Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

Абу-л-Газі необхідно було кодифікувати розрізнений, повний протиріч родов окремих племен.

В. В. Бартольд (1869–1930), який використав «Родовід туркменів» у праці «Очерк истории туркменского народа», відзначив, що це – «…спеціальний історичний твір про туркменів, якого про жоден інший турецький (тюркський) народ немає». Але той же В. В. Бартольд відзначив, що цією працею слід користуватися обережно, бо вона написана, головним чином, на основі усних переказів.

Абу-л-Газі прекрасно знав народні перекази, родовід племен, широко розповсюджений серед туркменів, а також епічні перекази, у яких у першу чергу слід відзначити очевидний вплив епічних переказів, пов'язаних з іменем легендарного патріарха огузів «діда Коркута».

Туркмени, як і інші кочові народи (наприклад, монголи), зберегли свої родоводи до наших днів.

Туркменські епічні перекази про походження туркменів від легендарного Огуза виникли в основі своїй дуже давно, ще задовго до прийняття туркменами ісламу. Ці перекази, в яких народна пам'ять, поруч з фантастичними уявленнями, зберегла і багато того, що колись реально існувало, ще чекають на детальний і всебічний аналіз, бо вони є практично єдиним джерелом з історії туркменських племен.

«Родовід туркменів» є не тільки важливим історичним джерелом, але й значною літературною пам'яткою, у якій майстерно викладені народні перекази, легенди, народні етимології етнонімів, прислів'я та приказки.

«Родовід туркменів» введений у науковий обіг Олександром Григоровичем Туманським (1861–1920): «Абуль-Газі-Бохадур-Хан. Родовід туркменів. Переклад О. Туманського, Асхабад, 1897».

* * * Пері

Пері (парі) в іранській міфології один з духів. Термін «пері», можливо, походить від реконструйованого індоєвропейського пер, «народжувати», чи пеле, «наповнювати».

У міфологіях тюркомовних народів Малої і Середньої Азії, Казахстану, Північного Кавказу і Поволжя один з духів. Найчастіше уявляли їх у людській подобі (як чоловіків, так і жінок), але вважали, що вони можуть також прибирати подобу голуба, інших тварин, вогню тощо. У деяких міфах пері, виступаючи в людському образі, мають і деякі зооморфні ознаки (приміром, діви з пташиними ногами). Образ пері виходить з давніх пластів іранської міфології, згадується вже в тюркських літературних пам'ятках XI ст. («Кудатку-біліг»). У більшості міфів пері приязні до людей, у людській подобі вступають у статеві зносини з ними, викрадають молодих жінок і дівчат. У деяких варіантах епосу пері вважалися дружинами героя Кер-огли (Ага-юнус у туркменських і таджикських варіантах епосу, Юніс-пері, Міскал-пері і Гюльнар-пері – в узбецьких варіантах). За уявленнями турків, пері розповідають людям, з якими мають статеві зносини, про долю пропалої людини, тварини, речі тощо; у західносибірських татар – допомагають у домашніх роботах. Інколи вони представлені і як ворожа сила (наприклад, духи джин-пері в міфологіях киргизів, казахів, татар Поволжя, тобольських татар і частково узбеків). У міфологіях більшості народів Середньої Азії пері – головні духи – помічники шаманів, які складають їхнє «військо» [Абдуррахман-ав-пері (начальник «війська»), Джунус (Юнус) – пері, Юлдуз-пері, Кундуз-пері, Міскал-пері; Рахман-пері, Мулла-пері та ін.]. Туркменсько-узбекська назва шамана «порхан» і таджиксько-уй-гурська «паріхон» означають «відчитуючий пері». В уйгурів шаманський сеанс називається «пері уйнатмак», буквально «примусити пері грати». Шаманський дар у узбеків і таджиків часто пояснювався статевим зв'язком людини з пері. Із затвердженням ісламу пері – духи – помічники шаманів розділилися на мусульман і «невірних» (кафір), серед останніх (чи поруч з ними) інколи вирізнялися індуїсти й іудаїсти.

У деяких міфах пері мають зв'язок з водною стихією, існує навіть їхня особлива різновидність – водяні пері (у міфології туркменів – сув-перісі, узбеків – су пярісі, азербайджанців – су пярісі і т. д.), які мають характер «господинь води». У Поволжі пері зазвичай зближаються з девами і об'єднуються з ними в єдиний образ (духи дію періє), інколи виступають і як самостійні персонажі (башкирські духи – господарі вітрів пярі).

«Пері – це красуні з довгим волоссям, інколи і з крилами; вони одягнені в численні шовкові сукні (інколи до 40); пері вкриваються шовковими ватяними ковдрами (теж 40), і кожна ковдра зачиняється на замок. Інколи пері зображуються просто як гарні дівчата, які знаходяться в полоні у девів і не володіють ніякими чародійними властивостями, окрім своєї краси. У деяких казках пері, хоч і бранки могутніх девів, але самі є повелительками девів слабших, і ті їм підкоряються. Нарешті, в третіх казках пері живуть у власному царстві, могутньою царицею якого є одна з них. Вхід до цього царства суворо охороняється чи самими пері чи девами.

Цікава та обставина, що пері-цариця інколи оголошує, що вийде заміж тільки за того, хто здолає її у поєдинку. Цей мотив зустрічається в казках інших народів Сходу й у європейському епосі раннього середньовіччя. На Сході цей мотив знаходить обгрунтування як у дійсних історичних фактах, так і в літературних творах. Марко Поло пише в своїх «Мандрах» про монгольську царівну Аншарм, яка мала велику фізичну силу і воїнську доблесть. Вона з дозволу батька оголосила, що вийде заміж лиш за того витязя, який переможе її у поєдинку. Багато знатних юнаків з'їжджалися до двору її батька, та марно. Про цю дівчину, тільки називаючи її іншим іменем, писав і іранський історик Рашід-ад-Дін. Приблизно схожа оповідь, але вже літературна, є в «Шахнаме»: «Зораб б'ється з Гордаферід, дочкою Годжахема, про яку мовиться, як про удатну наїзницю, підступну і горду, знамениту своїми воїнськими подвигами». Та як би не зображувалися пері – чи простими дівчатами чи могутніми царицями – все одно герой з однією з них одружується сам, інших