Читати книгу - "Чужинець на чужій землі"

Всі дівчата у захваті — готуються до твоєї вечірки сьогодні ввечері. Можемо також скасувати на сьогодні усі служби та заняття на решту дня — це буде зовсім не складно.

— Патті вже внесла всі необхідні зміни до розкладу, — сказала Джилл Майку. — Вона просто не хотіла тебе цим турбувати. Доун, Рут і Сем збираються забезпечити все необхідне. Патті вирішила скасувати також і вранішній сеанс — тож ти вільний впродовж усього дня.

— Гарні новини, — Майк сів, поклав голову Джилл собі на коліна, нахилився до Бена, обійняв його однією рукою й зітхнув. На ньому був той самий одяг, що і під час зовнішньої зустрічі: вишуканий діловий костюм; бракувало лише черевиків. — Бене, ніколи не починай проповідувати. Я дні і ночі поспіль поспішаю з однієї роботи на іншу, розповідаючи людям, що їм ніколи не слід поспішати. Я в боргу перед тобою, Джилл та Джубалом більше, ніж перед ким-небудь іншим на цій планеті, — і, хоча ти тут іще з учорашнього дня, я лише зараз зміг з тобою привітатися. Як ти? Здається, ти у хорошій формі. Насправді так мені сказала Доун.

Бен зрозумів, що червоніє.

— У мене все добре.

— Це чудово. Тому що — повір мені — гірські племена будуть сьогодні невгамовні. Проте я ґрокатиму поблизу й підтримуватиму тебе. Наприкінці вечірки ти будеш свіжішим, ніж на її початку, — хіба не так, Маленький Братику?

— Так, — погодилася Джилл. — Бене, ти не повіриш, поки цього не зроблять для тебе, але Майк може дати тобі силу, — фізичну силу, я маю на увазі, а не тільки моральну підтримку. Я можу лише трохи. Майк робить це по-справжньому.

— Джилл може багато, — улестив її Майк. — Маленький Братик — це опора сили для кожного. Минулої ночі точно була, — він посміхнувся до неї, потім заспівав:

Ти ніколи не знайдеш дівчину, як Джилл.

Ані жодної на цілий мільярд.

З усіх тістечок, які раніше куштував

Найбажаніша наша Джилліан!

— Хіба не так, Маленький Братику?

— Тьху на тебе! — відповіла Джилл, помітно задоволена, накрила його руку своєю й стисла. — Доун точнісінько як я, і ти це знаєш кожною клітинкою. Як ми і хотіли.

— Можливо. Але ти тут, — а Доун внизу, перевіряє можливі неточності. Вона зайнята, а ти ні. Важлива різниця — хіба не так, Бене?

— Можливо.

Кекстон зрозумів, що їх відверта поведінка починає його бентежити — навіть у цій надзвичайно невимушеній обстановці. Йому б хотілося, щоб вони або припинили ці ніжності, або дозволили йому піти. Замість цього Майк продовжував притискати Джилл до себе однією рукою, тоді як другою обійняв Бена за талію... І йому довелося визнати, що Джилл радше підтримує його, аніж навпаки. Майк дуже серйозно промовив:

— Бене, така ніч, як минула, що допомагає групі зробити великий стрибок до Восьмого Кола, надзвичайно збуджує мене. Дозволь розповісти тобі дещо з уроків для Шостого. Ми, люди, маємо те, про що мій колишній народ навіть не мріє. Вони цього не вміють. Мені відома цінність цього явища, надзвичайно коштовного для мене, — тому, що я знаю, як воно — цього не мати. Це благословення — бути жінкою чи чоловіком. Чоловік та Жінка, яких створив Він — найбільший скарб, який Ми-Ті-Хто-Є-Бог, винайшли. Правильно, Джилл?

— Надзвичайно правильно, Майку, — і Бену тепер відома Істина. Проте заспівай ще й пісню про Доун, любий.

— Добре.

Ардент — наша прекрасна Доун.

Бен ґрокнув з перших хвилин —

Вона купує нові сукні щоранку,

Проте ніколи не купує штанів.

Джилл захихотіла й вигнулася.

— Ти озвучував це їй?

— Так, — і отримав велике схвалення Бронкса, а ще поцілунок для Бена. Скажи, на кухні хтось сьогодні був? Я щойно згадав, що не їв вже кілька днів. Чи, можливо, років; не пам'ятаю точно.

— Думаю, Рут, — промовив Бен, розплутуючи обійми та підводячись. — Я гляну.

— Це може зробити Дюк. Агов, Дюку! Глянь, чи можна знайти когось, хто б міг під живити мене порцією пшеничних млинців зростом з тебе — і галоном кленового сиропу.

— Добре, Майку, — відгукнувся Дюк.

Бен Кекстон не наважився виконати доручення, бо його про це не просили. Тож він вигадав виправдання й озирнувся.

—  Джубале, — переконливо сказав Кекстон. — Я б узагалі тобі про це не розповідав би — якби це не було потрібно для того, щоб пояснити, що я відчуваю і чому хвилююся за них. За всіх. За Дюка, за саму Джилл — та за всіх інших жертв Майка. Але того ранку я вже сам був на півдорозі до того, щоб думати, що це все — нормально; пекельно дивно, але весело. Сам Майк теж зачарував мене — його нова особистість надзвичайно сильна. Він самовпевнений і занадто схожий на суперпродавця; і, головне, дуже переконливий. Але потім він — чи вони обоє — радше змусили мене засоромитись, тож я скористався цією можливістю, щоб встати з дивану.

Коли я озирнувся, то не повірив власним очам. Я ж відвернувся лише на п'ять секунд — а Майк вже зміг позбутися всього одягу! І — Господи, поможи, — вони збиралися це зробити зі мною та трьома чи чотирма іншими, що були тоді в кімнаті, — зовсім як нахабні мавпи в зоопарку!

Джубале, я був до такої міри шокований, що ледь не повернув назад свій сніданок.

Розділ 33

— Ну і, — запитав Джубал, — що ти зробив? Приєднався?

— Чорта з два. Я одразу ж пішов. Кинувся до вхідних дверей, згріб свій одяг та черевики, забув сумку, але вже не став повертатися за нею — і, не звертаючи уваги на знак на дверях, вийшов та вскочив у ту трубу для стрибків з одягом у руках. З мене було досить! Я пішов не попрощавшись.

— Радше грубо.

— Я відчував себе грубим. Мусив піти. Я справді втік так швидко, що ледь не вбився. Ти ж знаєш, зазвичай труби для стрибків...

— Ні, не знаю.

— Що ж, якщо ти тільки не встановиш її на якомусь рівні, коли заходиш, то просто повільно опускаєшся, — ну, як стікає холодна патока. А я не опускався, а падав — і це щонайменше з шостого поверху. Проте саме тоді, коли