Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

в цій системі відліку. В умовах низької швидкості світла можна було використовувати спеціальний метод датування: деякі хімічні елементи, які не розпадаються за нормальної швидкості світла, мають різну швидкість розпаду при зниженій швидкості, що давало змогу доволі точно визначити проміжок часу, який минув. З огляду на первісну наукову місію експедиції човник був оснащений аналізатором розпаду атомних ядер, проте для обробки отриманої інформації потрібен був доступ до комп’ютера. Тож Їфань витратив чимало часу, намагаючись підключити аналізатор до нейронного комп’ютера човника для нормальної роботи. Завершивши налаштування, Їфань провів аналіз десяти зразків різних гірських порід, щоб можна було отримати точніші висновки. Увесь процес тривав пів години.

Очікуючи результатів дослідження, Чен Сінь і Ґуань Їфань вирішили прогулятися галявиною. Сонячне світло пробивалося крізь сплетіння віт дерев, освітлюючи рівну поверхню місця посадки. На галявині вони побачили чимало дивних маленьких істот: якась комашня літала за допомогою обертових роторів на манер гвинтокрилів; прозорі кульки зграйками плавали в повітрі й виблискували всіма барвами веселки, коли на них потрапляло сонячне світло; але жодна з побачених істот не мала звичних оку крилець.

— Можливо, минуло кількадесят тисяч років, — пробурмотіла Чен Сінь.

— Гадаю, навіть більше, — відгукнувся Їфань, поглядаючи всередину лісу. — Але десятки чи сотні тисяч років, яка для нас різниця?

Повернувшись мовчки до човника, вони всілися на його сходах і обійнялися, втішаючись серцебиттям один одного.

За пів години обоє піднялися у човник, аби зустрітися з суворою реальністю. На екрані вони побачили результати аналізу всіх десяти зразків. Оскільки аналізувалося багато параметрів, отриманий масив даних був скомпонований у складні діаграми й таблиці. Виявилося, що всі відібрані зразки дали приблизно однакові результати, які були виведені в підсумок:

Середнє значення датування розпаду елементів у зразках — 1–10 (похибка не перевищує 0,4%): міжзоряний період часу, минуло — 6 177 906; земні роки, минуло — 18 903 729.

Чен Сінь тричі перерахувала цифри останнього зна­чення, перш ніж розвернутися й мовчки вийти надвір, де вона опинилася в обіймах фіолетового світу. Високі дерева фіалкового кольору потроху наближалися до її постаті, промінчик сонця затримався на нозі, лишаючи яскраву пляму в присмерках, теплий і вологий вітер грався з волоссям, а маленькі живі повітряні кулі пропливали над головою, знаменуючи 18,9 мільйона років, що пронеслися за її спиною.

Їфань підійшов до Чен Сінь і, поглянувши їй у вічі, відчув, як переплітаються їхні душі.

— Чен Сінь, ми розминулися з ними.

Через 18,9 мільйона років після утворення чорної діри з низькою швидкістю світла в зоряній системі DX3906 і через 17 мільярдів років після народження Всесвіту останні чоловік і жінка міцно обійнялися.

Чен Сінь розревілася у нього на плечі. Вона пригадала, що настільки ж гірко плакала тільки одного разу в житті — коли мозок Юнь Тяньміна відділили від тіла. Це було… 18 903 729 років плюс шість століть тому, і ці довгі особисто для неї шість століть були невеличкою похибкою на тлі подібних геологічних відтинків часу. Але зараз вона горювала не лише за черговою втратою Юнь Тяньміна. Це було остаточне усвідомлення поразки, повне розуміння й прийняття себе як найдрібнішої піщинки в серці урагану, як опалого листка, що несеться течією широкої, повноводної ріки. Вона змирилася з поразкою: хай вітер пронизує її тіло, а сонячне світло випалює душу.

