Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

— Дивно.

— Що саме? Ай!

Він змив кров з руки дівчини, знов підібравшись до рани. 

— Цікаво, що ви знаєте про технології, але ми нічого не знали про магію. Так от, не лише ви обмежені. Так само як магія пішла від вас, технології покинули нас.

Дівчина нетерпляче закивала — це також розповідали їй батьки, тож Ерік зараз не казав зовсім нічого нового. Чоловік продовжив:

— Певен, ви намагаєтесь повернути магію. Так само ми намагаємось повернути технології.

— Ти маєш на увазі якість засоби відстеження? — спитала Кора, нервово облизнувши губи. 

— Щось типу того. Давай свій диво-гель.

Дівчина простягнула Еріку тюбик, ставлячи ще одне надто важливе запитання:

— То тебе можуть вистежити тут? 

Довгу мить він дивився в обличчя дівчини, проте Кора цього не помічала, втупившись у підлогу. 

— Впевнений, що ні. 

— Чому? 

— Щось змінилось. 

— Прилад для відстеження зламався? 

Чоловік пирхнув й хитнув головою.

— Хіба хтось із вас бачив поряд зі мною якісь прилади? 

— Тоді що?

Якусь секунду він мовчав, а потім сказав:

— Не знаю. Але що б то не було, воно зламалось, коли той клятий вовк вчепився у мене. 

 Серце її на мить зупинилось. Дівчина підняла на нього розгублений погляд, та Ерік, здавалось, був так само розгублений й не помітив нічого. Кора очікувала отримати відповіді, однак натомість отримала ще більше запитань. Як його могли вистежити? Чому він впевнений, що її укус це зламав? Чому саме він? 

— Не думаю, що до цього причетна якась тварина, — сказала тихо дівчина, розуміючи — це брехня. То не була звичайна тварина. То була вона. Та хіба вона могла зламати щось, що навіть не розуміє? Ерік сказав, то не був пристрій. 

— О, не знаю, що то була за тварина, та я впевнений, проблема саме у ній. А тепер скажи мені, де ти напоролась на нашу кулю?

Холодна рідина приємно окутала рану. 

Дівчина хитнула головою, та Ерік не здивувався цьому. Її здивувало наступне:

— Будь обережна. Не варто знаходитись десь поряд.

— Хіба не ти казав, що ви тут із благородною місією? — спитала вона, відчувши, як збилось дихання. 

— Ти красива. А дурні бувають скрізь. 

Дівчина пирхнула, та відсторонилась, намагаючись піднятись, однак Ерік взяв її за здорову руку, утримуючи поряд:

— Думаєш, я буду дурнем, якщо скажу, що маю враження, ніби магія повертається на ваші землі?

Вона помітно занервувала. Прибрала волосся за вухо, намагаючись заспокоїти дихання, що прискорилось вже вкотре за останні пів години. 

— Твоя риторика дуже сильно змінилась з нашої останньої розмови. 

Ерік посміхнувся та кивнув головою на стопку книжок на підлозі. Дивно, та Кора помітила їх лише зараз.

— Твій батько вирішив розважити мене ще кількома книжками. Окрім рецептів, там було багато казок. Я… Все ще вважаю, що моя країна має рацію, та дещо мене зацікавило і я хотів би знати більше. 

Кора повільно кивнула, переводячи погляд із книжок на чоловіка.

— Хіба для тебе це не лише казки?

— Тепер я в цьому не так впевнений.

— Що саме змушує думати тебе інакше? 

Він закрив очі, важко здихаючи. Долонею провів по майже платиновому волоссю, що, здається, було коротше ніж вчора. Мабуть, тато підстриг його. 

— Здається, я збожеволів, — тихо мовив Ерік.

— Можливо, — сказала дівчина, трохи дратуючись. Вона, звісно, раділа, що Ерік помʼякшав, та він знаходиться у цьому підвалі вже кілька місяців. Нехай чоловік міг і не знати, як його країна ставиться до полонених, однак він бачив ставлення до себе. Зрештою, саме такою була мета Кори. Змінити ставлення однієї людини й тим самим спробувати зрушити цілий айсберг.