Читати книгу - "Ми — це наш мозок"

гомоеротичні схильності. Та досі подейкують, що ці методи мали лише один наслідок: чоловіків починало вивертати, як тільки в кімнату заходив терапевт, а гомоеротичні почуття у них нікуди не поділися. Крім того, гомосексуалістам навіть робили операції на мозку. Коли операції видавалися успішними, можна було отримати поблажку в кримінальному покаранні. Звісно ж, всі чоловіки стверджували, що операція була дієвою. Та оскільки жодне з цих втручань не змогло змінити сексуальної орієнтації, то немає сумнівів, що в дорослому віці наша сексуальна орієнтація вже сформована і не піддається зміні. Якби нідерландські церкви нарешті це визнали, можна було б зробити значно щасливішим життя багатьох молодих віруючих та священиків.

IV.5 Гомосексуальність у світі тварин

Гомофоби принагідно стверджують, що гомосексуальність не зустрічається в тваринному світі, а отже, вона є «неприродною». Бридня. На сьогодні зафіксовано гомосексуальну поведінку в майже 1500 видів тварин. Їх діапазон сягає від комах до ссавців. Вже знаменитою стала пара самців-пінгвінів Роя та Сайло зі звіринця в нью-йоркському Сентрал-Парку. Вони злягалися, разом збудували гніздо, висиділи яйце, яке їм підклав співчутливий доглядач, і турботливо вирощують пташеня, яке вилупилося на 34-й день. Самиці щура, що знаходилися в матці поруч із плодом чоловічого роду, через що зазнали впливу підвищеної дози чоловічого гормона (тестостерону), намагаються вилазити на інших самиць. Два відсотки куликів-сорок, моногамного виду птахів, утворюють тріо з двох самиць та одного самця і разом стережуть гніздо. Оскільки таким чином їм краще забезпечувати й охороняти гніздо, втрьох вони виводять більше потомства, ніж звичайні пари. Зрештою дослідники поведінки вказують на те, що часто гомосексуальна поведінка у тварин виявляється корисною для того, щоб помиритися з ворогом чи заручитися підтримкою інших тварин. Франс де Вааль (Frans de Waal) вважає мавп бонобо цілком бісексуальними або чистою трійкою за шкалою Кінсі. Ці мавпи здебільшого вирішують проблеми всередині групи за допомогою сексуальної активності. Де Вааль повідомляє, що одностатевий секс трапляється і в інших видів мавп, наприклад у макак, а також у слонів, що вилазять один на одного, у жираф, які «обнімаються», чи в пишних церемоніях вітання у лебедів та ніжних дотиках китів. Правда, де Вааль не називає таку поведінку гомосексуальністю, бо вона проявляється у тварин лише в якісь моменти. У названих прикладах скоріше йдеться про бісексуальну поведінку. Схильність до одностатевого сексу спостерігається також в одного виду птахів у болотах Нової Зеландії, у самиць копитних в Уганді й навіть у корів. На півдні Каліфорнії відкрили вид чайок-лесбійок, які разом висиджують подвійну кладку яєць і злягаються як парочка. Така поведінка була не спонтанною, а виникла внаслідок забруднення довкілля препаратом ДДТ, через що чайки-­самці під час розвитку ставали неплідними, і утворився надлишок самиць, які почали укладати лесбійські пари (див. розділ ІІІ.1, Порушення розвитку мозку, спричинені середовищем). Очевидно, деяким самцям таки вдалося уникнути впливу ДДТ: мабуть, вони переживали найкращі часи, коли мали можливість запліднити всіх самиць, та, незважаючи на це, дамочки їм не належали. На одному з Гавайських островів, де в колонії альбатросів панував надлишок самиць, роками утворювалися пари із самиць, які чистили одна одній пір’ячко, охороняли одна одну і виконували парні танці. Постійно міняючись, вони раз на рік разом висиджували одне яйце. Після запліднення вони вже не підпускали й близько жодного самця.

Сексуальна поведінка фруктової мушки Drosophila melanogaster відбувається за складним стереотипним взірцем, різним для самців та самиць. Самці з мутацією неплідності стають бісексуальними. Ще тридцять років тому опублікували статтю про фруктових мушок, які через генетичний фактор у хромосомі 2 ставали лесбійками. Я плекав надію, що мутовані гени, які визначали гомосексуальну поведінку дрозофіли, можуть підказати, які саме генетичні чинники беруть участь у розвитку гомосексуальної поведінки людей. Але у Стенфорді, де я тоді працював запрошеним професором, така тема не мала б успіху.

