Читати книгу - "Мак і пам’ять"

образний вислів «мак і пам’ять» був заголовком найбільшого середнього циклу. Тепер Целан програмово виніс це широко розгалужене, сповнене символіки образне поєднання як узагальнююче метафоричне поняття на обкладинку книжки — так що назви віршованих циклів можуть прочитуватися у світлі цього травматичного образу. Перший цикл «Пісок із урн» (25 віршів) охоплює поезії чернівецького, бухарестського і віденського періодів, «Фуґа смерті» (концептуально сформована ще в Чернівцях, завершена в Бухаресті й вперше опублікована в румунському перекладі Целанового друга Петре Соломона під заголовком «Танго смерті» („Tangoul mortii“) в газеті «Контемпоранул» від 2-го травня 1947 р.) утворює окремий розділ і виконує тут роль осі, яка структурно й тематично утримує рівновагу, третій цикл «Контрове світло» (17 віршів) і четвертий розділ «Стебла ночі» (13 віршів) — завершують відтак вірші, які виникли вже у Парижі. Це структурування організовано за хронологічним принципом, однак воно є також і тематичним, і ми можемо простежити, як радикально змінилися тематичні домінанти автора порівняно з віденським періодом. З повним правом наголошує Йоахім Зенґ: «Поетична збірка є добрим прикладом того, як Целан за допомогою композиції реагує на змінену реальність»[14].

Не випадково Целан розмістив «Фуґу смерті» в середині своєї поетичної збірки, де їй відведено центральне місце. З утіленою в ній жахливою проблематикою масового вбивства євреїв образна семантика заголовка книжки була доведена до екстремальності, а пам’ять про жертви перетворювалася на найбільшу моральну травму німців, яка, подібно до незагойної рани, завжди кровоточитиме. Труднощі при рецепції цього й сьогодні найвідомішого вірша Целана показують, що він був одним із найбільших викликів німецькій свідомості від найдавніших часів. Ні перші читачі, ні ранні рецензенти поетичної збірки Целана не збагнули цього повною мірою, коли вони розглядали «Фуґу смерті» як «жест примирення», як подолання жахливої дійсності таборів смерті й сподівалися завдяки естетиці цієї «довершеної» мови певного витіснення й морального звільнення від своєї історичної вини.

Отож книга «Мак і пам'ять» кристалізує тематичні домінанти, які були заторкнуті й задекларовані вже у збірці «Пісок із урн»: Голокост і пам’ять, бездомність і мандри, ерос і танатос, мову і час. Зв'язок з культурною традицією виявляється у розмаїтті біблійних (Акра, Вавилон, Єгипет, Рут, Ноемі, Мір’ям, Суламіт) й античних (Ясон, Оріон, Девкаліон і Пірра) ремінісценцій, у підхопленні образів і мотивів класичної й модерної літератури (Лютер, Ґете, Гайне, Андерсен, Рільке, Тракль). Ці традиційні імена й реалії в його поезіях завжди актуалізуються, вони з’являються у нових, несподіваних образних констеляціях, які вбирають у себе всю трагіку 20 століття і рефлектують їх у парадоксальних, нерідко очуднених поетичних структурах. Характерний для ранніх віршів довгий дактилічний рядок поступово стискається до коротших віршів, анжамбемани стають дедалі частішими, строфи — доступнішими для огляду, а мова загалом тверезішою — з віршів паризьких циклів майже повністю зникає пишна образність численних епітетів та ґенітивних метафор. Так вже у цій збірці виявляється генеральний напрямок подальшого поетичного розвитку Целана, зорієнтований на «сірішу мову».

