руки Джолі Сурат. Вона була ослизлою, вона була красивою і була вона мертвою.

— Соломинку! — крикнула Джолі. — Подайте соломинку! Мерщій!

Ілейн ступила вперед. Лайла навіть не побачила її руху. Вона вже тримала одну напоготові. Захисний папір зірвано.

— Ось.

Ерін взяла соломинку.

— Лайло, — сказала вона, — розкрий йому рота.

Йому. До цього Лайла навіть не зауважила крихітної сіренької карлючки внизу живота немовляти.

— Розкрий йому рота! — повторила Ерін.

Обережно, двома пальцями Лайла зробила як їй було сказано. Ерін вклала собі до рота один кінець соломинки, а інший у той крихітний отвір, який зробили пальці Лайли.

— Тепер натискайте йому на груди, — інструктувала Джолі. — Мусім створити підсмокт.

Який сенс? Мертве є мертвим. Але Лайла