Читати книгу - "Дюна"

165
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 168 169 170 ... 176
Перейти на сторінку:
були не до кінця зрозумілими їй самій, наложниця леді Джессіка порушила накази й народила сина.

Тільки цей факт мав уже насторожити Бене Ґессерит можливістю того, що в їхню схему прокралася дика змінна. Однак були й інші, ще важливіші свідчення, які школа, по суті, проігнорувала:

1. Ще в молоді роки Пол Атрід проявив схильність до передбачення майбутнього. Його пророцькі візії вирізнялися точністю та проникливістю, і їх неможливо було пояснити за допомогою четвертого виміру.

2. Превелебна Матір Ґай Єлена Могіям, проктор Бене Ґессерит, перевіряла його людськість, коли Полові було п’ятнадцять. Вона засвідчила, що хлопець під час перевірки витримав значно більший біль, ніж будь-яка інша людина з їхніх записів. Однак вона забула наголосити на цьому у своєму звіті!

3. Коли Атріди прибули на планету Арракіс, фрименське населення вітало молодого Пола як пророка, «голос із зовнішнього світу». Бене Ґессерит було відомо про суворість такої планети, як Арракіс, з її абсолютно пустельним ландшафтом і цілковитою відсутністю води на поверхні. Вони знали, що такі місця мають украй обмежені ресурси для виживання і збільшують кількість схильних до містицизму осіб. Проте Бене-Ґессеритські спостерігачі замовчували як реакцію місцевого населення, так і інформацію про насичену прянощами арракійську дієту.

4. Коли Харконнени та солдати-фанатики Падишаха-Імператора, окупувавши Арракіс, убили Полового батька та більшість бійців Дому Атрідів, Пол і його матір зникли. І майже миттєво стали з’являтися чутки про нового релігійного лідера серед фрименів, чоловіка на ім’я Муад’Діб, якого знову називали «голосом із зовнішнього світу». Звіти недвозначно свідчили, що його супроводжує нова Превелебна Матір Сайядіна, котра була жінкою, «що народила його». У записах, доступних Бене Ґессерит, чітко вказувалося, що легенда про Пророка містить такі слова: «І буде він народжений відьмою з Бене Ґессерит».

(Звичайно, можна стверджувати, що Бене Ґессерит заслали на Арракіс Міссіонарію Протектіву за багато століть до того, щоб поширювати таку легенду для самозахисту — раптом хтось із членів школи потрапить у пастку й потребуватиме притулку. Тому на байки про «голос із зовнішнього світу» не звертали уваги, адже йшлося про абсолютно стандартний зразок творчості Бене Ґессерит. Але така думка може виявитися правдивою лише в тому разі, якщо Бене Ґессерит мали рацію, ігноруючи інші вказівки на Пола-Муад’Діба).

5. Коли Арракійська справа почала набирати обертів, Гільдія Лоцманів пішла на встановлення стосунків із Бене Ґессерит. Гільдія натякнула, що її лоцмани, які використовують меланжевий наркотик із Арракіса, аби отримати обмежений пророчий дар для навігації крізь вакуум, «стурбовані майбутнім» або ж «побачили проблеми на обрії». Це могло означати лише одне: вони побачили вузол, місце, де сплітаються незліченні делікатні рішення, поза яким від пророчого ока ховаються всі стежини. Це було чіткою вказівкою на те, що хтось утручається у виміри найвищого порядку.

(Дехто з Бене Ґессерит уже давно усвідомлював, що Гільдія не могла безпосередньо втручатися в усе, що пов’язано із життєво необхідним для лоцманів джерелом прянощів, адже навігатори Гільдії вже мали справу з вимірами найвищого порядку й достатньо на них розумілися, аби усвідомлювати, що найменший хибний крок на Арракісі обернеться для них катастрофою. Відомо, що лоцмани не могли передбачити жодного способу контролювати джерело прянощів, який не призвів би до такого самого вузла. З цього випливає очевидний висновок: хтось із найвищих ешелонів влади намагався контролювати джерело прянощів, а в Бене Ґессерит цим аспектом повністю знехтували!)

Зважаючи на ці всі факти, доходимо остаточного висновку: неефективна поведінка Бене Ґессерит у цій справі — результат ще вищого рівня планування, про який в ордені зовсім не здогадувалися!

