Читати книгу - "Мої спостереження із Закарпаття, Юліан Хімінець"

з судетськими німцями за винятком його пляну, що був побудований на домаганні Гітлера.[41]

Нарешті Далад'є погодився прийняти плян Чемберлена, але домагався, щоб: 1. Цей плян був передискутований з чехами та 2. щоб нові кордони ЧСР були гарантовані також Британією. Друге домагання Далад'є Чемберлен відкинув.

Рішення Британії і Франції було предложене чеському урядові 19 вересня 1938 року о 2-ій год. по обіді з домаганням цей плян зразу прийняти. Чехи відкинули цей плян, мотивуючи, що цей плян заторкує поділ держави, що на підставі конституції вимагає рішення парляменту. Бенеш відкинув думку, що ніби то нова гарантія для ЧСР буде сильнішою, від тієї, що є тепер, і що вона, як виглядає, не є задовільною.

Щоб змусити ЧСР прийняти плян Великої Брітанії, - що його цілковито підтримувала Франція, брітійський прем'єр Н. Чемберлен вислав Бенешові телеграму-ультиматум, що, якщо Бенеш не прийме цього пляну до 2-ої год. по обіді 28 вересня 1938 року, то німецьке військо займе ЧСР і ніхто її не охоронить від того. Незалежно від висліду війни, він гарантує, що ЧСР ніколи не буде відновлена в тих кордонах, в яких вона сьогодні знаходиться.[42]

Рівночасно він вислав ноту до Гітлера, в якій запропонував скликати коференцію чотирьох великодержав для рішення цієї справи, запевняючи Гітлера, що аліянти докладуть усіх зусиль, щоб ЧСР погодилася прийняти цей плян, якщо Гітлер стримається від війни.

До цього потрібно було приготовити публічну опінію в Великій Брітанії і Франції. Це було виконано при допомозі поволі збуджуваного страху перед війною, який 28 вересня перемінився у паніку. Щодня збільшувана мобілізація німецької армії наганяла кожному страх. Пущено у світ “вістку”, що СССР не здатний ні до чого, і що він не буде воювати за чехів, і що Брітанія також не збирається воювати тільки за те, що німецький нарід в Судетах хоче розв'язати свої проблеми з чехами, користаючися правом самовизначення, що вповні погоджується з бритійським розумінням демократії. Німеччині в цьому ніхто не може перешкодити, бо вона за пару днів зліквідує чехів, почне з повітря бомбардувати Париж і Лондон. Навіть якби Німеччина й була переможена у війні з чехами, що є дуже сумнівне, нова Чехо-Словаччина по війні не буде відновлена в її кордонах, бо її в 1919 році створено штучно, і воно виглядає так, як передвоєнна Австро-Угорська монархія з її національностевими проблемами.

В середу, 28 вересня 1938 року, Чемберлен промовляючи в парляменті про кризу ЧСР, перервав свою промову, бо йому доручено телеграму від Гітлера, в якій він повідомляв, що скликає конференцію чотирьох великодержав до Мюнхену на 29 вересня 1938 року.

Польська агенція ПАТ, коментуючи про кризу в ЧСР, заявила: “Справа ЧСР може бути розв'язана лише в той спосіб, що Німеччина, Мадярщина й Польща дістануть ті території, на які мають історичне право. Також справа Словаччини й Закарпаття мусить бути вирішена. Із рештою ЧСР треба створити “невтральну” державу, в якій мають бути цілковито виключені большевицькі впливи”.[43]

Для Словаччини “Газета Польська” запропонувала таку розв'язку: 1. На підставі права про самовизначення, Словаччина стане вповні незалежною державою, або 2. залишиться у злуці з чехами, при тому стратить південну частину Словаччини в користь Мадярщини, після того зменшена Словаччина знайдеться ще під більшим тиском чехів, або 3. Словаччина ввійде з Мадярщиною у федеративний зв'язок у тому стані, в якому вона тепер знаходиться, залишаючи собі мадярські території, здобуваючи для себе вигідне господарське й політичне становище”.[44] “Газета Польська” уважала, що ця третя розв'язка найкраща для словаків.

Щодо розв'язки Карпатської України, ПАТ домагалася прилучення тієї території до Мадярщини, подавши такі причини: “Польща й Мадярщина будуть мати спільні кордони й в той спосіб зліквідується той коридор (Закарпаття), який дає чехам можливість зв'язку з большевиками. Коли Карпатська Україна буде прилучена до Мадярщини, цей коридор до СССР зникне, чим збільшиться охорону для середньої Европи”.

У справі польської території в ЧСР (околиця Тяшина), “Курієр Поранний” висловився так: “Польща мусить взяти вирішення судьби своїх громадян в ЧСР у свої руки. Та засада (етнографічний принцип, прим. автора), яка допоможе вирішити судьбу судетських німців в ЧСР, мусить бути вжита й для поляків. Ідея права на самовизначення є універсальна не тільки для сильних і могучих. Іншої розв'язки й не може бути”.[45] Цікаво як гарно “Курієр Поранний” представив засаду на самовизначення народів, забувши при тому на 7 мільйонів українців у Польщі, що того права позбавлені. Де є універсальність того права, яке “Курієр Поранний” так сильно підкреслив?

На Мюнхенській конференції взяли участь представники таких держав: Німеччина, Італія, Велико-Брітанія і Франція. За основу розв'язки справи ЧСР взято етнографічний принпип. Згідно з цим принципом, Німеччина дістане судетські землі. Щодо домагання Мадярщини й Польщі англійська пропозиція була - дати змогу заінтересованим державам полагодити справу мирно через спільне порозуміння на протязі трьох місяців. Коли ці справи будуть розв'язані, Німеччина й Італія готові дати Чехословаччині свою гарантію для її кордонів.

Варшавська радіопередача з 30 вересня 1938 року у справі польських домагань від ЧСР заявила наступне: “Польща не визнає тримісячного терміну для полагодження її справ. Польща має повну свободу упорядкувати цю справу сама. Німеччина й Італія поставилися до цього зі зрозумінням. Польський уряд не очікує, щоб якась інша сила полагоджувала те, що він сам може зробити”. Ще того самого дня польський уряд вислав до чехо-словацького уряду ультиматум, що 2 жовтня він займає польські землі (околиці Тяшина). Цей ультиматум чехи прийняли.

Після того, як німецьке військо вмаршувало на територію ЧСР, окупувавши судетські землі, частина судетських німців, яка була противником нацистів, і яка співпрацювала з урядом ЧСР, втекла на чеські території, де її чеська поліція і жандармерія виловила й передала гестапо. Приблизно було