Читати книгу - "Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар"

судову систему, яка не передбачає поділ предмета юрисдикції між судами за ознакою приналежності до різних внутрішньодержавних утворень.

Другою відмінністю судової системи України є існування двох гілок судової системи: Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції.

З двох моделей функціонування інституту судової охорони Конституції — американської, коли вказану функцію здійснюють суди загальної юрисдикції, та європейської, коли для вирішення вказаного завдання утворюється спеціалізований орган, — Україна обрала європейську модель, конституційно закріпивши утворення Конституційного Суду України — єдиного органу конституційної юрисдикції.

Третьою відмінною рисою судової системи України є моноцентризм системи судів загальної юрисдикції. На відміну від біцентризму, що існував понад десять років, коли підсистему загальних судів очолював Верховний Суд України, а підсистему господарських (тоді арбітражних) — рівний йому за статусом Вищий господарський (тоді арбітражний) суд України, то тепер і підсистему загальних, і підсистему спеціалізованих судів очолює Верховний Суд України.

Отже, судову систему України утворюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Останні у свою чергу складаються з загальних та спеціалізованих судів. До загальних належать районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Спеціалізованими судами є господарські суди областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, апеляційні господарські суди та Вищий господарський суд України, а також окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди та Вищий адміністративний суд України. До спеціалізованих судів також належить Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ. Очолює систему судів загальної юрисдикції Верховний Суд України.

Виходячи із змісту коментованої статті Закону, можна дійти висновку, що судова система України — це сукупність усіх судів, яка побудована у відповідності з їх компетенцією, завданнями і цілями та ґрунтується на конституційних засадах правосуддя.

Судова система у загальних рисах встановлена Конституцією України, ст. 124 якої визначає, що судочинство здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Отже, судова система складається з двох підсистем.

Однією з підсистем судової системи є суди загальної юрисдикції. Вони самі утворюють велику єдину систему, склад якої визначено у ст. 17 цього Закону.

Система судів загальної юрисдикції складається з загальних і спеціалізованих судів окремих юрисдикцій.

Загальні суди — це місцеві суди (районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК.

Спеціалізованими судами є господарські і адміністративні суди. Кожний з них — єдина підсистема судів загальної юрисдикції. Господарські суди складаються з місцевих господарських судів (суди АРК, областей, міст Києва та Севастополя), апеляційних господарських судів у апеляційних округах), Вищого господарського суду. Адміністративні суди складаються з місцевих адміністративних судів у округах, апеляційних адміністративних судів у округах, Вищого адміністративного суду. Спеціалізованим судом також є Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ. Найвищим судовим органом судів загальної юрисдикції згідно із ст. 125 Конституції України є Верховний Суд України (див. ст. 38 цього Закону).

Відповідно до Конституції України судова система побудована за принципом територіальності — вона пристосована до адміністративно-територіального устрою. Юрисдикція кожного суду судової системи поширюється на відповідну адміністративно-територіальну одиницю.

Уся судова система поділяється на чотири судові ланки. Кожна судова ланка має однакову предметну підсудність по вирішенню судових справ у межах адміністративної території. Суди різних ланок виконують різні функції, пов’язані з вирішенням судових справ у різних стадіях їх розгляду, і залежно від функцій є судами різних інстанцій: першої (місцеві суди), другої (апеляційні суди), третьої (вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України).

Коментована стаття передбачає, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України. Ця норма відповідає положенням Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (п. «а» ч. 3 ст. 2), Європейської конвенції про захист прав людини (ст. 6).

Доступність правосуддя забезпечується, насамперед, за рахунок реалізації у законі принципу територіальності у побудові судової системи, за яким суди наближені до населення.

Необхідним чинником забезпечення доступності правосуддя є реалізація у процесуальному законодавстві конституційних положень, відповідно до яких права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї (ст. 55, ч. 4 ст. 32 Конституції).

Судове оскарження допускається відносно рішень і діянь, які спричинили порушення закону або перевищення повноважень, або обмежили права. Допускається судове оскарження рішень і діянь будь-якого органу, посадової чи службової особи.

Забезпеченню доступності слугує встановлений ст. 4 і 5 ЦПК порядок звернення до суду для порушення справи про захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, встановлення такого порядку судового розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, який забезпечує можливість безпосереднього здійснення процесуальних прав, надання можливості оскарження судових рішень, їх реальне виконання тощо.

Частина 4 статті відтворює положення ст. 125 Конституції України про недопустимість створення надзвичайних та особливих судів.

Усі судові справи вирішуються лише судами судової системи. Підсудність кожної справи визначається виходячи з процесуального законодавства.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції. Він не має підсистем. Основною метою діяльності Конституційного Суду України є гарантія верховенства Конституції України — Основного Закону на всій території держави. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України (ст. 147 Конституції). Рішення Конституційного Суду України є остаточними і не підлягають оскарженню.

Конституційний Суд України займає відокремлене від інших судів місце. Він не здійснює нагляду ні за яким судовим органом і не переглядає судових рішень, які постановлені судами загальної юрисдикції, хоча його рішення можуть мати істотне значення для усіх судів, а тому й можуть впливати на судову практику судів загальної юрисдикції.

Закон,