Читати книгу - "Крига. Частини І–ІІ"

геологічні дослідження берегів Байкалу і Саянів, у 1881–1882 роках вивчав басейн Нижньої Тунґуски і Селенґи; 1885 року був амністований, проте й далі вивчав Сибір, провівши 1891 року експедицію до рік Колима та Індигірка, але помер під час мандрівки до гирла Колими; на честь ученого названо гірську систему у Північній Якутії, хребет на Забайкаллі в районі Чити, найвищу гору Байкальського хребта, долину ріки Кандат, пік у горах Хамар-Дабан, льодовик у гірській системі Черського, вершину біля селища Листв’янка, стоянку первісної людини неподалік Іркутська, селище, кілька видів риб і вид джмелів.

Черчилль-Спенсер, Вінстон (1874–1965) — британський державний діяч, походив із династії ґерцоґів Мальборо, закінчив Королівську військову академію в Сандгерсті, у 20-річному віці розпочав військову службу в гусарському полку в Банґалорі (Індія), 1895 року розпочав кар’єру військового журналіста, описуючи бої між іспанцями та кубинськими партизанами, у 1897 році узяв участь у придушенні повсталих індійських племен під Омдурманом, що описав у книжці «Річкова війна» (1898); як журналіст брав участь у Другій англо-бурській війні (1899–1902), під час якої побував у полоні, а згодом утік крізь джунглі, що описав у наступних книжках; 1900 року став депутатом парламенту на наступні 64 роки, спершу від консерваторів, відтак від лібералів (1904), а з 1925-го знову від консерваторів; обіймав низку міністерських посад, 1911 року став першим лордом Адміралтейства, активно сприяв розвиткові армійських танків, а в 1917–1919 роках, ставши секретарем озброєння, сформував перший в Англії дивізіон бронеавтомобілів; у 1919–1921 справді керував міністерством війни, доклавши багато зусиль, щоб придушити більшовицький заколот і підтримати «білий» рух; як прем’єр-міністр (1940–1945) у найважчі для країни роки Другої світової війни став творцем перемоги у ній.

Шаньдун — провінція на сході Китаю, на узбережжі Жовтого моря, батьківщина Конфуція та Жовтого імператора, місце формування китайської ідентичності; тут на початку ХХ ст. були сильні антиколоніальні настрої.

Штайнер, Рудольф (1861–1925) — австрійський філософ-містик, окультист, письменник, соціальний реформатор, основоположник антропософії; представник етичного індивідуалізму, шанувальник світогляду Й. В. фон Ґете, творець центру всіх наук і мистецтв — Ґетеанума.

Японський леґіон, «японцы» — перенесення в крижані обставини реального історичного факту: 1904 року Пілсудський відвідав Японію для переговорів із представниками політичних і військових середовищ про створення союзного Японії (вона вела тоді війну проти Росії) підрозділу з військовополонених поляків і добровольців, озброєння польських бойовиків на території Конґресового Царства, постачання розвідувальної інформації; тоді цей проект торпедував Дмовський, який так само перебував у Японії, проте дотримувався іншої думки, орієнтуючись на мирний парламентський спосіб здобуття незалежності Польщі — він очорнив Пілсудського і його політичну силу; згодом схожий проект було втілено у формі польських Леґіонів у складі армій Австро-Угорщини та Німеччини (1914–1916).

Андрій Павлишин, перекладач

Львів, 29 червня 2018 року

Про автора

Яцек Дукай — один із найцікавіших сучасних польських письменників, перший лауреат Літературної премії Європейського Союзу, що стала виявом шани до «досконалих літературних талантів Європи», а також численних інших відзнак і нагород за творчість у царині фентезі та наукової фантастики. Автор романів, повістей і збірок оповідань, зокрема: «В краю невірних», «Кафедральний собор», «Чорні океани», «Перфектна недосконалість», «Екстенза», «Дочка грабіжника», «Інші пісні». А роман «Крига» і повість «Воронок» стали бестселерами цього краківського письменника, гідного спадкоємця традицій Станіслава Лема.

