Читати книжки он-лайн » Публіцистика 📰🎙️💬 » Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Читати книгу - "Тарас Шевченко та його доба. Том 1"

155
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 168 169 170 ... 179
Перейти на сторінку:
р. в Орській фортеці… Під час цієї експедиції вони разом жили на шхуні «Константин», в одній каюті. Дружні взаємини між Бутаковим і поетом підтримувались протягом усього аральського періоду, а потім в Оренбурзі, де, на прохання Бутакова, Шевченка залишили для остаточної обробки матеріалів експедиції. «Добре, братське», за висловом поета, ставлення Бутакова до нього полегшило на якийсь час його долю на засланні. На Кос-Аралі між 20.ХІ і 6.V.1849 р. Шевченко виконав малюнок «О. Бутаков і фельдшер О. Істомін під час зимівлі на Кос-Аралі» (папір, сепія…)… На Бутакова за порушення заборони Шевченкові малювати було накладено стягнення. Шевченко ще раз зустрівся з Бутаковим у місті Владимирі… (Шевченківський словник. Т. 1. С. 96 – 97).

121

Іван Іванович Соколов (1823 – 1910) – російський художник, академік Петербурзької академії мистецтв (з 1857 р.). Часто бував в Україні. Автор багатьох картин з життя українського села. Був особисто знайомий з Шевченком. З картини Соколова «Приятелі» Шевченко виконав офорт, який разом з офортом з картини Рембрандта «Притча про робітників на винограднику» у 1859 р. подав до Ради Академії мистецтв з проханням надати йому звання академіка гравюри. Шевченко написав Г. П. Ґалаґанові листа (27.V.1858 р.), рекомендуючи йому Соколова як добру людину і дотепного маляра. 7.IV та 5.V.1858 р. він записав у «Щоденник» про свої відвідини Соколова і знайомство з його замальовками, виконаними на Україні (Шевченківський словник. Т. 2. С. 2280).

122

Всенародна шана. С. 218 – 222.

123

Євген Іванович Якушкін (1826 – 1905) – російський етнограф, правник, громадський діяч, молодший син декабриста І. Д. Якушкіна. Він двічі їздив до Сибіру, де зустрічався з батьком і його товаришами, радив їм писати мемуари, які згодом видав; організував допомогу декабристам та їх сім’ям. Книгарня М. М. Щепкіна була одним із центрів поширення нелегальних закордонних видань О. Герцена і М. Огарьова… Шевченко не раз відвідував книгарню… (Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 5. С. 393 – 394).

124

Микола Іванович Новиков (1744 – 1818) – російський просвітитель XVIII століття, письменник, видавець сатиричних журналів «Трутень», «Живописець» та інших (Там само. С. 394).

125

Сергій Григорович Волконський (1788 – 1865) – князь, декабрист, член «Союзу благоденствія» і Південного товариства. Засуджений до смертної кари, потім заміненою 20-річною каторгою, яку відбував у Нерчинських копальнях. З 1835 р. жив на поселенні, спочатку в Петровському заводі, потім у селі Уряковське поблизу Іркутська. За амністією 1856 р. отримав дозвіл повернутися в Європейську Росію. Портрет князя С. Г. Волконського – один із літографованих портретів, видання яких здійснював Є. І. Якушкін. На продаж портрети не йшли. Вони поширювалися між людьми, що користувалися довір’ям господаря (Там само. С. 396).

126

В тексті «Щоденника» – «полную» (Там само. С. 166).

127

Т. Л. Щепкина-Куперник. Избранное. М., 1954. С. 32 – 37.

128

«Задача моей работы, – писала М. С. Шагінян, – дать читателю живой образ Шевченко – творца и мыслителя. Всё то, что стало известным о Т. Г. Шевченко в юбилейные дни 1939 года и обошло все газеты нашего Союза, – всесторонне использованные цитаты, чаще других воспроизводившиеся картины, – в этой работе, по мере возможности, опущено или упомянуто лишь постольку, поскольку без него нельзя было обойтись.

Часть глав сделана целиком на архивном материале…

И то же чувство, та же любовь – ещё через десять лет…

Мариэтта Шагинян. Собрание сочинений: в 9 т. Т. 8. М., 1989. С. 237 – 248.

129

Там само. С. 240 – 241.

130

О народности в литературе. // А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 7. Критика и публицистика. Л., 1978. С. 28 – 29.

131

Переклади поетичних текстів, під якими не вказано імені перекладача, належать М. Рильському. (Ред.)

132

А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 1. Стихо творения. 1913 – 1920. Ленинград, 1977. С 98 – 99.

133

Максим Рильський. Твори: в 10 т. Т.10. Статті про літературу і мистецтво. К. С. 13 – 23.

134

А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 3. С. 7.

135

А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 3. С. 15.

136

Там само. С. 34.

137

А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 5. Евгений Онегин. С. 180 – 184.

138

Лев Иванович Боровиковский (1806 – 1889) – украинский поэт. Родился в дворянской семье, учился в Харьковском университете (1826 – 1830). Был преподавателем истории в гимназиях. Печататься начал в 1828 г. Выступил как автор песен, баллад, дум и басен. Боровиковский был также фольклористом и этнографом, собирал народные песни, пословицы, поверья. Работал над словарём украинского языка. Литературное наследие Боровиковского сохранилось не полностью. Боровиковский – один из первых переводчиков сочинений А. С. Пушкина, А. Мицкевича на украинский язык. (Краткая литературная энциклопедия. Т. 1. Стб. 696).

139

Максим Рильський. Твори: в 10 т. Т. 10. К. С. 29 – 44.

140

Максим Рильський. Твори. Т. 10. С. 25 – 28.

141

Микола Олександрович Лунін (1789 – 1848) – російський поміщик, двоюрідний брат декабриста М. С. Луніна. Прагнув виконати заповіт брата декабриста М. С. Луніна про звільнення селян-кріпаків (1000 чоловік). За рішенням царського уряду, яке було затверджене Миколою І, цей заповіт визнано недійсним. У 1838 р. в Петербурзі Шевченко намалював портрет Луніна… Твір зберігається в Домі-музеї Шевченка… (Шевченківський словник. Т. 1. С. 370).

142

Текст «Заповіту», що цитується, складено з огляду на низку сімейних обставин та міркувань, пов’язаних із законами про спадкоємство, зокрема спеціальними юридичними нормами, які в окремих випадках дозволяли відпускати кріпосних селян на волю.

143

М. С. Лунин. Письма из Сибири. М., 1987. С. 266 – 268.

144

Поэзия декабристов. Ленинград, 1956. С. 353.

145

М. Ю. Лермонтов. Полное собрание сочинений: в 4 т. Т. 1. 1948. С. 41 – 43.

146

Поэзия декабристов. С. 738 – 739.

147

Див. Шевченко и мировая культура. К 150-летию со дня рождения. 1814 – 1964. М., 1964. С. 3. Доводиться посилатись на передмову цього збірника тому, що видання, за яким цитується наведене висловлення, здійснене на початку двадцятих років ХХ ст.

1 ... 168 169 170 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тарас Шевченко та його доба. Том 1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тарас Шевченко та його доба. Том 1"