Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

- зрадів Юрко. - Давай внесемо до твого мобільного.

- Це так чи інак треба зробити, але телефонувати я буду з твого мобільного.

- Та в мене вже гроші закінчилися на рахунку.

- Ну, звичайно. Що тобі якісь там 25-50 гривень. Ти он сотні тисяч доларів програєш.

- Та досить вже тобі! - заверещала дружина. - Візьми свій мобільний і зателефонуй.

- Добре, - знову посміхнувся майже лагідно Андрій. - Диктуй номер. Так, пішли гудки. Ти тільки послухай, який абсолютно дебільний рингтон з так званої «дорослої» музики, тобто зеківської. Одразу зрозуміло, що це за публіка. Але це добре, бо стає зрозуміло, що маєш справу з лохами, - коментував Андрій, тримаючи телефон біля вуха. - Щось довго трубку ніхто не бере… Тихо… Добрий день, я Андрій Степанович Орос, батько студента Юрка. Він повідомив, що чи то в нього з вами, чи то у вас з ним виникли якісь проблеми з грошима. Я не помилився номером?

- Добрий день, Андрію Степановичу! Радий чути ваш голос. Колись ми з вами працювали разом в одній конторі, хоча і не були особисто знайомі. Я так зрозумів, що проблеми вашого сина взялися вирішувати ви особисто. Це для нас велика честь. Пропоную зустрітися завтра у Києві. Зможете? Я знаю, що з вашого Тетієва не проблема добратися до столиці. Скажімо 15-та година вас влаштує? Я навіть знаю, що колись улюбленим вами рестораном був «Лотос». Ви не проти?

- Добре. Домовилися. Отже, 15-та година, ресторан «Лотос».

- Як зайдете, скажіть офіціанту, що на ваше прізвище замовлений столик. Якщо приїдете раніше, замовляйте найкращі страви і найдорожче вино. А ми до вас приєднаємось.

- Я з кимось з тих, хто до мене підійдуть, знайомий?

- Столик, за яким ви сидітимите, нам покаже офіціант. Але і без нього ми вас упізнаємо. Такого помітного чоловіка не кожен день зустрінеш. У мене є навіть ваше фото. Колись одна молода гарна особа носила його біля серця. Не здогадуєтеся, хто? Те, що ви з нею вчинили, не дає вам ніякого морального права засуджувати нас хоча б у чомусь. Отож, будь ласка, без дурниць. Ми знаємо, що ви мужчина крутий, але до міліції, я впевнений, не звернетесь. Втім, у нас там все схоплено, і про контакт з колишніми колегами одразу стане відомо. Домовилися?

- Згода.

- Тоді, до завтра.

- Ну що, домовився про зустріч? - спитала дружина, коли Андрій поклав телефона.

- Так. Завтра в Києві.

- Ти врятуєш нашого сина?

- Боже, врятуй всіх нас. Я дійсно говорив зі страшними людьми. Це організація. Я не знаю, чого їм треба, але починаю здогадуватись. Твій мазун-синочок втравив нас у дуже погану історію. Можливо, доведеться тікати звідси світ за очі.

- Що ти таке говориш?!

- Давай лягати спати.

- Тобі готувати вечерю?

- Не треба. Я вже і так всім цим ситий по саме горло. Піду до ванни, а потім - до ліжка. Добраніч.

- Добраніч.

Андрій прийняв душ, почистив зуби і буквально стрибнув до ліжка. Йому страшенно хотілося спати. Таким він був завжди, з самого раннього дитинства. Ще у школьні роки його мати помічала: якщо Андрійко моститься спати посеред дня, в нього виникли якісь неприємності.

Вранці Андрій гарно поснідав і пішов на автобусну станцію. Придбавши квиток, вмостився на сидінні мікроавтобуса «Богдан» і невдовзі задрімав. Автобус проїхав Володарку, Білу Церкву і, звернувши на Одеську трасу, полинув до Києва.

***

Це була класична дуель двох снайперів-асів, справжніх майстрів своєї справи. СБУ отримала з надійних джерел інформацію (черговий раз спрацювала добре організована українська діаспора США), що готується замах на Президента України. Одна з транснаціональних компаній дуже прагнула отримати концесію на видобуток нафти і газу на українській частині Чорноморського шельфу. Саме тут було відкрито величезні родовища енергоносіїв, що їх фахівці відомої американської «Шелл» назвали найбільшими у світі. Особливо гостра боротьба точилася між найпотужнішими компаніями за видобуток природного газу. Чорне море - єдина на нашій планеті частина Світового океану, де вся товща води, починаючи вже з глибини 50-200 метрів від поверхні, заповнена сірководнем. Це однозначно вказувало на наявність родовища газу, котре насичує воду через розломи в земній корі безбарвною субстанцією із запахом тухлих яєць.

Контролювала цю компанію одна з «братніх» Україні держав, її стратегічний партнер, для якої масове освоєння родовищ нафти і газу на шельфі Чорного моря, під боком у Європейського Союзу - головного споживача енергоносіїв, означало повну втрату конкурентоспроможності власних родовищ, розміщених дуже далеко від Європи, в екстремальних природних умовах заполярної Азії. Тому ця транснаціональна компанія, «дахом» для якої виступала держава, вирішила прибрати Президента України з життя і політичної арени. Адже керівник держави схилявся до надання концесії іншій американській транснаціональній компанії, набагато ефективнішій і могутнішій, яка, до того ж, не висувала Україні жодних політичних вимог.

Конфіденційне джерело повідомляло, що для цієї справи найняли за 10 мільйонів доларів (нечуваний донині гонорар!) найкращого у світі кілера-снайпера Раміреса. Про цю людину ходило немало різних чуток, розповсюджувалися всілякі легенди і міфи. Він став навіть прототипом для героїв у декількох голлівудських трилерах, які отримали чималий розголос і користувалися шаленим успіхом у глядачів. Однак навіть американські та ізраїльські спецслужби, які вважалися найкращими у світі, достеменно не знали, хто такий Рамірес. Не було відомо навіть, чоловік то чи жінка. В одному зі своїх романів відомий американський автор, якого охрестили найбагатшим письменником світу, взагалі зобразив Раміреса транссексуалом і заробив на цьому ще більше грошей. Цей гіперснайпер брав до виконання лише морально вмотивовані, обумовлені певними етичними нормами завдання, і явно був освіченою людиною, яка дуже добре зналася на сучасній комп’ютерній техніці. Замовлення приймав лише через Інтернет і мав для цього власноруч розроблену хитромудру програму, якій, мабуть, позаздрили б кращі програмісти світу. Коли ж його систему встановлення зв’язків із замовниками розкривали, створював нову, ще досконалішу. В нього ніколи не