Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

22 (4)

— І що ми маємо? — питала Кадмія Ловарі, невдоволено дивлячись на своє відображення.

З дзеркала так само незадоволено дивилася гарна жінка, явно маг, досить сильний, щоб виглядати молодшою за свій вік. Жінка була одягнена в темно-синю сукню яка їй дуже личила, із зайво короткого волосся все-таки зуміли накрутити новомодну зачіску з кучерями, а сапфіри, оправлені в срібло, виблискували у вухах, на шиї та на зап'ястях. Через ці сапфіри, за словами Мелани, навіть імператриця від заздрощів позеленіє. Тому що вони старі, ще з тих часів, коли світ був набагато більшим. А ті, які зрідка знаходять на одному з островів Чайок, світліші, а то й із прозеленню.

— У нас є чутки про те, що ти п'єш від горя, — сказала Мелана, теж зазирнувши в дзеркало і поправивши світлі локони. — Мріяла одружити сина з спадкоємицею, а воно ось як…

— Ну, — сказала Кадмія. — З горя я п'ю, з нього самого. Значить, повірили.

— Так. І думають, що поки що ти не небезпечна. А там і зовсім рятуватимеш сина від гніву адмірала, і в палаці розпочнеться розбрід та хитання.

— Ось ідіоти, — пробурмотіла Кадмія. — Ось як можна вірити, що вся дисципліна тримається винятково на моїх слабких плечах? Що, до речі, робить адмірал?

— Записку Юмілу надіслав із іменами, чинами та званнями. І ввічливо попросив залишити цих людей йому, дозволивши з іншими робити все, що нашій душі завгодно.

— Нехай робить, що хоче, — дозволила Кадмія. — Це їх відволіче... і розважить. Більше шансів, що вдасться відправити молодь тихо та спокійно.

— До драконів? — надто ввічливо спитала Мелана.

— Ні, спочатку до Сови в гості. Заодно нарешті підпишемо договір з вихователем цього дівчиська. Думаю, цього разу доказів йому вистачило. А на Драконячому Хребті справді розвелися пірати. Та й прості мешканці напливу незнайомців не зрадіють. Треба спочатку впоратися із двома цими проблемами. Думаю, час у нас буде. На тих, хто бажає прискорити смерть Малена, чекає великий сюрприз. І я б таки спробувала з'ясувати, хто тато нашого принца. Але, боюся, наші чоловіки мають рацію. Особливого значення воно не має, і так зрозуміло, що без Туманів так чи інакше не обійшлося, а ми привернемо увагу. Цікаво, на що вони розраховують? Чи це випадковість, а іншого відповідного дівчата просто не знайшли?

— Або до принца давно прийшов чудовий татко і розповів сумну історію про розлучених закоханих, страждаючу матір, котра з усіх сил своїх страждань не демонструє та злобного тирана, котрому подобається насильно одружуватись. Малена він ніколи особливо не любив, тут і Кадія постаралася, та й він мало часу хлопцеві, нажаль, приділяв. А якщо ще якось вплинути... сама розумієш.

— Думають, що здобули ручного імператора, — невесело посміхнувшись, сказала Мелана.

Кадмія кивнула і знову подивилась у дзеркало. Жінка, яка там відбивалася, здавалася милою та безпечною. Ось і ситуація з невідомим батьком принца може бути такою ж оманливою. Але зараз варто ризикнути. Зараз, головне, втекти і зміцнитися, підготуватися до майбутніх проблем і не розгубити союзників. А потім воювати доведеться у будь-якому разі. Навіть якщо афера з Маленом вийде.

А все через миловидне дівчисько, що колись червоніло у відповідь на кожне слово. І як вона з демонопоклонниками примудрилася зв'язатися? Зовсім домашня дівчинка була, судячи з описів слуг і сусідів. А потім ще й до школи для дівчаток-елана запроторили, напевно, батьки хотіли, щоб їхня дочка була ще дурніша, наївніша і червоніла якомога частіше, особливо поряд із чоловіками.

— Мелана, а знаєш, ці школи для дівчат — зло. Там із вихованок таке ліплять, що їх потім обдурити може будь-хто і як завгодно.

Блондинка лише кивнула.

— А тут Мален, що вічно закохується в таких наївних дівчаток, зі своїми прикметами, про які всі знали. Так що треба було просто знайти відповідне дівчисько, швидко розповісти їй кілька чарівних казочок. Може, навіть до провісниці зводити. І якщо у дівчинки є хоч трохи розуму та самолюбства… а ти сама розумієш, що Кадія зовсім не дурна, а самолюбства у неї навіть забагато.

— Та я все розумію, — сказала Мелана. І жорстко додала: — Усього не передбачити. І тепер треба вирішувати ті проблеми, які є зараз, а не ті, що були у минулому.

Кадмія тільки зітхнула.

***

Подивитися на те, як імператорські наречені з майже чоловіками долатимуть передхрамовий лабіринт, збіглася половина міста, а іншій половині просто не вистачило місця. Хлопчаки обліпили дерева і дахи, всі до одного, з яких було хоч щось видно. І серед цих хлопчаків траплялися навіть солідні чоловіки. Жінки стояли на балконах і вздовж балюстради, а ще на сходах. Дівчата намагалися пробитися ближче до початку лабіринту і до доріжки, якою пари будуть до нього йти, бо якщо вдасться дотягтися хоча б до однієї нареченої, обов'язково вийдеш цього року заміж, причому за коханого. А скільки вже народу було на Фонтанній площі, з якої лабіринт видно не було, але можна було помилуватися на пари, поки вони до нього йшли, навряд чи хтось зміг би точно сказати.

У цьому гармидері нещасні придворні маги, особливо ті, що відповідали за безпеку, просто божеволіли, ніде не встигаючи. І сподіватися їм залишалося тільки на те, що ніхто з наречених через розгубленість не забув надіти щитовий амулет, що миттєво розкривається у разі небезпеки. А то вистрелить хтось у ту ж Льонок, яку піддані навряд чи бажають бачити живою та здоровою, уб'є, і бідні городяни нарешті побачать свою найгіршу прикмету. Після чого, щоб вона не пропадала, ще й бунт піднімуть.

Пари з'явилися під ліричну музику та крик якоїсь істеричної тітки про те, які нареченої красуні, на відміну від її нещасної доньки. Виловити і заткнути тітку не виходило, вона кричала десь у глибині юрби на площі. Так пари й пройшли під аркою під ці крики.

А далі були веселощі. Частина народу почала голосно обговорювати той факт, що цього разу пар дуже багато, і на добро це чи навпаки. Інша частина з азартом вболівала за ту пару, яка їм більше подобалася, і нещасні наречені з нареченими напевно почувалися кіньми на іподромі. Лабіринт ці пари, схоже, встигли вивчити і не губилися, як іноді траплялося. Дівчата шарахалися від колючих кущів та гілок, з яких капала густа руда глина, притягнута шкодливими хлопцями. Чоловіки явно тихо лаялися і обдаровували один одного підозрілими поглядами, особливо в тих місцях, де пройти можна було лише по одному. Відставати ніхто не збирався, навіть гарна білявка, яка явно про щось зі своїм нареченим сперечалася. Перед великою калюжею чоловіки здогадливо похапили дівчат на руки і перенесли їх на інший бік, щоб сукні не намочили. І все було правильно і за традиціями, поки з-за чергового повороту не вивалився явно нетверезий мужик і не витрусив з мішка пса, досить великого і незадоволеного життям.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