Читати книгу - "Приказки, Руданський"

[34]

Десь там у кляшторі

За часу їдного

Сповідав законник

Ляшка молодого.

Ляшок признається,

Що звів раз дівчину.

Законник питае:

«А kiedy z to, synu?» [35]

Той йому i каже:

«Raz,- каже,- w gaiku

Przy szumie strumika,

Przy pieniu slowika...

Przy swiecie ksiazyca...» [36]

А той, бідний, слухав,

Далі ухватився

Руками за вуха.

«Nie mow,- каже,- nie mow,

Nie mow, ja cig proszе,

Bo ty uzyl, serce,

Diabelskich roskoszy!»

«To mnie, moj ksiеzuniu,

Doktor perswadowal,

Zebym tak siе sobie

Od oczu kurowal!» [37]

А законник бідний

Тілько облизався...

Далі: «Nie wierz, serce,

Nie wierz,- обізвався.-

Bo gdyby to pomoc

Byla od tej kury,

I ja bym juz widzial

Dawno przez te mury!» [38]

PRZYWITANIE [39]

Захтіли брацішки

Біскупа вітати

Та й кажуть їдному

Привіт написати.

Але той, cipoмa,

Хоч бери на муки,

I пюра не вміє

Узяти у руки.

I ходить, сумує,

Не вип’е, не ляже,

Аж їден брацішок

Раз до нього й каже:

«Чого так сумуєш?

Не журися, брате!

Як приїде біскуп -

Meнi давай знати!»

Приїжджає біскуп,

Брацішок до того;

А той, як на збитки,

Не писав нічого.

«Zmiiuj siе, moj bracie!

Bo ciе pan Bog skarze!» [40]

А той тілько чарку.

«Wszystko bеdzie! - каже.-

Ту staniesz do mowy,

Ja siаdе w zaciszku,

Co ja bеdе mowic,

I ty mow, braciszku!» [41]

Стає той до мови,

А той заховався.

Коли чує - шелеп

В костьолі піднявся.

Та й питає того:

«А juz,- каже,- przyszedl?» [42]

А той до біскупа:

«А juz,- каже,- przyszedl?»

Той, бідняка, з серцем,

I жалем, i сміхом:

«Cicho!», [43] - йому каже,

А той собі: «Cicho!»

Той тогді озвався:

«Jaki ze ty duren!» [44]

А той до бiскупа:

«Jaki ze ty duren!»

RZEPA [45]

Їден іде мазур

По ciм боці piчки.

Другий, глухий, мазур -

По тім боцi piчки.

Сей того питає:

«Jak siе masz, moj mily?» [46]

А той йому каже:

«Do rzepy chodzitem!» [47]

Сей знову питає:

«Jak tarn zona, dzieci?» [48]

Той своє провадить:

«Swinia zjadla, przeci!» [49]

Сей йому i каже:

«Pocaluj psa w galy!» [50]

А той йому каже:

«I ja to myslalem!» [51]

25 июня

KULBACZKA [52]

Надибає дівку ксьондз

Під вечірню пору.

Бере її у мішок,

Несе до кляштору.

Але прелат зупинив.

«Со to,- каже,- bracie?» [53]

«А kulbaczka,- каже той,-

Szanowny prelacie!»

«А pojechac mozna, mnie?»

«А czemu z nie mozna?»

«Nies ze do mnie, bracie moj,

Nies, duszo pobozna» [54]

25 июня

ДИВНИЙ БИК

Бачить мужик у жидка

Невеличкого бичка

Під шклом в образочку,

А цікавий був мужик.

«Що то,- каже,- в вас за бик

Висить на кілочку?»

«А то,- каже,- вip не вip,

А на світі є ciм гip

Без зими i літа.

Там трава висока є,

I там бик такий жиє

Від початку світа.

I той бик собі за день

Всю траву таку упень

На гopi спасає.

А вночі - то божа piч -

Вся трава йому за ніч

Знову виростає».

«Де вам, Мошку, такий бик? -

Обзивається мужик -

Трудно вipy дати!

Biн давно би по сей час

Miг не тілько, кажу, вас,

А й світ заваляти!»

ТУРКИ I КОЗАК

Перебрався наш козак

Якось за границю

Та й, на лихо, завернув

В турецьку каплицю.

Протиснувся наперед,

Роздивився всюди.

Хоче вийти - та біда:

Стиснулися люди.

А перед тим неборак

Із’їв якось сала.

I тут його, на біду,

С... розібрала.

Tepпів, бідний, доки міг,

Аж піт з нього лився.

Далі - тарах, неборак,

В штани вгатилився.

Замовчали вci попи

Турки закричали

I над бідним козаком

Палаші підняли.

Але козак - не промах,

Вдарився у груди.

«Ваш великий,- каже,- бог!

Послухайте, люди!

Як турецький сильний бог -

Так правду говорю,

Що вже piк тому, як я

Не йшов до надвору.

I де вже я не ходив,

Де вже не молився,

Але, видно, жоден бог

Не змилосердився.

Ото тілько їден ваш

Перед цілим людом

Живо й раптом показав

Святе своє чудо!»

Заплескали вci попи,

Турки закричали

I заклепані штани

3 козака ізняли

I повішали якраз

Посеред каплиці,

А козака провели

3 грішми до границі.

29 июня

ТУРОК I МУЖИК

Нагнав турок мужика,

Хоче його взяти;

Бща тілько, нема чим

Рук йому зв’язати.

Ото й кличе він його.

«А ходи-но!» - каже.

А той собі на умі:

«Знаю тебе, враже»,

I схилився у траві,

В небо поглядає,

«Боюсь,- каже,- пане мій!

Бо шуляк літає!»

«Та не бійся,- каже той,-

Надери лиш лика,

То ми того шульгара

Зв’яжемо до лиха!»

А той усе на yмi

Свою думку має.

«Боюсь,- каже,- пане мій!

Бо шуляк літає!»

«То я ж,- каже,- піду сам

Та надеру лика!»

Злазить турок iз коня

Та й іде до лиха.

Тогди мужик iз трави

Піднявся поволі,

Скочив живо на коня

Та й шмалить по полі!..

«Шульгар! Шульгар! Стережись!» -

По лісі загуло.

«Матері твоїй шульгар!» -

3 поля відвійнуло.

АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ

В літо тисяча шiстсоте, -

В літо теє боже,

Прийшла грамота Ахмета

В наше Запорожжя:

«Я, султан, син Магомета, [56]

Внук бога їдного,

Брат місяця-перекроя

I сонця самого,

Лицар сильний i могучий,

Краль над королями,

Воєвода всього світу

I цар над царями,

Цар столиці Цареграду

I цар Македону,

Гpeків, сербів, молдаванів

I цар Вавілону,

Цар Подолі, i Галича,

I славного Криму,

Цар Єгипту, i Ораби,

I цар Русалиму,

Сторож гробу в Русалимі

I вашого бога.

Християн ycix на світі

Смуток і підмога,-

Кажу вам, yciм козакам,

Мені передатись,

А як нi - добра