***

Літературно-критична реакція на появу Целанової збірки «Мак і пам’ять» була вельми жвавою, хоча й неоднозначною. З одного боку, збірка викликала низку захоплених рецензій провідних періодичних видань німецькомовного простору, в яких виразно підкреслювалося її значення. Так, наприклад, Вальтер Ленніґ писав про яскраво модерний характер Целанових віршів, які «налаштовані на тон стриманого суму», в яких чути «нове звучання» й наявний «неповторний світ особистого вираження», тому тут не варто «сперечатися про ранґ», оскільки цією поетичною книгою Целан «поставив себе на перше місце серед молодих німецьких ліриків» (Таґесшпіґель від 31.5.1953); Гельмут де Гааз підкреслював, що поетичний первісток Целана «має свій власний тон, який неможливо не почути», який вже не вдасться забути й назвав його мову «свіжою» й «первозданно чистою» («Ді нойє літераріше Вельт», 4.1953, № 13 від 10-го липня); Карл Шведгельм виразно наголошував, що це мова, яка в німецькому культурному просторі ще «незвична», тому що «вона не проповідує, не співає і не малює пейзажів, а висловлює внутрішній досвід за допомогою образів, і завдяки своїй поетичній інтенсивності ці образи продукують нові горизонти досвіду» («Ворт унд Варгайт, липень 1953).

З іншого боку, були також критичні голоси, як, наприклад, рецензія Гайнца Піонтека, який зауважив, що Целанова книга містить «двадцять зайвих віршів», і всі вони загалом є «чистою поезією», «магічним монтажем», отож вони цілком і повністю живляться тільки «з метафори, з образу й ідеалу», так що їх можна означити не інакше, як «артистизмом у дусі Бенна» («Вельт унд Ворт», 8. 1 953, № 6). Подібні думки висловив свого часу також Ганс Еґон Гольтузен, коли він зазначав, що у збірці Целана «Мак і пам'ять» «на перший план виступає талант, який прагне перенести на німецьку мову певні принципи сучасної французької лірики», які на німецькому ґрунті є ще відносно новими, чим, власне, й пояснюється їхній вплив на читачів, і закидав молодому авторові ірраціоналізм, відірваність від реальності й свавільно сконструйовані метафори («Меркур», травень 1954). Як пізніше з’ясувалося, ці останні міркування були абсолютно хибними, оскільки вони базувалися на однобоких, цілком упереджених судженнях.

Через більше, ніж двадцять років після появи Целанового поетичного первістка німецький лірик Карл Кролов опублікував у цюрихській газеті «Ді Тат», у якій на початку 1948 р. вперше в німецькомовному просторі були опубліковані вірші Целана, статтю під назвою «Спомин про велику поетичну книгу. «Мак і пам'ять» Пауля Целана», в якій читаємо: «Коли Целан уперше з’явився перед тодішньою літературною публікою і так яскраво заявив про себе, його спосіб мовлення заскочив усіх зненацька й водночас був очікуваним. […] Збірка «Мак і пам'ять» […] на багато років наперед змінила уявлення про структуру, тематику, сутність вірша […], вперше суттєво розширила у читача німецької лірики простір його чуттєвого сприйняття ще від часу появи пізніх поезій Рільке та їх порогу чутливості. […] Вірш, позбавлений свого декоративного елементу, став у Целана структурою, яку слід сприймати надзвичайно серйозно» («Ді Тат», 4.01.1975). Це спостереження, разом із судженням про «нечувану якість» збірки, здійснене з далекої часової відстані, коли шквальні вітри навколо поетичної місії Целана вже поступово вляглися, можна й сьогодні розглядати як приклад зваженої та об’єктивної оцінки, яка тільки підтверджує роль Целана в німецькому літературному процесі повоєнного часу. Тим необхіднішим видається усвідомити ту обставину, що на початку цього взірцевого поетичного шляху молодого поета стояла дебютна збірка, яка вже в зародку містила в собі програму його подальшого поетичного розвитку, — «Мак і пам’ять».

Петро Рихло

PAUL CELAN

MOHN UND GEDÄCHTNIS

Gedichte

Ins Ukrainische übersetzt und mit einem Nachwort von Petro Rychlo

Czernowitz

Knyhy — XXI

2013

ПАУЛЬ