Читати книгу - "Відродження Нації"

завданням: "а) всесторонне розслідування проти-єврейських погромів на теріторії України й злочинної аґітації проти єврейського населення, і б) виявлення винних та притягнення їх до карної відповідальности". І член комісії вкінці своєї статті погрозливо каже: "Ті, хто раніш робив своє ганебне діло в свідомости повної бозкарности в цей час, коли вони будуть знати про кару, яка їм загрожує, примушені будуть опустити руки, що піднялись для удару й закрити вуста, що розкриті були для погромного заклику. Коли Феміда раніш німувала, то в цей час вона буде говорити всією змогою свойого грізного голосу".

Отже член цієї грізної комісії цим наївно заявляє, що до сього часу (до 20 липня) "Феміда німувала", що погромщики "робили своє ганебне діло в свідомости повної безкарности" й що тепер, від 20 липня, Феміда буде грізно говорити.

І цікаво, що Феміда устами цього члена комісії заговорила тільки 20 липня, коли заговорив і Головний Отаман, після того, як євреї присяглись "стати на активний шлях допомоги", що до 27 травня ніяких навіть комісій не призначалось, а з 27 травня до 20 липня ця Феміда "через щось" німувала.

35

[2] І це було також причиною того, що С. Петлюра ні за що не хотів чіпнути Балбачана, коли той виробляв свої соціальні й державні злочинства на Харьківщині, і так рішуче убив його, коли той зробив замах на його особисту владу.

36

[3] От маленький виривок з таких отаманських "творів". Укр. Тел. Аґенство оповіщає (4-VII) людність про те, що Головний Отаман Петлюра прислав Прем'єр Міністрові й инчим властям телеґраму, в якій, мовляв, говориться, що "Головний Отаман знає факти, коли представників єврейського населення, яке допомогало нашому війську й лояльно підтримувало законну республіканську владу, вороги нашої держави комуністи большевики (!) розстрілювали, насилували жінок і дітей, чинили погроми єврейського населення й забірали останні матеріальні засоби до життя"...

37

[1] Склад першого Секретаріату, зложеного остаточно 2 листопада 1918 року, був такий: 1) Президент Секретаріату й Секретарь Фінансів - др. Кость Левицький; 2) Секретарь Внутрішніх Справ - д-р Льонгин Цегельський; 3) Секретарь Торгу й Промисловости - Ярослав Литвинович; 4) Секретарь Освіти Олександер Барвінський; 5) Секретарь Шляхів - Іван Мирон; 6) Секретарь Закордонних Справ - д-р Василь Панейко; 7) Секретарь Судових Справ - д-р Ізидор Голубович; 8) Секретарь Пошт і Телеґрафів - Олександер Пісецький; 9) Секретарь Народнього Здоровля - д-р Іван Курівець; 10) Секретарь Військових Справ - Дмитро Вітовський; 11) Секретар Суспільної Опіки - Іван Чарнецький; 12) Секретарь Земельних Справ - д-р Степан Баран).

38

[1] Я не привожу ні одної цітати з цих статей, заяв, нот, бо вся урядова інформаційна література українських місій і посольств в Европі повна таким вмістом і кожний може переконатись у цьому, взявши першу-ліпшу брошуру чи статтю на політичну українську тему.

39

[2] Так, наприклад, цим "соціалістом" було видано кільки сот тисяч корон відомому реакціонерові, бувшому гетьманському міністрові Бутенкові. Цей Бутенко на ці гроші поїхав у Берлін і провадив там контрреволюційну й контрукраїнську роботу.

40

[1] Обидва підписані - укр. соціальдемократи, а весь кабінет - "соціалістичний".

41

[1] По цьому договору (2 грудня 1919 р.) ці два панки, насамперед, віддавали Галичину в руки польської шляхти. Пункт 1-й: "Теріторія Укр. Нар. Республіки має бути установлена з такими кордонами: починаючи від Чорного Моря по річці Дністру й від Дністра між Польщею й Україною по річці Збручу. Далі кордон У.Н.Р. на теріторії бувшої російської імперії має пройти по західньо-півничній Волині"... Що до аґрарного питання на Україні, то 3-й пункт так промовляв: ..."юридичне становище землевласників польської національности на Україні реґулюється на підставі окремого погодження між Українським і Польським Урядами".