Читати книгу - "Племінниця графа Бейлі , Маїра Цибуліна"

- Лілі, дозволь мені тобі допомогти, - запропонував граф, простягаючи свою руку.

Вона простягла руку до дядька, і той накрив її долоню своєю, повільно направляючи її до голови кобили. Грегор відчув ні з чим незрівняне відчуття близькості до цієї чудової і такої бажаної для нього дівчини. Її долоня була теплою, а шкіра настільки ніжною, що Грегору захотілося її поцілувати так сильно, що він ледве прогнав це шалене бажання. Точніше не прогнав, а просто притупив в собі. Що за грішні думки лізли в його голову?! Це ж його маленька  племінниця! Його Лілі!

- Ось бачиш, яка вона смирна і хороша! - сказав Грегор, випустивши її долоню зі своєї.

- Так, ви були праві, дядю Грегоре, - сказала юна міс, погладжуючи тварину по потилиці. - Блискавка хороша конячка.