Франс де Вааль вважає, що у тваринному світі дуже рідко буває або зовсім не зустрічається така виняткова схильність до сексуальних партнерів тієї ж статі, як у людей. А я бачу цілком іншу картину. Енн Перкінс (Anne Perkins) відкрила в Монтані, США, що десять відсотків баранів, призначених для розмноження, взагалі не вилазять на овець. Їх називають «лінивими». Та на пасовиську виявилося, що вони зовсім не такі, а охоче вискакують на інших баранів. Деякі барани навіть почергово лізли один на іншого. Перкінс відкрила хімічні особливості в гіпоталамусі цих баранів, які вказують на змінену взаємодію між гормонами і мозковими клітинами. У гіпоталамусі цих гомосексуальних баранів знайшли структурні відмінності, що відповідають тим, які наші науковці виявили в людини. Поза сумнівом, гомосексуальніть є одним із варіантів природи.

IV.6 Транссексуальність

Тема: нові техніки в сфері фалопластики.

Шукаю хірурга.

P. S. Віддам перевагу необрізаному неофалосу.

Шукаю за кордоном, оскільки в Європі необрізаний пеніс

природного вигляду зустрічається частіше, ніж у США.

З листа до автора від американського

транссексуала Ж→Ч

Транссексуали переконані, що вони народилися в тілі іншої статі, і зробили б багато, а іноді й усе, щоб змінити стать. Така зміна відбувається поступово: спочатку постраждалий вживається в соціальну роль іншої статі та весь цей час приймає гормони. Потім він проходить через ряд операцій з високою імовірністю ускладнень, хоча згодом тільки 0,4 відсотка транссексуалів шкодують, що зробили їх. Ендокринолог і фармаколог доктор Отто М. де Вааль (Otto M. de Vaal) одним із перших перейнявся проблемами транссексуалів. З 1965 року він надавав їм в Амстердамі безкоштовну допомогу, оскільки вважав, що його доходи як доцента Амстердамського Університету достатньо високі, щоб допомагати безоплатно. Згодом піонером у цій сфері стала гендерна команда медичного центру Амстердамського вільного університету (VU medisch centrum, VUmc), яка спочатку працювала під керівництвом першопрохідця професора Луїса Гоорена (Louis Gooren), а сьогодні її очолює професор Пеґґі Коген-Кеттеніс (Peggy Cohen-Kettenis). І це символічно, оскільки в П’ятій Книзі Мойсея 22:5 сказано: «Жінка нехай не вдягається, як чоловік, а чоловік нехай не зодягається в жіноче вбрання; бо огидний перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто таке робить», — а VUmc має протестантську спрямованість. Тут з 1975 року 3500 людей пройшли через зміну статі. Я вперше зіткнувся з цією темою в шістдесяті роки, будучи студентом медицини, коли Кун фан Емде Боас, професор-сексолог і друг мого батька, зайшов до аудиторії відділення пологової допомоги та гінекології у супроводі бородатого чоловіка. Представлення чоловіка — це не зовсім те, чого очікують у цьому відділенні. Але цей був генетичною жінкою, транссексуалом із жінки в чоловіка Ж→Ч. Мене це дуже вразило і змусило замислитися про механізми, які лежать в основі цього явища.

Транссексуальність із чоловіка в жінку Ч→Ж трапляється один раз на 10 000 людей, а із жінки в чоловіка Ж→Ч раз на 30 000 людей. Часто гендерні проблеми проявляються ще в ранній фазі розвитку. Матері розповідають, що їхні сини, заледве навчившись говорити, хотіли одягати материні туфлі та спідниці, цікавилися тільки дівчачими іграшками і найбільше любили гратися з дівчатками. Але не всі діти з гендерними проблемами згодом хочуть змінити стать. При необхідності можна дещо відкласти статеве дозрівання підлітка за допомогою гальмуючих гормональних речовин, щоб виграти час для остаточного рішення про можливі підходи до лікування.

Усі факти вказують на те, що гендерні проблеми виникають ще в матці. Виявили незначну зміну в генах, які беруть участь у гормональному впливі на розвиток мозку і таким чином підвищують імовірність транссексуальності. Також імовірність транссексуальності підвищується при порушеному рівні гормонів у крові