Читати книгу - "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"

– Скажіть, пані Грехем, а ми теж коли-небудь так зможемо? – запитала Кхибра. – Я ніколи нічого подібного не бачила.

– Зможете. Тільки для цього потрібно мати магічний запас. Я вам сьогодні показала лише маленьку частину того, що ви всі зможете робити. А це – ази навіть не кулінарної магії.

– Ух! – тільки й міг сказати Вальдек.

І ми розсміялися.

А після пари нам усім дісталося по великому шматку пирога. Тісто з хрусткою скоринкою виявилося тонким і смачним. А начинка – пікантною. Запивали – теплим молоком. І хіба що не муркотіли від задоволення. Обід відпадав сам по собі.

Потім ми з хлопцями пішли до теплиці. Ґрунт був підготовлений: прогрітий і трохи вологий. Насіння – купили. Тож кожен посіяв у свій ящик зелень. Я вибрала кріп, лимонний базилік, чебрець, тархун, коріандр і материнку. Окремо посіяла кореневу селеру і ріпку-м’ятку – особливий вид ріпи, що пахне м’ятою. Вставила табличку зі своїми ініціалами та пішла мити руки.

Біля їдальні стояв схвильований Герман. Побачивши мене, погрозив пальцем.

– Куди зникла ваша група? Я бігаю по всій академії, шукаю...

Я дістала з сумки шматочок пирога пані Ліонелли й простягнула йому.

– Пригощайся. Пані Грехем показувала нам дива кулінарної магії. Хоч вона стверджує, що те, що вона витворяла, зовсім не кулінарна магія.

Він відкусив одразу пів пирога і заплющив очі.

– Напевно, я оселюся на вашому факультеті, – з набитим ротом промовив Герман.

– Займи чергу за Лікраніелем. Той теж погрожував у нас харчуватися.

– За вухатим ніде не встигнеш! То всі цукерки зжере, то попереду дракона лізе на чужі факультети.

– За вухатого можна й вихопити, – пролунав за моєю спиною голос ельфа.

Він в одну мить вихопив у Германа половину пирога й одразу ж заштовхав увесь до рота.

– Нахаба!

Ельф жував із таким апетитом, ніби щойно не пообідав.

– Як я міг таке пропустити?

– Гаразд, – зітхнула я, – нам час на пари. Увечері приходьте до нас.

– А пироги будуть? – запитав ельф, витираючи рот хусткою.

– Після цукерок, які ти всі вчора зжер.

– Але я ж тобі три штуки залишив!

– Я поділилася з Кхиброю і Герою.

– Гаразд, запитаю в Тана, можливо, у нього залишилися.

– Як ти почуваєшся? – Герман узяв мене за руку і подивився на зап’ястя, де залишився тонкий шрам від браслета.

– Порівняно з учорашнім вечором – чудово.

Гера потер пальцем шрам.

– Не болить?

Я похитала головою – ні.

На парі у пані Лайс мені влетіло.

– Адептка Морошкіна, чому вчора ніхто не здогадався запросити мене?

Чутки про моє вчорашнє прокляття розлетілися по всій академії.

– Адептка-цілителька припустила сліди некромагії.

– Тобто, точного визначення не було?

– Ні.

– Як це сталося?

Я мовчала.

– Зрозуміло. Якщо подібне трапиться за стінами академії, ви теж мовчатимете?

– Ні.

– Що вам заважає назвати причину?

– Вік.

Її брови повільно поповзли на лоба.

– Потрудіться пояснити.

– Ми дорослі люди. Розберемося самостійно.

– Усі адепти академії перебувають під опікою Його Величності Еріка Другого. І ми за кожного з вас несемо особисту відповідальність перед королем. Будете продовжувати мовчати?

– Так.

– Іншого я й не очікувала. Сідайте. Домашнє завдання всі виконали?

Багато хто закивав. Ми з Кхиброю сиділи, опустивши голови.

– Адептка Юрз, продемонструйте, будь ласка, блок-шепіт.

Кхибра здригнулася, але вийшла на середину аудиторії. Вона повільно з’єднала пальці обох рук у замок і щось прошепотіла. Повітря здригнулося.

– Чудово, адептка Юрз. Можете сісти на місце. Хтось ще хоче спробувати? Адептка Морошкіна?

– Я не готова, – чесно зізналася я.

– Одиниця. На наступному занятті ви продемонструєте нам два заклинання. А тепер запишіть тему сьогоднішнього заняття: любовні прокляття та їхні наслідки.

Гаразд, одиниця теж оцінка. Причому, найперша. Виправлю. А ось за Кхибру я була дуже рада. Та й сама вона світилася від щастя.

Увечері ми смажили пиріжки з беконом і печеною бруквою. Солодкувата бруква з солоним беконом і меленим перцем – якраз те, що потрібно. Гора пиріжків розтанула за десять хвилин. Плюс, поки ми смажили, пригостилися ще кілька адептів із нашого поверху. У Ліка від насолоди тремтіли кінчики вух.