Читати книгу - "Сплячі красуні"

свій напад на жіночу в’язницю, Ловелл лежав на пліснявому дивані у мисливській хатині, жував оленячі джеркі[343] і уявляв власні наступні кроки. Хоча наразі у владних органах панував безлад, невдовзі вони в тій чи іншій формі відновляться. Більш того, якщо все йтиме в тому напрямку, в якому, воно, схоже, йде, всі ті органи будуть всуціль з хуями, що означатиме — настав Дикий Захід: повісити їх зараз же, повісити їх вище, запитання ставити потім. Брати Ґрайнери не залишаться забутими назавжди, і коли про них згадають, кований чобіт підніметься, щоб їх розчавити.

Новини по радіо спершу занурили Мейнарда в тугу.

— То це кінець їблям, Ловелле? — спитав він.

Подумки й сам дещо сумуючи, Лов відповів, що вони щось придумають… ніби цьому може бути якась альтернатива. Йому згадалася одна стара пісня про те, що це роблять пташки, це роблять бджоли, навіть освічені блохи це роблять[344].

Утім, настрій у його старшого брата покращився, коли в шафі знайшлася складанка-головоломка. Тепер Мейнард у своїй камуфляжній нижній білизні стояв на колінах перед кавовим столиком, пив «Шліц»[345] і сушив над нею собі голову. Скласти треба було Шаленого Кота, який встромив пальця в розетку і його б’є струмом[346]. Мейнард обожнював складанки, якщо вони не були занадто хитромудрими. (Це була одна з причин, чому Ловелла не непокоїло можливе тюремне майбутнє його брата. Головоломок у тюрмі достобіса.) Зображення Шаленого Кота в центрі було вже майже виконане, але блідо-зелена стіна, яка оточувала його постать, виявилася для Мея проблемною. Він скаржився, що вона на вигляд вся однакова, а це — обман.

— Нам треба прибратися, — оголосив Ловелл.

— Я тобі казав, — відгукнувся Мейнард. — Я засунув голову того парубка у дупло порожньої колоди, а решту тіла скинув до ями.

Старший брат Лова патрав трупи так, як інші люди патрають індиків. Ексцентрична навичка, але, видко, Мею це дарувало задоволення.

— Це лише початок, Мею, але цього недостатньо. Нам треба прибратися ще краще, поки все в такому розйобі. Все дочиста підчистити, так би мовити.

Мейнард допив своє пиво і відкинув геть бляшанку.

— Як нам це зробити?

— Для початку ми спалимо шерифську управу в Дулінгу. Це знищить докази, — пояснив Ловелл. — Це велике нумеро уно.

Слутий вираз обличчя брата підказував, що потрібні додаткові пояснення.

— Наша наркота, Мею. Вони захопили все в тому рейді. Ми все там спалимо, і в них не залишиться проти нас нічого твердого.

Ловелл собі це уявив — просто чудесно. Він ніколи не підозрював, як йому хочеться знищити якусь поліційну дільницю.

— Потім, просто для певності, щоби розставити всі крапки над і, ми завітаємо до тамтешньої тюрми і розберемося з Кітті Мак-Дейвід.

Лов провів собі пальцем поперек неголеної шиї, щоб показати братові точно, як ця розбірка мусить відбутися.

— Гов, та вона ма’ть, спить.

Лов трохи подумав.

— А якщо вчені вирахують, як їх усіх розбудити?

— Навіть якщо так, може, в неї пам’ять буде стерта. Знаєш, амнезія, як ото у «Днях наших життів»[347].

— А якщо ні, Мею? Бодай хоч колись буває такий зручний розклад? Та пизда Мак-Дейвід може відправити нас за ґрати на всю решту наших життів. Та навіть не це важливо. Вона накапала, ось що важливо. Вона мусить відповісти за це, хоч спить вона, хоч не спить.

— Ти справді думаєш, що ми можем до неї дістатися? — спитав Мейнард.

Якщо по правді, Ловелл цього не знав, але вважав, що вони мають спробувати. Удача любить хоробрих — він бачив це в якомусь фільмі чи, може, в серіалі. І хіба будуть у них кращі шанси? Зараз півсвіту практично спить, а решта бігає, як курка з відрубаною головою.

– Їдьмо, Мею. Годинник цокотить. Не відкладай на потім, що можеш зробити зараз. Крім того, скоро темрява — найкращий час для справ.

— Куди ми найперше? — спитав Мейнард.

Ловелл не задумувався:

— Побачитися з Фріцом.

Фріц Мешаум порався з двигунами і чистив авто для Ловелла Ґрайнера, а також двигав трохи товару. Навзаєм Ловелл познайомив цього фашиста з кількома торгівцями зброєю. Крім того, що Фріц був божественним механіком і чудовим чистильником, він мав бзик щодо федерального уряду, тож завжди прагнув посилити особистий арсенал важкої зброї. Коли настане той неминучий день і ФБР вирішить вхопити всіх хитросраких надомних механіків та відправити їх у Гуантанамо, Фріц захищатиметься, і то на смерть, якщо потрібно буде. Кожного разу, як Ловелл його бачив, Фріц показував йому те чи інше смертоносне знаряддя і хвалився, як добре воно може когось роздовбати. (Найкумедніша деталь: широко ходили чутки, що Фріца якось ледь не до смерті був побив один гицель. Крутий бос він, цей мізерний Фріц.) Останній раз, як Ловелл з ним бачився, цей бородатий гном радісно продемонстрував йому свою останню іграшку: збіса справжню базуку. Російського виробництва.

Ловеллу треба потрапити в жіночу тюрму, щоб убити стукачку. Це такого сорту місія, де базука дійсно може стати в пригоді.

3

Джаред з Ґердою Голден не знали добре одне одного — Ґерда перший рік училася в середній школі, а Джаред вчився у старшій — але він знав її за тими вечерями, коли їхні дві родини збирались разом. Інколи вони грали у відеоігри в підвалі і Джаред завжди давав їй виграти пару разів. Багато поганого трапилося відтоді, як почалася ця Аврора, але це вперше Джаред побачив, як застрелили людину.

— Вона ж померла, правда, тату?

Вони з Клінтом стояли в туалеті адміністративного крила. Трохи Ґердиної крові плеснуло Джареду на обличчя і сорочку.

— Від падіння, після того, як її підстрелили?

— Я не знаю, — сказав Клінт. Він спирався на кахельну стіну.

Його син, промокаючи воду з обличчя паперовим рушником, знайшов у дзеркалі над умивальником батькові очі.

— Ймовірно, — сказав Клінт. — З огляду на твою розповідь, як там усе трапилося, вона майже напевне померла.

– І той дядько теж? Той лікар? Флікінджер?

— Так. Він теж, імовірно.

— Усе через цю жінку? Цю особу, Євку?

— Так, — сказав Клінт. — Через неї. Ми мусимо оберігати її безпеку. Від поліції і від будь-кого іншого. Я розумію, це здається божевільним. Вона може бути ключем для розуміння того, що трапилося, ключем, щоб повернути все назад і… просто вір мені, гаразд, Джареде?

— Гаразд, тату. Але один охоронець, той, що Ренд, сказав, що вона, типу… чародійка?

— Я не можу пояснити, що вона таке, Джареде, — сказав Клінт.

Хоча він намагався здаватися спокійним, Клінт був дико злим