Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

95
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 175 176 177 ... 180
Перейти на сторінку:

Ліїн відчула себе лялькою, і чомусь дуже захотілося сміятися. Лежати було жарко, але вона стійко лежала, тому що не була впевнена, що це не частина традицій і що зараз не увірвуться нетверезі барди, щоб описати в пісні, що склалася на ходу, всі принади нареченої, які ховаються під шарами тканини.

Потім лежати стало ще й нудно, і в голові закрутився веселий мотив кабацької поскакайки.

Потім знову захотілося сміятися.

А потім Ліїн взагалі запідозрила, що таким чином наречених випробовують. Наприклад, на те, чи засне вона, чи ні. І якщо засне, то половина риби біля берегів столичного острова здохне. А якщо ні, то цю рибу виловлять чайки. Загалом і так буде недобре, і так погано.

Ліїн хихикнула, поворухнулася і в цей момент із загадковим скрипом відчинилися непомітні двері, практично невидимі на тлі оббивки стіни. І в кімнату, зігнувшись, зайшов душечка Змій, причому в такому вигляді, що Ліїн знову хихикнула.

Над Юмилом, схоже, теж знущався якийсь слуга. Тому що сам він навряд чи додумався б напнути фіолетову чотирикутну шапочку, чорний жорсткий халат із золотим шиттям і домашні туфлі без задників, чомусь жовті.

— Набридли, — сумно сказав Змій і, знявши туфлі, закинув їх у куток.

Потім він став роздягатися далі. Стягнув шапочку і на кілька секунд з подивом на неї вирячився. Зняв гидкий халат, під яким виявився чоловічий варіант шовкової сорочки, трохи коротший за варіант жіночий, що виглядало на Юмілі особливо безглуздо. А під сорочкою виявилися підштанники, на щастя, не шовкові, а то б Ліїн точно не витримала і зіпсувала всю шлюбну ніч гучним реготом.

Позбавившись зайвого одягу чоловік, який прагне любові і єднання, як говорила по дорозі в цю кімнату матрона, ступив до ліжка.

Ліїн не витримала і знову хихикнула, а потім натягла на голову простирадло і млосно вимовила:

— Я поки не готова.

— А? — розгублено озвався Змій.

Ліїн виглянула з-під простирадла, помилувалася його обличчям і повторила:

— Не готова я поки що. Невинні діви так швидко готуватись не можуть. Вони, як ці, підстрелені над болотами дикі качки, довго варяться, і краще з них робити бульйон.

Змій заплескав очима, як та сама невинна діва, потім насупився і обережно запитав:

— Ти щось пила?

— Ні, — чесно відповіла Ліїн.

— Які тоді невинні діви?

— Ви на що натякаєте? — майже щиро обурилася Ліїн, а потім зареготала.

Так, Мелана була безперечно права. Сказати, що не готова, і подивитися на обличчя чоловіка варто. Мелана взагалі мудра жінка.

Змій тим часом зітхнув, переступив з ноги на ногу, а потім хоробро ліг на ліжко і зграбастав дружину в обійми, разом з трьома шарами її укриття. І тримав, доки вона не перестала сміятися, а потім ще й заявив:

— Чудова елана дуркує.

— Прекрасній ніхто не розповідав, як слід поводитись у першу шлюбну ніч, — поскаржилася дівчина.

— Нічого, я цю таємницю знаю, зараз поясню, — пообіцяв підступний Змій і замість того, щоб справді щось пояснити, став цілувати.

1 ... 175 176 177 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"