Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

Ніякої іншої допомоги людям я надати не міг, ну а дракона убив, – відповідав юнак.

– Це дуже велика допомога, – сказав падишах, – але якщо ти і справді убив дракона, чи не можеш ти якось це підтвердити?

Тоді юнак витягнув з-за пазухи вирізаний із спини дракона ремінь і кинув його перед падишахом.

– Ну, цього досить, хвала тобі за хоробрість! – сказав падишах. – Ти, синку, зробив для нас дуже добру справу, і тому я віддаю тобі свою дочку.

– О падишах, – сказав юнак, – я не зробив нічого такого, за що варто віддавати за мене дівчину, я тільки надав допомогу, яку зумів. До того ж у твоєї дочки, мабуть, є юнак, якого вона вподобала.

– Немає у неї юнака, що був би їй до вподоби. А якщо навіть є, то все одно: за справу, яку ти звершив, я віддам дівчину тобі! – відповідав падишах.

– О падишах, послухай, – відповідав йому на те юнак. – Якщо у твоєї дочки хто-небудь є, то непогано було б влаштувати у цей радісний день весільний бенкет. І у мене теж вже є дівчина, з якою ми пов'язані обіцянками. – Тут юнак детально розповів падишахові про те, як він розлучився з пері і як хоче добитися виконання своїх бажань.

– Тоді, синку, будемо з тобою до кінця своїх днів батьком і сином, – сказав падишах. – Окрім дочки у мене дітей немає, а тепер будуть дочка й син.

– Добре, падишах, я назавжди стану твоїм сином. У мене теж немає нікого, окрім старої матері, – відповідав юнак.

Падишах поселив юнака у себе вдома. Юнак став шахзаде, і нехай собі він їздить на полювання.[234] А ви тепер послухайте про синів бая і купця.

Син купця живе, тратячи багатства дева, а син бая з першого дня все хотів примусити пері вийти за нього заміж. Але пері увесь час йому відповідала:

– Ні, не можу, я дала обіцянку тому юнакові. У нас, у пері, існує звичай: якщо дала обіцянку, чекати треба не менше, ніж півтора року. І я буду чекати того юнака півтора року. От якщо він у цей термін не повернеться, тоді можеш зі мною одружитися.

І син бая змушений був чекати, коли пройде півтора року, тому що з часу тієї домовленості поки минуло лише шість місяців.

Тим часом якось, коли шахзаде спав, приснилася йому птиця Симург. Наступного дня встав він раненько, розповів про все падишахові-батькові, а потім спалив перо птиці Симург. Тієї ж миті птиця Симург постала перед ним. Ось юнак і каже їй:

– Зі мною сталося те й те і я потрапив сюди. Допоможи мені тепер відшукати оселю моєї старенької матері.

Птиця Симург відповідала:

– Для нас важких справ не існує. Тільки ти спочатку убий сім биків і наповни їхні шкури водою, так щоб і м'яса було доволі, і води вистачило. У дорозі, коли я попрошу м'яса, ти дай мені води, а коли попрошу води, дай м'яса.

Юнак відразу ж почав готуватися в дорогу, як наказала птиця Симург. А потім пішов він до свого названого батька і сказав йому:

– Батьку, я хотів би вирушити з птицею Симург до себе на батьківщину і перевезти сюди свою матір і пері, а синам бая і купця помститися. Як ти на це дивишся? Відпустиш мене на кілька днів?

І падишах відпустив юнака. Той сів на спину птиці Симург, і вона злетіла в небо.

– Ну як, видно землю? – запитала птиця Симург у юнака.

– Так, вона схожа на кришку казана, – відповідав юнак.[235]

Ось птиця Симург летить, і, коли вона просить м'яса, юнак дає їй воду, а коли вона просить води, він дає їй м'ясо. Летять вони, летять – і ось попросила птиця води, і юнак вже зібрався дати їй м'яса. Подивився він, а все м'ясо закінчилося. Нічого не сказавши, юнак миттю відрізав у себе шматок стегна і поклав птиці у дзьоб. «Яке смачне м'ясо, щось тут не так!» – подумала птиця Симург, м'ясо не з'їла, а приховала у себе під язиком. Пролетіла птиця Симург ще деякий час, а потім опустилася на вершину гори.

– Бачиш будиночок на околиці того поселення? Так ось, це твій дім, іди туди, – сказала вона юнакові і знову дала йому чотири свої пір'їни.

– Якщо ти торкнешся цим пером свого підборіддя, то перетворишся в сивобородого старця, якщо проведеш по підборіддю ось цим пером, то знову станеш молодим, як раніше. Твоя мати осліпла, і, якщо ти проведеш по її очах ось цим пером, вона прозріє, а коли спалиш ось це, останнє перо, я знову з'явлюся біля тебе, – пояснила птиця Симург юнакові.

Попрощався юнак з птицею і хотів було піти, та нога у нього не рухалась. Тоді птиця Симург підкликала юнака до себе, дістала з-під язика шматок його ноги, приклала до рани, полизала язиком, і нога стала такою, як