Читати книгу - "Пісня про Гайавату"

189
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17
Перейти на сторінку:
лісу,
В тайники його вривалось
І все пильно оглядало.
Спали гості Гаявати
В тихій сутіні вігваму...
І підвівся Гаявата,
І з Нокоміс попрощався,
І озвався тихо-тихо,
Щоб чужинців не збудити:

"Ну, прощай, прощай, Нокоміс!
Я в далеку йду дорогу,
В край Ківайдіна на Захід!
Але всіх гостей, Нокоміс,
Я на тебе залишаю.
Бережи ти їх, турбуйся,
Щоб гаразд було чужинцям,
Щоб ніщо їх не смутило,
Щоб в вігвамі Гаявати
Завжди їм були готові
І обід, і місце, й захист".

Так сказав він і покинув
Свій вігвам на вічні віки;
Потім він з своїм народом
Попрощався і промовив:

"Я іду, о мій народе!
Я відходжу в край далекий,
І багато зим і весен
Прийде знов і знову зникне,—
А тебе я не угледжу.
Та своїх гостей-чужинців
Залишив я у вігвамі.
Ви їх слухайтесь, о друзі,
Слову мудрості навчайтесь,
Бо послав їх в нашу землю
Гітчі-Маніто могучий".

І на березі востаннє
Гаявата обернувся
І на хвилі зсунув човна,
На ясні, блискучі хвилі
Одіпхнув свою пірогу,
І сказав він їй: "На Захід!"
І в дорогу довгу рушив.

І огнем червоним хмари
Загорілися, і небо,
Наче прерії, палало.
І розпаленим потоком
Відбивався в Гітчі-Гюмі
Сонця слід.
Все далі й далі,
Все на Захід і на Захід,
В червоніючі тумани
Плив по морю, по потоку,
Плив до Сонця Гаявата.

Довго з берега дивився
І прощавсь народ востаннє.
Бачив, як його пірога
Піднеслась під саме небо
В морі сонячного блиску
І сховалася в тумані,
Молодик немов, сховалась,
Потонула тихо-тихо
У півмлі, в червоних далях.

І сказав: "Прости навіки,
Ти прости, о Гаявато!"
І лісів пустельних пущі
Затрусились, і понісся
Стогін в темряві по лісу:
"О, прости, о Гаявато!"

І об берег хвилі бились,
Розбивались і ридали,
І гудів їх стогін дужий:
"О, прости, о Гаявато!"
І Шух-шух-га на болоті
Прокричала сумно-сумно:
"О, прости, о Гаявато!"

Так в рожевій млі вечірній
В сяйві гаснучого сонця
Зник навіки Гаявата,
Одійшов у край Поніма,
В край Ківайдіна далекий,
В Землю Праведну Блаженних,
У життя щасливе, вічне!

СЛОВНИК
індіанських слів.
що трапляються в поемі

Авейсо — ластівка
Аджидомо — білка
Акозівін — лихоманка
Амік — бобер
Амо — бджола
Аніміка — грім

Бем-вава — звук грому
Бімагут — виноград
Бюкадевін — голод

Вабассо — кролик; назва північної країни, де водиться кролик
Вава — дика гуска
Вава-тейзі — світляк
Вавбік — урвище
Вавонейса — дрімлюга
Вагономін — крик горя
Вампум — намисто, пояс і взагалі прикраси з мушлів та скляних намистин
Вебіно — чарівник
Вебіно-веск — свиріпа
Вевесімо — блискавка
Вендіго — велетень
Вігвам — індіанське житло
Ве-мок-квана — гусениця
Во-бі-вава — біла гуска
Вобівайон — шкіряний плащ

Мема — зелений дятел
Мешинова — помічник, служник
Міди — лікарі
Мінога — чорниці
Мінджикевон — рукавиці
Мінні-вава — шелест лісу
Міскодіт — квітка, що зветься "Слід Білого"
Міше-Моква — Великий Ведмідь
Міше-Нама — Великий Осетр
Мондамін — маїс
Моно-моні — дикий рис
Мускоде — зелений луг
Мушкодаза — глухарка

Нама — осетр
Нама-веск — настойка з зеленої м'яти,

зелена м'ята
Него-Воджу — дюни Верхнього озера
Непавін — Дух Сну
Нешка — дивись

Нінімуша — милий друже, коханий
Ноза — батько

Овейса — сиворакша
Одамін — суниці
Озавобік — мідний диск (фігура для гри в кості)
Окагавіс — річковий оселедець
Омімі — голуб
Оневе — прокинься, встань
Опечі — снігур
Оссео — син Вечірньої Зорі

Па-пок-кіна — коник
Пібоан — зима
Пімікан — сушене оленяче м'ясо

Назви індіанських племен Північної Америки, що трапляються в поемі

Гурони, деяавери, докоти, команчі, мендени, могоки, оджибуеї, амоги, поки, чоктоси, чорноногі

Назви деяких місяців у поемі

Місяць Ясних Ночей — квітень
Місяць Листя — травень
Місяць Суниці — червень
Місяць опадання Листя — вересень
Місяць Лиж — листопад
1 ... 16 17
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пісня про Гайавату», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пісня про Гайавату"