Читати книгу - "Повернення до зірок"

Жодних слідів цієї містичної істоти не виявлено. Розкажіть детальніше, що відбулося.

Голос Коркханна знизився до шепоту:

— На жаль, сказати мені майже нічого. Те ж саме відчуття нестерпного психічного удару, що і на Тейні, тільки більш сильного. Опиратися я зміг лише лічені секунди, потім втратив свідомість. Тільки допомога Ґордона дозволила мені прийти до тями. І ще… Я переконаний, що поки був непритомний, мій мозок, всі мої знання та пам’ять детально обстежили. Поруч з таким телепатом всі мої здібності не більше ніж дитяча забава.

Імператор нахилився до нього:

— Скажіть, Коркханн, коли це сталося, чи не відчули ви у мозку холод?

— Як ви здогадалися, ваша величність? — Здивувався Коркханн.

Джал Арн не відповів, але обмінявся з братом багатозначним поглядом.

З’явився камергер і оголосив про прибуття запрошених високих гостей з інших систем. Ґордон почув знайомі імена і побачив знайомі обличчя.

На нараді було не менше трьох зоряних королів: молодий Сат Самар з Полярної, старий король-регент з Кассіопеї та хитрий чорношкірий повелитель Цефея. Прибули також прем’єр-міністри двох інших королівств і Джон Оллен, могутній барон з Скупчення Геркулеса. Його володіння, які простягалися до самих кордонів Зовнішнього Космосу, були більшими від багатьох королівств. Сухе, аскетичне обличчя було похмурим, що красномовно свідчило про важкі турботи. Ґордон уже досить добре знав галактографію, щоб збагнути — всі представлені на нараді регіони межують з Зовнішнім Космосом.

— До вас, безперечно, дійшли чутки, — без передмови почав Джал Арн, — що деякі графи Зовнішнього Космосу готують раптову агресію. Загроза стосується всіх нас, але найбільша небезпека загрожує королівству Фомальгаут. Ось чому тут присутні Коркханн і мій друг Джон Ґордон, — Джал зробив наголос на слові «друг», і всі з цікавістю подивилися на Ґордона. — Коркханн, розкажіть, що сталося на Тейні.

Міністр Фомальгаута коротко розповів присутнім про спробу Нарат Тейна захопити у полон Ліанну, про його несподіваний союз з деякими графами Зовнішнього Космосу і дивною істотою, обличчя і тіла якої ніхто ніколи не бачив, але яка володіє жахливою телепатичною силою. Коли розповідь підійшла до кінця, у залі повисла важка тиша. Потім слово взяв Сат Самар.

Голос його злегка тремтів:

— Ми нічого не чули про таємничого незнайомця, але графи поводяться на території мого королівства надзвичайно нахабно. На кожному кроці загрожують силою, яка, за їхніми словами, розчавить нас. Чорношкірий повелитель Цефея нічого до цього не додав, зате старий регент Кассіопеї підтвердив:

— На Межі щось відбувається… Ніколи ще граф не були такими зухвалими.

Коркханн спокійно подивився на барона:

— А ви, Джон Оллен? Мені здається, ви щось приховуєте.

Обличчя барона спалахнуло.

— Я не давав дозволу копатися у моїх мізках, чортів телепат!

— Як би я зміг це зробити, — з сарказмом запитав Коркханн, — якщо ви щільно прикрили свій розум, щойно перетнули поріг цього приміщення?

— Зайві турботи мені ні до чого — з погано прихованим роздратуванням відповів барон. — Від моїх володінь до Зовнішнього Космосу рукою подати. Вони найбільш вразливі.

Голос Джал Арна став владним:

— Але ви союзник Імперії. Якщо вам загрожує небезпека, допомога прибуде негайно. То ж говоріть.

На обличчі Оллена відбилося коливання, потім він зважився:

— Нічого конкретного я не маю. Але… Неподалік від кордонів мого баронства є одна планета, Аар. Віднедавна там відбуваються таємничі явища.

— А точніше?

— Одного разу ми звернули увагу, що торговий корабель, який повертався із Широкого Космосу, іде за незвичною траєкторією. На сигнали він не відповідав, і один з моїх крейсерів вирушив розібратися, у чому справа. Коли люди проникли на борт «купця», вони виявили, що всі там збожеволіли. Принаймні, поводили себе саме так. Якщо вірити автоматичному борт-журналу, їх останньою зупинкою був Аар. Іншим разом ми прийняли 508 з корабля, який перебував у районі цієї планети. Передача раптово перервалася. До порту призначення корабель не прибув.

— Це все?

Обличчя Оллена витягнулося.

— Якось мене відвідав граф Сін Крівер. Він згадав мимохідь, що через якісь наукові експерименти Аар і прилегла область простору стали небезпечними. І рекомендував мені дати своїм кораблям відповідні вказівки. Щоб вони уникали цей регіон. Власне, з його уст це звучало як справжнісінький наказ.

— Що ж, — помовчавши, промовив Джал Арн. — Схоже, що Аар — якщо не центр, то хоча б один з центрів цієї чортівні.

— Можна направити туди ескадру і розібратися на місці, — запропонував Зарт Арн.

— А якщо вона нічого не знайде? — Вигукнув Джон Оллен. — І графи звинуватять в цьому вторгненні мене? Поставте себе на моє місце!

— Ми всі розуміємо, — сказав Джал Арн і глянув на брата. — Ні, Зарте, барон прав. Якщо там нічого не буде, графи сказяться. Ми не можемо йти на ризик прикордонної війни по всьому кордону. Мені здається, краще буде послати туди легкий розвідник з кількома надійними людьми. Вони все розвідають. Капітан Беррел, доручаю це вам.

Вперше з початку засідання Ґордон попросив слова. — Я теж полечу з Хеллом. Ніхто, крім мене, не бачив цих загадкових союзників графів. За винятком Коркханна, але він не створений для такого роду подорожей.

— Чому це? — Все пір’я Коркханна скуйовдилося від обурення.

— Тому що більш ніхто не зможе бути радником принцеси Ліанни, — спробував заспокоїти міністра Ґордон. — Не можна допустити, щоб ви її залишили.

— І все-таки ризик великий, — пробурмотів Джон Оллен. — Прошу вас про одне — не вплутуйте мене у цю справу.

— Мене глибоко вразила ваша турбота про долю моїх друзів, — крижаним тоном зауважив Джал Арн, але барон ніби не помітив сарказму:

— Я негайно повертаюся до себе. — Він підвівся. — Я ні в що не замішаний.