Читати книгу - "Закон Братів Капранових"

справи, але мийте руки, коли йдете до нас. Як асенізатор дядя Толя.

Шановні олігархи! Ви можете купити наші книжки, картини, кінофільми, але не думки. Пам’ятайте це.

Влада у суспільстві має належати трьом рівноправним партнерам - політиці, економіці та культурі. Сьогодні ви поділили владу між собою. Але усі тиранії світу розбивалися об виробників ідей. Бо тирани завжди - бидло.

Ну, гаразд. Пожартували й годі. Все одно ані політики, ані олігархи цієї статті не прочитають. Не всі вміють. Ба, навіть якщо прочитають - не зрозуміють. Тому звертаємося до вас, шановні читачі. Вони пішли в атаку. Сподівань на порозуміння немає. І свою частку влади нам доведеться забирати силоміць.

Попереду чекають важкі бої. А значить, треба починати готувати зброю - гострити епітети, шліфувати гіперболи, перечитувати дідуся Глібова у пошуку порівнянь.

Вперед, шановні! З нами Бог! З нами Шевченко та Котляревський, Шекспір та Леонардо (не той, що черепашка-ніндзя, а да Вінчі), Рабіндранат Тагор та Лу Сінь. Невже з такою бандою ми не переможемо?

Українська правда, www.pravda.com.ua, 2006 р.

Шустер, курви і футбол

Хай читач пробачить польське слово “курви” у назві. Насправді ми хотіли вжити його російський аналог, оскільки він точніше описує сутність явища. Адже йдеться не стільки про жінок, скільки про певні моральні орієнтири. Посперечавшись між собою (мало не вперше в житті), ми вирішили все-таки зупинитися на полонізмі, аби не ображати вуха патріотів російськими матюками. Однак все-таки залишаємо можливість кожному прочитати це слово по-своєму.

Якби мав мій милий в грудях та склянії дверці,

Відчинила б, подивилась, що в нього на серці,

- скаржиться народна пісня.

І дійсно - знати б, про що думає Президент або Прем’єр, або та ж таки Юлія Тимошенко чи Ахмєтов. Що вони планують робити з нами, їхнім народом?

Корисно було б зрозуміти це і в координатах теперішнього моменту. Політика з економікою сьогодні є суперниками (ба, навіть ворогами) культури у впливі на суспільство. А оскільки ми працюємо в культурній галузі, то для нас, втім, як для кожної нормальної людини, систематична і послідовна бидловизація та аморалізація населення, яка сьогодні панує у інформаційному просторі, рівнозначна війні. Ну а на війні - як на війні, і для того, щоб ефективно бити ворога, треба його добре знати. А найкраще, звичайно, - добути секретні мапи із сейфів головнокомандувачів.

Ну, а тепер тримайтеся. Бо ми знайшли ті самі склянії дверці, через які можна зазирнути в душі деяких сильних світу цього. А заразом і до їхніх таємних сейфів із планами та мапами. І ці чарівні дверцята знаходяться не десь там у тата Карла за рядниною, а в кожній нашій хаті. Вони справді зі скла. Словом, ви вже здогадалися - ми про телевізор.

Досить довго всі ми складали власне враження про події, дивлячись на блакитний екран. Потім, не без допомоги тележурналістів, відучилися. І слава Богу. Дивитися, що там показують, - себе не поважати, але ми виросли при Радянській владі і вміємо читати поміж рядків. І тому можемо разом із вами спробувати зазирнути між рядків телевізійної розгортки (якщо хтось не знає - там дійсно є рядки).

Що не кажіть, а телебачення - це картинка світу. Такого світу, яким би його хотіли бачити ті, хто робить передачу. А головне - ті, хто їх наймає. Ви згодні, що проаналізувавши запропоновану нам картину світу, можна зробити висновки про її творця?

Для початку почнемо з простої вправи - що ви можете сказати про господаря каналу ТЕТ, який вже другу осінь якраз під річницю Голодомору ставить у програму шоу “Голод”?

Правильно.

А тепер, засвоївши методу, візьмемося за складніший приклад. Канал ICTV. Усі ми знаємо, хто його господар. Вам цікаво зазирнути йому в душу? Будь ласка. Тим більше, що спосіб роботи на каналі дуже сприяє нашим із вами вправам. Адже там є мега-зірка, своєрідний символ віри господаря.

Два роки тому, коли нас намагалися загнати у цензуру радянського зразка, на каналі царював російський держиморда Кисельов. Дивлячись в його холодні очі, кожен бачив щасливе майбутнє, яким нам його уявляє пан Пінчук.

В результаті відбувся Майдан. Кисельова відправили до рідного Сибіру, а замість нього виписали зірку з екзотичним іменем Савік Шустер. Вибір сам по собі багато про що свідчить - запрошення чергового іноземного найманця виказує агресивні плани. Значить, канал має не просто функціонувати, а гнути лінію. Адже національні кадри ніколи до кінця не вміли гнути - то у них відкритий лист, то сурдоперекладач - Помаранчева революція яскраво це підтвердила.

Отже, на зміну відвертій “руці Москви” прийшов “європеєць”. Демократ за походженням, поліглот за освітою. Щоправда, ані перше, ані друге все-таки не дають йому змоги опуститися до вивчення місцевої мови, але це в традиціях наших телевізійників.

І настала тотальна “Свобода слова”. Шустера люблять усі - а хто не любить, сам винен. Модель світу нам пропонується така: в залі - народ, розділений за географічним принципом; на сцені - скептичний російськомовний “європеєць”, який зверхньо спостерігає за галасливими і трохи кумедними політичними аборигенами; на тлі - лабораторні маніпуляції громадською думкою. Одне слово - Україна, якою її хотів би бачити пан Пінчук і до якої нас потрошку привчає. І все добре, і всі задоволені. Якби то не першість світу з футболу.

Скажемо відверто, тоді вони нас здивували. Нелогічно виходить - навіщо на футболі ідеологічна лінія? Ну, гаразд, Шустер любить футбол, нам це довго і докладно розтлумачували. Але ми теж любимо футбол, та ніхто нас не запрошує вести передачі. Ну, нехай не нас - в країні існує багато людей, які не тільки люблять гру мільйонів, але є до того ж реальними фахівцями у цій справі - тренери, футболісти, спортивні журналісти.

Невже серед наших не знайшлося бійця, який би не тільки уболівав, але й мав авторитет у футбольній галузі? Чи то Палховський зі Щербачовим коштують надто дорого? Чи то пан Шустер погодився за одну зарплатню вести обидві передачі і канал вирішив заощадити? Незрозуміло. Крім того, сам Пінчук не був помічений у любові до шкіряного м’яча і, на противагу решті нуворюг, не має клубу навіть у першій лізі. Звідки такий несподіваний поворот?

От, власне, у такому запитальному стані ми знаходилися рівно до осені минулого року, коли раптом пан Шустер виринув у новій несподіваній ролі - ведучого конкурсу “Міс Європа”.

Красуні з екрана звабливо демонстрували нам свої ребра, а ми не могли навіть насолодитися