Додаток IV. Альманак ен-Ашраф (Обрані уривки про Шляхетні Доми)

ШАДДАМ IV (10 134—10 202).

Падишах-Імператор, вісімдесят перший у роду Дому Коррино, який сидів на Троні Золотого Лева з 10 156 р. (рік, коли його батько, Елруд IX, став жертвою чаумуркі) до 10 196 р. Тоді було встановлено регентство на користь його найстаршої дочки Ірулан. Його правління переважно згадують через Арракійське повстання, провину за яке більшість істориків покладають на Шаддама IV через надуживання розкошами та нехтування своїми монаршими обов’язками. Ряди бурсеґів за перші шістнадцять років його правління подвоїлися, а асигнування на підготовку сардаукарів постійно зменшувалися протягом останніх тридцяти років, які передували Арракійському повстанню. У Шаддама IV було п’ять дочок (Ірулан, Чаліса, Венсиція, Джозіфа та Руґі) й жодного законного сина. Чотири дочки супроводжували його у вигнанні. Дружина, Анірул, Бене-Ґессеритка Прихованого Щабля, померла 10 176 р.

ЛЕТО Атрід (10 140—10 191).

Кузен по жіночій лінії дому Коррино; відомий також як «Червоний Герцог». Для двадцяти поколінь Дому Атрідів Каладан був сиридар-феодом, аж доки їх не змусили переправитися на Арракіс. Лето Атрід більше відомий як батько Герцога Пола-Муад’Діба, умма-регента. Рештки Герцога Лето спочивають у «Гробниці Черепа» на Арракісі. Його смерть пов’язують зі зрадою сукського лікаря, який діяв за наказом сиридар-барона Владіміра Харконнена.

ЛЕДІ ДЖЕССІКА (Вельмиш. з Дому Атрідів) (10 154—10 256).

Позашлюбна дочка (результат програми Бене Ґессерит) сиридар-барона Владіміра Харконнена. Мати Герцога Пола-Муад’Діба. Закінчила школу Б. Ґ. на Валасі IX.

ЛЕДІ АЛІЯ Атрід (10 191 — …).

Законна донька Герцога Лето Атріда та його офіційної наложниці леді Джессіки. Леді Алія народилася на Арракісі приблизно через вісім місяців після смерті Герцога Лето. Пренатально отримала дозу психоспектрального наркотику, за що Бене Ґессерит стали називати її гиддю. Історія знає її як «Святу Алію» або «Святу Алію Ножа». (Для додаткової інформації див.: «Свята Алія, мисливиця мільярда світів» Пандера Оулсона.)

ВЛАДІМІР ХАРКОННЕН (10 110—10 193).

Відомий як Барон Харконнен; офіційний титул — сиридар (планетарний управитель) — барон. Владімір Харконнен — прямий нащадок по чоловічій лінії Башара Абульрда Харконнена, вигнаного як боягуза після битви за Коррин. Повернення Дому Харконненів до влади зазвичай пов’язують із хвацькими маніпуляціями на ринку китової вовни та пізнішим збагаченням на меланжевих надходженнях із Арракіса. Сиридар-барон загинув на Арракісі під час повстання. Титул ненадовго перейшов до на-барона Фейда-Раути Харконнена.

ГРАФ ХАСИМИР ФЕНРІНҐ (10 133—10 225).

Кузен по жіночій лінії Дому Коррино, друг дитинства Шаддама IV. (Розкритикована «Піратська історія Коррино» розповідає, буцімто саме Фенрінґ підсипав чаумуркі, від якої помер Елруд IX.) Усі джерела погоджуються, що Фенрінґ був найближчим другом Шаддама IV. Імперська служба Фенрінґа передбачала обов’язки імперського агента на Арракісі, поки там панували Харконнени, та — пізніше — сиридар-абсентія на Каладані. Приєднався до Шаддама IV у його вигнанні на Салусу Секундус.

ГРАФ ҐЛОССУ РАББАН (10 132—10 193).

Ґлоссу Раббан, граф Ланківейльський, був найстаршим небожем Владіміра Харконнена. Ґлоссу Раббан і Фейд-Раута Раббан (який узяв прізвище Харконнен, коли його покликали на службу

1 ... 168 169 170 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дюна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дюна"