Вони мовчки, не розриваючи обіймів, опустилися на м’який, пружний шар гумусу й дозволили часу текти. Пляма світла, що проникала крізь море листя у сплетінні гілок, неспішно рухалася повз них, відзначаючи його плин. Іноді Чен Сінь себе запитувала: а чи не пронеслися наступні десять мільйонів років? І щось у підсвідомості нашіптувало, що це не плід її хворобливої уяви: існують світи, де кожен крок означає зміну тисячі років. От взяти до прикладу ті ж лінії смерті: розрив і, як наслідок, розширення цієї аномалії на невелику ділянку простору-часу призведуть до зростання швидкості світла всередині з нуля до вкрай незначного показника, співставного зі швидкістю дрейфу континентів — один сантиметр на десять тисяч років. І якщо ви вивільнитеся з обіймів коханої людини й зробите кілька кроків убік, у такому світі вас уже відділятимуть десять мільйонів років.

Вони таки розминулися.

Хтозна, скільки часу минуло, перш ніж Їфань тихо спитав:

— То що ми робитимемо?

— Я думаю, ми маємо ще раз роздивитися все навколо. Мало лишитися якесь послання.

— Марні сподівання. За 18 мільйонів років зникне все: час — найнещадніша сила з усіх.

— Можна висікти слова на камені.

Їфань підняв голову й почав розгублено роздивлятися Чен Сінь.

— АА здогадалася б скористатися цим методом, — здавалося, сама до себе бурмотіла Чен Сінь.

— Я справді не розумію…

Не вдаючись до тривалих пояснень, Чен Сінь просто струсонула Їфаня за плечі.

— «Мисливець» має на борту обладнання для дистанційного зондування шарів ґрунту?

— Що ти сподіваєшся там знайти?

— Текст. Я хочу відшукати там слова.

Їфань посміхнувся й похитав головою:

— Мені зрозумілі твої завзяття та прагнення, але…

— Аби мати шанс зберегтися протягом справді тривалого періоду часу, цей текст має бути великого розміру.

Їфань згідно кивнув, але, вочевидь, лише для того щоб дати Чен Сінь можливість відвести душу. Вони разом підвелися і попрямували до човника, так само міцно обійнявшись, ніби дійсно переймалися, що необережний крок убік розділить їх на роки. Їфань передав на орбіту завдання «Мисливцю» — розпочати глибоке дистанційне зондування місцевості в радіусі трьох кілометрів від місця посадки. Глибина зондування була задана в діапазоні 5–10 метрів від поверхні, а головною метою було виявлення ознак присутності тексту чи будь-яких символів, що можуть нести послання.

«Мисливець» витратив на сканування означеної ділянки 15 хвилин, ще 10 хвилин тривала обробка отриманих даних. У результаті — нічого, жодного сліду.

Їфань змінив параметри глибини сканування, встановивши діапазон від 10 до 20 метрів від поверхні. Цього разу весь процес тривав більше години, і левова частка часу пішла на кілька прольотів корабля орбітою над зазначеною ділянкою. І знову нічого. Але на такій глибині ґрунт уже замінили щільні гірські породи.

Їфань знову задав нові параметри, заглиблюючи межу пошуків уже на 30 метрів від поверхні.

— Але це остання спроба, — сказав він Чен Сінь. — Дистанційне зондування на більшій глибині вже не­інформативне.

Їм знову довелося чекати, поки «Мисливець» опише ще одне коло орбітою Блакитної планети. Тутешнє сонце вже починало спускатися за обрій, розписуючи хмари цього світу всіма кольорами та запалюючи золотом край фіолетового лісу.

Цього разу на екрані човника з’явилося зображення, передане з орбіти бортовим комп’ютером корабля. Після обробки отриманих даних в шарі породи чорного кольору можна було роздивитися неясні білі обривки слів: «и», «прож», «життя», «вам», «невеличкий», «в», «дині», «йдіть». Ці білі символи, кожен із яких займав ділянку площею близько одного квадратного метра, були врізані в чорну породу під кутом 40 градусів і зараз перебували прямо під ногами Чен Сінь і Ґуань Їфаня на глибині від 23 до 28 метрів.

Штучний інтелект бортової системи «Мисливця» повідомив, що кращого результату через обмеження