Читати книгу - "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"

Розділ 7.

Я вже говорила вам про те, що я частіше всього роблю, а вже після думаю? Ну от тепер знатимете! Емоції дуже часто забирають кермо у здорового глузду і найчастіше це відбувається поруч з цим козлом!

До мене не відразу доходить жах всього того, що сталося. Я ще кілька секунд стою і тупо дивлюся на те, як з волосся та обличчя Роба капає на підлогу вода. Я навіть стою до того часу, коли хлопець розплющує очі й дивиться на мене поглядом, по якому я розумію, що це все, торба! Здається, хтось зараз зітре мене з лиця землі.

- Як ти мене дістала, - я встигаю відстрибнути на кілька кроків назад до того моменту, поки на моїй руці стискаються пальці хлопця. Стискуються так, що я повністю виходжу з трансу і повертаюсь у сувору реальність, де мені скоро прийде повний капець!

- Відпусти! - Хриплю у відповідь і безрезультатно намагаюся вирватися з його захоплення.

- Я ж тебе попереджав, Виштребенька, - хлопець, здається, не чує моїх слів, не помічає того, в якому стані я зараз перебуваю, він повністю охоплений гнівом і не збирається себе стримувати, - казав сюди не приїжджати.

Здається, він і сам не помічає того, наскільки близько притягує мене до себе. Ще трохи й ми просто дихатимемо один одному в губи. А я зараз у повному шоку. І це не тому, що я боюся того, що він зі мною зробить. Не від того, що в його очах танцюють чорти й обіцяють влаштувати мені пекло, справжнісіньке і гаряче пекло. Я шокована своєю реакцією на нього. Від того, що шкіра під його пальцями палає, начебто цим дотиком він мене обпалює. Від його голосу всередині ніби розпалюється справжнісінька пожежа, і я ніяк не можу її загасити. Мене лякає власна реакція на цього хлопця.

- А ти хто такий, щоб мене про щось попереджати? - Ричу у відповідь і різко смикаю свою руку. Ненавиджу його. Ненавиджу за те, які емоції він викликає в мені. Ненавиджу себе поряд з ним. За цю слабість. За усі ці відчуття.

Роберт втискає мене в себе за лічені секунди, моя кофта відразу намокає від дотику з його мокрим одягом, але навіть це не може мене остудити. Здається, ще трохи й у нас двох з вух пар повалить.

- Той, чиї накази ти виконуватимеш. Той, хто зможе перетворити твоє життя на справжнє пекло, — губи обпалює від його гарячого дихання. Тіло починає бити в тремтінні, я забороняю собі думати про те, які його губи на смак. Забороняю навіть цю маленьку слабкість у цей момент.

- А ти, дивлюся, фантазер, Робі, - посміхаюся і знову починаю вириватися, звичайно ж безрезультатно, але намагатися ніхто не заважає, - ти ким себе уявив? Наказуватимеш тим, хто в рот тобі зазирає і готовий стрибати щоразу, як ти даси команду. Бачу в тебе таких песиків повно, а мені дай спокій!

На його губах відразу з'являється жахлива усмішка, а очі починають блищати так, що мені відразу хочеться від нього відстрибнути, але звичайно ж хлопець не дає відсторонитися від нього ні на міліметр. Мені здається, чи йому все це подобається? Настільки, що він навіть забув про те, що я його щойно облила з відра крижаною водою.

- Якщо я захочу, то ти станеш однією з них, - його погляд ковзає по моєму обличчю, а я чомусь гублюся. Лише на кілька секунд, але втрачаю ту впевненість, яка була в мені ще секунду назад. І все тому, що його погляд зупиняється на моїх губах. Буквально обпалює їх поглядом, і я машинально проходжуся губами язиком, від чого у хлопця очі стають ще темнішими. Хоча мені здавалося, що це просто неможливо.

- Навіть не мрій, придурок! - Ричу у відповідь.

- Хочеш посперечатися? - Він підіймає брови і його очі починають горіти азартом, а в мене чомусь від усього цього перехоплює дихання і на шкірі з'являються мурашки, тому що Роб нахиляється вперед, настільки, що наші губи стикаються...
 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