Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"

Ще до того, як запитав він, крикнула Мія. Дідько, що ж ти твориш, мала! Можливо, я міг би її зупинити. Але, з її характером, чи простила б вона мені це? Зараз, саме зараз був її зоряний час! Усе життя вона то жила то у племені кішколюдів простим мисливцем, то служницею у голови торгової гільдії маленького князівства… Але зараз! Зараз вона билася за призові місця на фіналі у головному турнірі королівства! Я сів назад на своє місце. 

Хай тобі щастить, мала! - я крикнув так, щоб вона точно почула. 

Мія повернулася до мене обличчям, що вже було скривлене трансформацією. Можливо, вона спробувала посміхнутись, але вийшло не дуже, лише людей на трибунах перелякала. Дорогою до червоної кнопки рингу вона зірвала чобітки зі своїх ніг, та випустила кігті, що різали навіть камінь. Стегна, збільшившись у обʼємі, зробили повʼязку на нозі більш тугою, повністю зупинили кровотечу. Мія, у тебе пʼять хвилин. Після цього у мʼязах пораненої ноги почнеться кисневий голод. Дівчина вдарила по кнопці, лишивши на ній чотири глибокі подряпини, і заскочила на ринг. Її очі палали зеленим вогнем. Барʼєр піднявся. 

Її суперник, Бойовий Майстер вищого ступеня, був озброєний рапірою у лівій руці, та кинджалом у правій. Сильний! Та ще й у дзеркальній стійці, бо шульга… Навіть беручи до уваги, що після трансформації Мія стала чи не на порядок сильнішою і спритнішою, шансів у неї було небагато. І час теж був не на її боці, що противник явно розумів. 

Чітко вивіривши траєкторію Мія кинулась уперед. Після трансформації техніка послідовних кроків у її виконанні просто розквітла, навіть мені було непросто прослідкувати її дії. На лівій руці противника, від кисті до ліктя, почервонів довгий поріз. Хлопець скривився, миттєво перекинувши кинджал у ліву руку, а рапіру у праву. Дідько! Та він амбідекстер! Якщо він протримається пʼять хвилин - моя Мія програє. Ні, вже чотири. На рингу спалахнув блиск сталі, що перетворився на справжній вихор, майже закривши собою двох бійців. За дві хвилини було завдано тисяч ударів з обох сторін, та врешті-решт суперники розлетілися у різні сторони. Шкіра на грудях хлопця була пошматована, права рука пробита у двох місцях, на животі було видно глибоку рану, яку він намагався затиснути аурою. Мія, хоч і виглядала краще, теж постраждала. Я помітив рану на коліні, довгий поріз на шиї, діру у біцепсі лівої руки та зламані кістки на лівій же кисті. Завершувало цей вид майже відрубане вухо, кров з якого текла їй на скроню та око. Я підхопився на ноги. Хлопець відкинув рапіру з руки, що вже не слухалась його. Він сміявся, він насолоджувався боєм з сильним суперником! Мія прибрала кинджал з лівої руки, не в змозі добре його тримати. І вони знову кинулись назустріч один одному. Це вже була не битва за місце, це стало битвою їх характерів! 

Знову удари перетворилися на вихор, анітрохи не слабший за минулий, хоча кількість зброї у руках суперників була вдвічі меншою! У кульмінації,  цього разу противники не розлетілися по різні сторони, вони завмерли поруч, майже в обіймах один одного. Мія була вже без зброї. Її права кисть, пробита кинджалом хлопця наскрізь, міцно тримала його кулак, у якому він тримав кинджал. Її кігті наскрізь прорізали  руку за кистю, майже відтявши її. Ліва рука Мії повністю була у животі суперника, пробивши кігтями того наскрізь. Він повільно падав на неї, не в змозі далі втриматися на ногах. 

Я програв! - прошепотів він одними губами, з котрих текла кров. 

Барʼєр впав. 

Кігті - то є теж зброя! - її крик облетів арену. 

То вона мені? Я опинився поруч з нею ще до усяких там цілителів і сунув до її рота пігулку відновлення. Потім, не роздумуючи, сунув таку ж її противнику. Це був достойний бій і достойний програш. Мії допомогли лише диво та її настирливість. 

Суддя, можеш назвати переможця. 

Сказавши це, я пішов з рингу, щоб не заважати. Суддя обʼявив перемогу Мії. Турнір було завершено, далі розпочалася церемонія нагородження, де дівчина отримала свій приз за друге місце - парні кинджали пʼятого класу з елементом вогню. Я дивився на Мію, ринг якої піднявся майже вище за усі інші і радів не менш за неї. 

Ну що, пане, бачили? Бачили, як я його?! 

Вона радісно підскочила до мене. Я міцно притис її до себе. 

Ще раз таке утнеш - позбавлю смаколиків!  Слухаюсь, пане! 

Вона щасливо сміялася у моїх руках. До нас підійшли Тот з Суі і ми учотирьох пішли до них додому відсвяткувати друге місце Мії та учорашній аукціон. 

Та не встигли ми дістатися їх садиби, як на моє плече опустилася магічна птаха з запискою у дзьобі. «Місяць минув, я чекаю!». Та він що там, години лічив? Я гучно зареготав, уявивши собі ректора, що як привид чахнув над годинником. 

Народ, ви йдіть, я скоро до вас приєднаюсь.  Що трапилось? - усі стурбовано загомоніли до мене.  Та так, час для розваг підійшов. 

Я стрибнув у небо і озирнувся. Аура ректора майоріла напівдорозі між містом та академією. 

Гайда за мною! - сказав я наблизившись до нього. 

Ми рушили до долини зубастих скель. Я рухався майже з максимальною своєю швидкістю, та Раман не відставав. 

Це ти тут розважався? - він запитав, коли ми прийшли до понівечиної території долини.  Ага, тренувався.  Потужно!  То що, не будемо гаяти час? 

Я активував одразу пʼять кіл магії після того, як він кивнув. Обличчя ректора стало серйозним. З таким суперником як він, не варто було себе стримувати, тож я одразу використав інферно. 

Зараза! 

Трішки обшмалений Раман миттю опинився поза межами дії закляття. 

Хороооош! Я такого не чекав, але на дальній дистанції не тобі мене бити!

Багато говориш! Мовчки я кинув у нього закляттям третього кола - вогняним списом, і одразу ж за ним - крижаним списом, теж третього кола. Я розумів, що навіть з моєю магічною силою ці закляття нічого йому не вдіють, але розрахунок був на інше. Як тільки вогняний спис вперся у його захист, туди ж влетів крижаний спис, від чого стався неймовірний вибух, закривши усю зону, де був ректор, палаючою парою.