Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Не лякай мене, Авізе! Я вже занадто довго живу, щоб такого боятися.
— Ліно, ти ж знаєш, що ми до тебе добре ставимося, незважаючи на розбіжності між нами. Не треба зайвий раз дратувати Вищих. Зупинися.
Але договорити він не встиг. Ліна, змахнувши ножем, перерізала вену на зап’ястку і з неї почала литися кров. Вона піднесла руку до водяного кокону і той почав жадібно вбирати кров. Чародійка шепотіла заклинання. І кров не розпливлася по воді, а тонкою цівкою почала рухатися до обірваного кінця нитки життя, наповнила її і почала рости, намагаючись дотягтися до другого кінця. Кінчик нитки почав світитися золотим і з’єднався із відрізаним кінцем. Вся нитка стала цілою. Але якщо вона вся була синьою, то шматочок, що виріс, був золотаво-кривавим. Ліна похитнулася і почала падати. Нік і Аня кинулися до неї, підхопивши під руки. Посадивши мольфарку на підлогу, Аня взялася перев’язувати рану на руці. Ліна подивилася на ангела і посміхнулася. Він пильно подивився на неї і зник. От просто був — і через мить вже його немає. Мольфарка намагалася чинити опір, поки дівчина старалася накласти їй пов’язку, але було видно, що сил на це у неї вже немає. Та як тільки Аня закінчила перев’язувати рану, вона різко встала, відштовхнувши всіх.
— Треба закінчити роботу, — сказала вона. — Аню, відійди, Ніку, давай сюди браслет. У мене всі магічні сили закінчилися.
Нік зірвав із руки браслет і простягнув його Ліні. Одразу у нього потух магічний зір, і він продовжував дивитися далі на все як простий смертний. Тепер він не бачив, що робить з магічними потоками мольфарка. Після кількох пасів руками тіло хлопця опустилося на підлогу. Частина води знову почала скручуватися в джгут і намагатися пробратися в рот потерпілого, а частина звичайною калюжею розплескалася по підлозі. Всі стояли у воді, мокрі. Коли водяній змії вдалося забратися в хлопця, Ліна стала промовляти якесь заклинання. Нічого не відбувалося. Але з останнім словом вона різко вдарила хлопця по грудях в ділянці серця. І хлопець ожив. Ні, він не схопився і не почав бігати, але сам зробив перший подих.
— Ніку, чого стоїш! Давай стілець і переверніть його, — скомандувала Ліна.
Трохи забарившись, він підхопив стілець і поставив на середину кімнати, потім з допомогою Ані взяли тіло хлопця і поклали його обличчям вниз, перехиливши через стілець. Кілька секунд нічого не відбувалося, але потім він почав сіпатися, хрипіти і блювати. Стала виходити вода, яку Ліна загнала всередину. З нею із хлопця виходила отрута і смерть. Кілька хвилин він боровся з водою. І потім затих. Магеса підійшла до нього і поклала руку на голову. Нік через її спину намагався побачити, що саме відбувається. Хлопець відкрив очі і дивився на Ліну. А потім почав плакати. Вона сіла поряд з ним прямо в калюжу води, продовжуючи гладити його по голові, і сказала:
— Дурень. А якби я не встигла?
Поруч з Ніком стояла Аня і теж плакала. Так тривало з хвилину.
— Ну, чого розревілися? — втомлено, але досить рішуче сказала Ліна. — Аню, нехай рідні перенесуть його в ліжко і приберуть тут. Ніку, а ти допоможи мені встати. Сил щось зовсім не залишилося.
Він допоміг їй піднятися і сісти на стілець. Хлопець теж було спробував підвестися, але цілителька суворо гримнула на нього і він залишився лежати. В кімнату вбігло чоловік п’ять сільських. Вони з побожним трепетом наблизилися до мольфарки.
— Ну, чого застигли, наче вкопані! Живий ваш Василь. Покладіть його на ліжко. Переодягніть в сухе. Аня дасть йому напитися зілля. А я перепочину трохи і потім подивлюся, як він.
Двоє чоловіків підхопили Василя на руки і забрали в іншу кімнату. Тут перед Ліною з’явилася мати Василя, відразу ж впала до ніг мольфарки і заплакала.
— Що ж ти плачеш, Катерино? Ти б краще за сином дивилася. Встань. А ну встань негайно і розкажи, що трапилося!
Жінка піднялася з підлоги, ледве заспокоїлася, щоб не плакати, і розповіла.
— Господи, спасибі тобі, Ліно! Врятувала сина з того світу. Вік не забуду!
— Досить скиглити. Ти краще скажи, чому він на такий гріх наважився.
— Так все дружина його, проклята Леська. Молода, а погана геть! Він учора повернувся із заробітків. Шість місяців гарували, як коні. А бригадир їх обдурив. Грошей не заплатив. Та ще й поліціянтів викликав знайомих, щоб ті хлопців вигнали з будівництва. Вони почали бешкетувати і грошей вимагати, а ті їх у відділок, там побили і викинули на вулицю та ще й пригрозили, що посадять, якщо ті з міста не заберуться. Ось мій та ще троє наших вчора і повернулися додому ні з чим. А Леська, стерво, ні щоб заспокоїти, так годину на нього кричала, обзивала. А потім речі зібрала і до батьків втекла. Сказала, що на розлучення подасть. Не потрібен їй жебрак-чоловік. А мій дурень любить її. Весь вечір пив, а потім пігулок якихось наковтався. Добре, що я прийшла його провідати. Побачила його. Корчиться на підлозі. Я фельдшерку викликала та до тебе Мішу послала. Слава Богу, ти встигла!
— Ой, хоч і добрий у тебе син, Катерино, але дурень. Через таке на той світ відправлятися! А невістка у тебе таки стерво. Нехай розлучаються. Не дасть вона йому життя. Я потім з ним сама побалакаю. І дивися мені! Не дай Бог, знову надумає смерть собі заподіяти. Добре, ти тут прибери. А я піду подивлюся, як там Василь.
Ліна пішла подивитися на врятованого. Нік вийшов на вулицю. Біля машини на нього чекав схвильований Іван.
— Ну, як там?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золотий маг. Книга 1. Зерно», після закриття браузера.