Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Розділ 9. Перший бал. Солодке очікування та розчарування

День я витратила на побіжне повторення «Етікету», бо дуже боялася забути щось дійсно важливе. А надвечір я вже перебувала в очікуванні нашого танця з імператором. Уявляла, як він обійматиме мене, ми розмовлятимемо про щось своє, відоме тільки нам, посміхатися один одному і просто насолоджуватися танцем.

Коли прийшла Міла, я вже стояла біля дзеркала і намагалася вдягнути свою сукню. Дівчина відразу поспішила допомогти мені: затягла корсет, розрівняла спідниці і принесла стілець, пропонуючи сісти. Я ж заплющила очі і помічниця почала наносити мені легкий макіяж. Після цього зробила мені просту зачіску: накрутила волосся локонами, які розсипалися по плечах та спині. Після цього Міла з двох сторін взяла по пасмі і заколола  ззаду на волоссі, огорнувши їх блискучою ниткою в тон моєї сукні.

Я одягла сережки-спіральки. Міла застебнула на мені ланцюжок із кулоном. Мої відкриті руки та плечі оббризкали блискучою рідиною, після чого шкіра почала світитися. Ну, от я і готова до свого першого в житті балу.

Покрутившись біля дзеркала, я оцінила вмілі старання дівчини, після чого подякувала за допомогу, і ми попрямували до бальної зали. За словами помічниці, гості вже заповнювали залу та займали найкращі місця, а найближчим часом очікується поява імператора Іларія та його радника. Також кажуть, що ельфійська делегація щойно прибула і незабаром з'явиться у залі.

Тому мені варто було поспішати, негарно з'являтися пізніше за правителя та його гостей. Ми вийшли з кімнати, пройшли кілька коридорів і сходів і опинилися біля великих дверей, поряд з якими мене дівчина залишила. Я ж зібралася з духом, зітхнула і простягла руку до ручки, але створка відкрилася сама, впускаючи мене до величезної зали. І тут я почула оголошення:

- Леді Христина, гостя з далеких світів, - після чого сотні пар очей витріщилися на мене.

Мені ж нічого не залишалося, як зробити свій перший у житті реверанс. Імператор вже був на своєму троні, та й радник стояв біля нього. Я нахилила голову, вітаючи чоловіків, на що отримала кивок у відповідь та посмішку від Смарагдика. Неквапом пройшлася до столика з напоями та закусками і стала трохи осторонь від них. Всі гості розмістилися групами і про щось розмовляли. Новоприбулі кланялися імператору та займали свої місця. А за п'ятнадцять хвилин розмови стали затихати, і всі почули оголошених гостей:

- Світлий намісник Великого лісу Заурій Перволикий зі своєю спадкоємицею Азалією Первоцвітою та їх свита.

Всі погляди звернулися на ельфів, що входили до зали, дракони поруч зі мною почали перешіптуватися, а я не відводила очей від дівчини, яка виявилася дочкою намісника. Здавалося, що вона точна моя копія, покращена копія. Тонка фігура в сукні, що підкреслювала красиві високі груди, таке ж темно-русяве волосся, але довше і пишніше, шкіра ще світліша за мою і очі, яскраві зелені очі, створені з самих смарагдів. На вигляд Азалії було не більше двадцяти, вона вся світилася молодістю та здоров'ям.

Я перевела свій погляд на Іларія і помітила, що він не зводив очей з ельфійки. Під загальні пошепки та зітхання делегація наблизилася до імператора, вклонившись. Дівчина кидала на правителя зацікавлені погляди, а він дивився на неї, не відриваючись. Здавалося, що чоловік навіть не чув, що говорив йому намісник. Щоправда, монарх все ж таки кивнув своєму співрозмовникові, посміхнувшись, після чого його очі одразу ж повернулися до білошкірої красуні-гості.

А вже через кілька хвилин імператор подав знак музикантам, і всі ми почули мелодію, що заграла. Так, це був імператорський вальс. Я приготувалася, підняла голову вище і стала в очікуванні Його Величності. Смарагдик підвівся з трону і зробив три кроки, от тільки рухався він не до мене, а у бік ельфійської делегації. Імператор наблизився до юної принцеси і запросив її на танець. На наш з ним танець.
Я не могла повірити. Як він міг!? Адже коханий обіцяв мені! На очах з'явилися сльози, і я вже збиралася ганебно втекти, от тільки мені не дали. Поруч моментально опинився радник і просто взяв мене за руку, відводячи убік танцюючих. Ми приєдналися до імператора та ельфійки, а за нами підтягнулися ще пари. Я намагалася не дивитись на Іларія, опустивши свій погляд, але Ельдар притиснув мене трохи ближче, ніж треба, і тихо прошепотів на вухо:
- Заспокойтесь, Христино. Наразі не час для сцен ревнощів, і не здумайте плакати. Це ваш перший бал, ви повинні отримати від нього задоволення, - чоловік заспокійливо погладив мене по спині і, взявши за підборіддя, змусив подивитися собі у вічі.

Після цього посміхнувся мені, захоплюючи танець. Я піддалася тому спокою, який випромінював Велетень, і посміхнулася йому у відповідь, поринаючи в заворожуючу атмосферу танцю. Крок за кроком я продовжувала дивитись у темні очі радника, а він не відривав свого погляду від мене. Його очі обіцяли мені втіху, і я посміхнулася трохи ширше, рухаючись у такт своєму напарнику.

Під час танцю я зрозуміла одне: цей чоловік став для мене не просто вчителем та наставником, він став моїм другом, готовим підтримати у скрутну хвилину. І я була вдячна йому за це. А ще я згадала про прикраси, тому не стала мовчати, а завела розмову:

- Дякую вам, ви знову мені допомагаєте. І ще я вдячна за прикраси, вони просто чудові, я обов'язково поверну їх відразу після балу, - Ельдар хитнув головою, не погоджуючись з моїми словами:
- Дурниці, вони вам дуже личуть, і я хочу, щоб прикраси залишилися у вас, - ось так просто, наче це були якісь дрібниці.
- Велике спасибі, - я не переставала посміхатися чоловікові, а мій компанйон покепкував з мене:
- От зараз ви виглядаєте як справжня леді. А то на самому початку я вже було подумав, що ви накинетесь на принцесу з кулаками, таким войовничим здавався ваш погляд, - сказав і дозволив собі смішок, я ж не витримала і розреготалася у відповідь, уявляючи, як дубашу худеньку принцеску своїми кулаками.

Здається, я привернула до нас увагу, бо пари довкола почали озиратися. Хоча, яка мені до них справа, головне, що на душі одразу полегшало. І хто б міг подумати, що розсмішив мене ніхто інший, як радник імператора. Я навіть засмутилася, коли музика завершилася, і чоловік відвів мене до столу із закусками, супроводжуючи це словами:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