Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Клаус у Греції, повернеться після Великодня; Нані поїхала до Каринтії — та і я мала б туди поїхати, хоча б на декілька днів, бо на Великодні свята в моєї сестри весілля, однак знову все виглядає так, що я не зможу вирватись звідси. На Різдво було те ж саме — та тепер я невдоволеніша, бо дуже скучила за рідним краєм і хочу зустрітись з батьками. Окрім того, останні місяці були особливо напруженими. На думку Нані, я стала «тінню», однак не все так погано, хоча в цьому є частка правди, у дещо іншому сенсі. — Я переклала драму Томаса Вулфа{151}, її прем’єра відбулася тут, на радіо; потім я сама написала радіоп’єсу{152}, яка незабаром транслюватиметься у Брюсселі та у Швейцарії. Успіх приніс мені радість, однак усе так скоро минає, усе таке бліде й швидкоплинне, а залишається тільки почуття великої втоми та виснаження.

Дещо втішить Тебе: нещодавно я познайомилася з Гермен фон Клеборн{153}. Вона видається мені дуже приємною й людяною, і ми були дуже щасливими, коли говорили про Тебе. Вона давно вже не має жодних вістей від Тебе. Чи не міг би Ти якось їй написати?

Дорогий Паулю, чи можу просити Тебе цього разу не зволікати з відповіддю? Мені конче потрібно знати, чи поїдеш Ти до Німеччини, і саме коли. Якщо я можу допомогти Тобі — наскільки це в моїх силах — облегшити організаційний і технічний бік подорожі, Ти маєш сказати мені. Міло Дор сповнений добрих намірів, однак він не зовсім надійний.

Кілька днів тому я зустрічалася з проф. Фіхтнером{154} з «Фурхе». Ми розмовляли також про Тебе, і він одразу вирішив розмістити Твої вірші на одній шпальті — ймовірно, влітку. Бідолаха насправді надзвичайно мужній, він намагається вже деякий час торувати в цьому архіконсервативному часописі новий шлях. Він зумів розмістити в одному з останніх номерів дещо з Бенна{155}, і не втратив своєї посади.

Я могла б розповісти Тобі ще дуже багато, однак, уже надто пізно, і очі мені заплющуються — а, окрім того, дещо я хочу зберегти і для себе, щоб одного дня зробити для Тебе сюрприз.

Щовечора я молю Бога оберігати Тебе.

Інґеборґ

Відень, 8-го квітня 1952 р.

31 {156} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, 6.5.1952

6.V.52

Дорогий Паулю,

якщо б я не захворіла, то написала б Тобі раніше, а так я змушена була попросити Клауса{157}, щоб він написав до Тебе кілька рядків. Та сьогодні мені вдалося нарешті дізнатися про подробиці, і мені не хочеться зволікати з новинами, які мають стосунок до Тебе:

Запрошення від Ганса Вернера Ріхтера були, напевно, надіслані дещо пізніше, аніж я припускала, бо й Ільзе Айхінґер{158} тільки вчора отримала поштою від нього листівку. Конференція відбуватиметься від 23-го до 25-го травня, а саме, у Гамбурзі; місце самих засідань ще не відоме. Однак Північно-західнонімецьке радіо надає в розпорядження конференції свого автобуса, який заїде по учасників до Мюнхена{159}, Штутґарта і Франкфурта. Цей автобус виїжджає в четвер, 22-го цього місяця з Мюнхена, отож буде впродовж дня у Штутґарті, і, насамкінець, заїде до Франкфурта — звідти він прямуватиме безпосередньо до Гамбурга. Якщо Ти хочеш сісти до цього автобуса в Мюнхені, а не в одному з наступних міст, то мав би вчасно звернутися в Штутґарті до Німецької видавничої спілки, а у Франкфурті — до видавництва С. Фішер, Фалькерштайнерштрасе 24, які матимуть вичерпну інформацію, коли впродовж четверга проїжджатиме цей автобус, і де саме він зупинятиметься.

Однак про всі ці технічні справи стосовно подорожі я зможу написати Тобі докладніше тільки за кілька днів — Ганс Вернер Ріхтер саме приїде до Відня.

Гроші на дорогу до Мюнхена, відповідно, до Штутґарта, а чи Франкфурта Ти отримаєш заздалегідь. А там — Ти гість Північно-західнонімецького радіо та Німецької видавничої спілки. Хоча в запрошенні зауважено, що проживання та харчування на час конференції учасники мусять оплатити самі — та оскільки досі ніколи цього не було, Ти не повинен про це турбуватися.

Окрім того, поміж попутників Ти знайдеш Міло Дора, який зможе допомогти Тобі в усіх організаційних питаннях краще, ніж будь-хто інший.

Ти мав би зараз лишень написати, чи Ти загалом хочеш їхати, і саме мені, бо я могла б до середини травня без проблем залагодити все те, що німці, з недбальства, можуть забути зробити.

Цвіллінґери{160} були у Відні; я двічі зустрічалася з ними. Вони, ймовірно, уже телефонували Тобі й переказували від мене вітання.

Не ображайся, що вийшов всього-на-всього діловий лист. Тепер я очікую з нетерпінням звістки від Тебе.

Прийми усі мої сподівання на прийдешній час!

Інґеборґ

Ганзен-Льове приїде 15-го травня до Парижа. Він хоче найближчим часом знову помістити Твої вірші у «Ворт унд Варгайт»{161}.

32 {162} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, 9.5.1952, разом з листівкою без дати від Ганса Вернера Ріхтера та Міло Дора до Пауля Целана

Дорогий Паулю,

уже страшенно пізно, але я скоренько повинна написати Тобі: Ганс Вернер Ріхтер несподівано приїхав до Відня. Я відразу з ним говорила. На жаль,