Читати книгу - "Мисливці на мамонтів"

скотився вниз крутим схилом, здіймаючи цілу хмару піску й куряви.

Ао зупинився на краю і згори погрозив списом втікачеві, що якимсь чудом умудрився не скрутити собі в'язи і не поламати ребра.

— Видра! — крикнув йому навздогін найзневажливіше слово, яке він знав.

ЩО СНИЛОСЯ АО

Тієї ночі Ао довго не міг заснути. Йому здавалося, що жаринка з багаття влетіла йому в груди. Там щось загорілося і пече його вогнем. У вухах і досі лунав розпачливий крик Канди:

— Уамма! Уамма!

Кров кипіла в ньому, коли він згадував погоню за Куолу, його звіряче виття і свою несподівану з ним сутичку. Чи впізнав його чаклун у вечірніх сутінках?

В його мозку спалахували й гасли іскри. Слів не було. Пізно поринув він у тяжку, неспокійну дрімоту. В землянці було душно й тісно, бо разом з Чорнобурими спали дванадцятеро гостей — мисливців Червоних Лисиць. Лежали всі покотом на оленячих шкурах. Над ранок йому приснилася Канда. Він бачив, ніби вона сидить у яру, біля струмка. Сидить безтурботна і не знає, що от зараз прийде Куолу й викраде її.

Ао мусить врятувати її. Ось він уже спускається в яр. Він поспішає, біжить, він уже близько. Ао хоче наблизитися до Канди, але в цю мить величезний кошлатий ведмідь вискакує з-за кущів і стає між ними.

Ведмідь дивиться на нього злобно, спинається дибки, йде йому назустріч. Очі в нього хитрі й злі, як у Куолу.

Ао хоче бігти і не може. Ноги наче спутані. А страховисько все ближче, ближче...

Ао скрикнув і прокинувся. Весь він обливався потом, а серце калатало, як у птаха, затисненого в кулак.

Куолу! Це був Куолу!

Ао підхопився і сів на хутряній підстилці. Дихати було важко.

Хтось уночі затулив для теплоти душник, і від цього в землянці ще нестерпнішим став сморід: чад від вогнища і їдкий дух сирих шкур, здертих з убитих оленів.

Ао на колінах підповз до виходу, одсунув заслінку і виліз назовні. Тут нічні жахи розвіялись, наче хмарки диму од вітру.

— А, стара видро! — шепотів він. — Це ти приходив? Ну, чекай!

Сонце ще не сходило, але було десь близько, за білою завісою туману. Звідти уже сяяли його промені й золотили світлі береги хмар. Ао зітхнув на повні груди.

Міцна молода радість била в ньому веселим джерелом. Спрага мучила його. Пити жителі селища ходили на дно яру. Ао збіг униз і почав зачерпувати жменею студену воду.

ЛІСОВІ ВЕСІЛЛЯ

Зранку дівчата почали готуватися до ігор. З мішків і торбин діставали вони краще вбрання та прикраси: літні безрукавки, гаптовані різноколірними хутрами, гарні намиста з черепашок та молоденьких ялинових шишок, торочки з хвостиків малих звірят і пташиних пір'їн.

Ті, кому дуже хотілося бути вродливішим, підвішували до вух кістяні підвіски. Інші рум'янили щоки оранжевою охрою або проводили червоні смужки на лобі й на плечах.

Цакку начепила на підборіддя блискучий перламутровий кружок, вирізаний з черепашки річкової двостулки. Уже давно для цього в нижній губі в неї зроблено дві дірки. А щоб не заростали, в них був протягнутий шнурочок, скручений з міцних волокон подорожника. Спершу губа боліла, наривала й гноїлась. Було так боляче, що Цакку нишком плакала. Але зате, коли рана загоїлась, вона з гордістю позирала на своїх подруг, у яких бракувало сміливості зробити й собі таке. Її кругле личко сяяло, коли вона вийшла із гри з дорогоцінним перламутром на підборідді. Цакку вважала тепер себе першою красунею селища. Найменше прикрас було на Канді і на Баллі.

Ігри відбувалися на лісовій галявині, недалеко від селища. Після ігор Канда привела за руку свого нареченого Ао до куреня, що його кожна дівчина починала зводити, тільки-но ставала на відданні. Слідом за Кандою почали вертатися й інші пари. Молодята одразу ж заходилися поправляти та розширяти свої весняні гнізда. Майже всі дівчата знайшли собі чоловіків із роду Червоних Лисиць чи з інших селищ. Лише тихенькій Ші не дісталося нареченого.

Ші повернулася з лісу пізно, заплакана. Зате перламутровий кружечок Цакку виправдав себе повністю. Вовча Ніздря — кращий мисливець Червоних Лисиць — був такий засліплений блиском і переливанням перламутру, що покірно дозволив привести себе до її куреня.

Привели нових чоловіків і молоді вдови, чоловіки яких загинули або пропали без вісті. Красуня Балла повернулася з лісу рука в руку з молодим Уллою.

ВИПРОБУВАННЯ УА

У землянці палав вогонь. Було душно і пахло димом вогнища.

Біля вогнища сиділи діди та старші мисливці. Перед ними стояв голий Уа і швидко обертав долонями загострену палицю. Нижній кінець її був вставлений у дірку, видовбану в сухій колодці. Палиця крутилася, наче веретено. Від тертя кінець її, обкладений сухим трутом, обвуглився й почав чадіти. Пахучий димок сірим черв'яком здіймався з дірки. Старші зосереджено й діловито стежили за руками Уа. Піт рясно котився по його обличчю. Мокра спина блищала від гарячого поту.

Диму ставало дедалі більше.

Уа припав ниць до своєї дерев'яної «запальнички» й заходився роздмухувати іскру, що блиснула. Він прикрив її сухою травою і дмухав далі що було сили. Обличчя його розчервонілось, а щоки надулися, як пузирі.

Нарешті народився вогонь, трава спалахнула, і юнак заходився підкидати тонкі гілки сухого ялівцю. Вогонь лизнув їх. Да якусь мить полум'я уже весело застрибало й кинулось поглинати товстіші гілки.

— Добре! — сказали діди.

Тупу-Тупу сидів осторонь на купі оленячих шкур і сміявся. Він іще зранку привів до старих сина Уамми і пригнув йому голову так, що той низько схилився перед вогнищем. Це означало, що Тупу-Тупу просить прийняти сина Уамми до гурту