Про перекладача

Андрій Павлишин (народився 1964 року) — перекладач з польської та англійської мов, історик, публіцист, член міжнародного ПЕН-клубу, викладач Українського католицького університету. Як історик вивчає проблематику міжетнічних конфліктів ХХ століття, питання формування української нації в ХХ — ХХI століттях, теорію тоталітарних режимів, інтелектуальну історію Галичини, біографістику. Учасник стипендіальних програм Міністра культури і національної спадщини Польщі «Gaude Polonia» та Інституту Книжки у Кракові у галузі перекладу.

Публікацією історичних джерел та перекладами займається з 1988 року. Його редакторським дебютом став літературний запис і упорядкування першої частини спогадів Лариси Крушельницької «Рубали ліс». У його перекладі в Україні вийшли такі книги: Лозінський К. Пекло червоних імператорів. Китай і права людини (1997), Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку (2000), Шульц Б. Санаторій під клепсидрою (2002), Ґретковська М. Метафізичне кабаре, Пристрасний коханець (2005), Лец С. Незачесані думки (2006), Герберт З. Варвар у саду, Лабіринт біля моря, Натюрморт із вудилом (2008), Міхнік А. У пошуках свободи (2009), Фіцовський Є. Регіони великої єресі та околиці (2010), Гешелес Я. Очима дванадцятирічної дівчинки (2011), Мілош Ч. Велике князівство літератури (2011), Шклярський А. Томек на Чорному континенті, Томек на стежці війни (2011), Пестка В. До побачення в пеклі (2012), Куронь Я. Поляки та українці: важкий діалог (2012), Гринберґ Г. Дрогобич, Дрогобич (2012), Гнатюк О. Між літературою і політикою (2012), Шульц Б. Книга листів (2012), Ольчак-Ронікер Й. Януш Корчак. Сторінками біографії (2012), Мотика Ґ. Від Волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943–1947 рр. (2013), Фредро А. Сім мішків гречаної вовни. Спогади про наполеонівську епоху (2013), Міхнік А., Тішнер Ю., Жаковський Я. Розмова між паном і панотцем (2013), Гавпт З. Баскійський диявол (2014), Пом’яновський Є. Всі помилки вже вчинені (2014), Коженьовський М. За Золотими ворітьми. Суспільно-культурна діяльність поляків у Києві в 1905–1920 роках (2015), Доленга-Мостович Т. Кар’єра Никодима Дизми (2015), Федорович Г. Зазнати чудо? Історія Труди Розенберґ (2016), Лободовський Ю. Проти упирів минулого (2016), Так казав Лем. Зі Станіславом Лемом розмовляє Станіслав Бересь (2017), Корчак Я. Кайтусь-чарівник, Банкрутство малого Джека, Коли я знову стану малим (2017).

За свою громадську, публіцистичну та перекладацьку діяльність був відзначений численними нагородами:

2004 року — отримав почесне звання «Галицький лицар» за журналістську діяльність у 2003 році, а також польсько-словацько-українську нагороду для журналістів «Дзвоник сумління» Інституту «Мости на Схід» та Фонду «Знак».

2008 року — нагороджений відзнакою «90-річчя від дня проголошення Західно-Української Народної Республіки» за заслуги в утвердженні та розбудові Української держави;

2013 року — здобув Літературно-мистецьку премію ім. Пантелеймона Куліша за численні художні переклади з польської мови, а також нагороду Польсько-українського фонду ім. Іґнація Яна Падеревського та Товариства «Польська спільнота»;

2014 року — Президент Республіки Польща нагородив орденом «Золотий хрест заслуги»;

2015 року — отримав нагороду Польського ПЕН-клубу за видатні досягнення в галузі перекладу польської літератури українською мовою.