Читати книгу - "Фундація"

про що. Попри те, що він міг тоді передбачити цю проблему, ми так само добре можемо зрозуміти її зараз. Отже, якщо він міг передбачити рішення тоді, то ми маємо бути в змозі дійти до цього зараз. Не треба хитрувати, тікаючи від дилеми: що міг бачити він і чого не можемо ми.

— Але, Гардіне, — нагадав Фара, — ми не можемо!

— Але ж ви й не намагалися. Жодного разу не спробували. Спочатку ви взагалі відмовилися визнати, що загроза існує. Потім поклалися на абсолютно сліпу віру в Імператора! Тепер ви перенесли свою віру на Гарі Селдона. Ви весь час покладалися на авторитет або на минуле, але ніколи на самих себе.

Він гарячково стиснув кулаки.

— Це якась хвороблива позиція — безумовний рефлекс, що відхиляє вбік ваш незалежний розум, коли йдеться про протистояння владі. Схоже, у вас немає й сумнівів у тому, що Імператор могутніший за вас, а Гарі Селдон — мудріший? А це неправильно, хіба ви не розумієте?

Чомусь ніхто йому не відповів.

Гардін продовжував:

— І так дієте не лише ви. Так робить уся Галактика. Піренн чув, як лорд Дорвін уявляє собі наукові дослідження. Лорд Дорвін уважає, що стати хорошим археологом можна, прочитавши всі книжки з цього предмета, — книжки, написані людьми, які померли багато століть тому. Він уважає, що розв’язати археологічні головоломки можна, зваживши протилежні думки різних вчених. І Піренн слухав його й не заперечував. Невже ви не розумієте, що щось не так?

У його голосі знову пролунали благальні нотки.

Відповіді знову не було. Він вів далі:

— І ви, чоловіки, і ще половина Термінуса такі самі. Ми сидимо тут, уважаючи, що Енциклопедія — це все. Ми вважаємо, що найкраще, що може вигадати наука, — це класифікувати дані минулого. Це важливо, але хіба не потрібно й далі займатися дослідженнями? Ми відступаємо й забуваємо, хіба ви не бачите? Тут, на Периферії, утрачено ядерну енергетику. На Гамма Андромеди через поганий ремонт розплавився атомний реактор, а канцлер Імперії скаржиться, що не вистачає фахівців-ядерників. І яке рішення? Підготувати нових? У жодному разі! Натомість вони вирішують обмежити використання ядерної енергії.

Він повторив утретє:

— Невже ви не розумієте? Це проблема галактичного масштабу. Це поклоніння минулому. Це деградація, це застій!

Він переводив погляд з одного на іншого, а вони пильно дивилися на нього.

Першим прийшов до тями Фара:

— Ну, містична філософія нам тут не допоможе. Говоріть по суті. Ви заперечуєте, що Гарі Селдон міг легко вирахувати історичні тенденції розвитку майбутнього за допомогою простої психологічної методики?

— Ні, звичайно, що ні, — вигукнув Гардін. — Але ми не можемо покладатися на нього під час прийняття якогось рішення. У кращому випадку він може вказати нам на проблему, але якщо й має бути якесь рішення, то ми повинні ухвалити його самі. Він не може цього за нас зробити.

Раптом заговорив Фулгем:

— Що ви маєте на увазі під словами «вказати на проблему»? Ми розуміємо, у чому проблема.

Гардін обернувся до нього.

— Ви так думаєте? Ви вважаєте, що Анакреон — це все, що могло турбувати Гарі Селдона. Я з цим не згоден! Скажу вам, джентльмени, ніхто з вас не має анінайменшого уявлення про те, що насправді відбувається.

— А ви маєте? — неприязно запитав Піренн.

— Думаю, що так! — Гардін підвівся й різко відсунув стілець. Його погляд був холодним і важким. — Якщо в цій ситуації і є щось зрозуміле, то це те, що вона неприємно пахне; щось більше, ніж те, про що ми говорили. Просто запитайте себе: чому серед корінного населення Фундації не було жодного першокласного психолога, крім Бора Алуріна? А він дуже обережно готував своїх учнів, даючи їм не більше ніж основні знання.

Запала коротка тиша, а потім Фара сказав:

— Справді. Але чому?

— Можливо, тому що психолог міг швидко розібратися в усій цій ситуації — набагато швидше, ніж цього хотілося б Гарі Селдону. А так ми спотикаємося в пітьмі, бачачи не більше ніж туманні проблиски істини. Саме цього й хотів Гарі Селдон.

Він різко розсміявся.

— Гарного вам дня, джентльмени!

І вийшов із кімнати.

6

Мер Гардін жував кінчик сигари. Вона вже давно згасла, але він цього не помічав. Він не спав усю ніч і добре розумів, що найближчої ночі теж не засне. Його очі красномовно про це свідчили.

Він стомлено сказав:

— І цього достатньо?

— Гадаю, що так. — Йохан Лі підпер рукою підборіддя. — Як усе складається?

— Не так уже й погано. Сам розумієш, потрібно робити це нахабно, без вагань, щоб не дати їм часу розібратися в ситуації. Щойно ми опинимося в позиції того, хто віддає накази, що ж, потрібно віддавати їх так, ніби ти народжений для цього, а вони за звичкою підкорятимуться. У цьому й суть перевороту.

— Якщо Рада залишатиметься нерішучою навіть для того…

— Рада? Не бери її до уваги. Від післязавтра її значення у справах Термінуса не буде варте й іржавого шеляга.

Лі повільно кивнув.

— І все ж дивно, що вони й досі не зробили нічого, щоб нас зупинити. Ти кажеш, що вони про щось таки здогадуються.

— Хіба що Фара. Іноді він мене нервує. А Піренн підозрює мене з того часу, як мене обрали. Але, розумієш, вони ніколи не мали можливості по-справжньому зрозуміти, у чому річ. Їх навчали в авторитарному дусі. Вони впевнені, що Імператор всемогутній лише тому, що він Імператор. І впевнені, що Рада опікунів ніколи не опиниться в стані, коли не зможе віддавати накази, лише тому, що вона є Радою опікунів, яка діє від імені Імператора. Ця нездатність визнати можливість повстання є нашим найкращим союзником.

Гардін устав з крісла й підійшов до бачка з холодною водою.

— Вони непогані хлопці, Лі, але вони зациклилися на своїй Енциклопедії, і ми побачимо, що там вони будуть і в майбутньому. Вони безнадійно некомпетентні, коли справа доходить до управління Термінусом. Іди й починай утілювати план. Я хочу залишитись насамоті.

Він сів на краєчок столу й утупився поглядом у чашку з водою.

О космос! Якби ж він був настільки впевненим, як удавав! Анакреонці висадяться за два дні, а що він має, крім набору уявлень та напівприпущень щодо мотивів, які рухали Селдоном п’ятдесят років тому? Він навіть не є справжнім психологом, просто недотепа, який намагається розгадати дії найвидатнішого психолога століття.

Якщо Фара мав рацію; якщо Анакреон був єдиною проблемою, яку передбачив Селдон; якщо все, що він хотів зберегти, це Енциклопедія — то