Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

— Ага. І браслет розімкнеться, — пробурмотіла Ліїн. — Капітан, Мелана права, ви йолоп. Ви повинні були мене попередити, щоб я не боялася, адже я без дару слабка, не здатна про себе подбати жінка. Щоб я не злилася, це дуже неприємне відчуття, коли дар не чуєш. Щоб…

— Вибачте, наступного разу я вас розбуджу і все поясню, — пообіцяв Велівера з таким виразом на обличчі, наче сумнівався у власних словах. Потім зітхнув і додав: — Я постараюся. Ліїн, ситуації можуть бути дуже різними, розумієте?

— Розумію, — зітхнула дівчина, і в цей момент із храму, спіткнувшись і жмурячись, вийшла Качечка.

— Ти дивися, — явно здивувався Велівера, а потім чмокнув Ліїн в ніс і, заскочивши за яблуню, наче випарувався.

— Ще одна ілюзія, — пробурмотіла Ліїн і пішла до дівчини, що плескалася очима, щоб посадити її на лаву, поки не заплуталася в довгій сукні і не впала. — Прокляття, а звідки він знав, що я вийду першою? Чи прийшов з думками, що сховатись завжди встигне, а там можу й вийти? Змій.

***